справа № 380/13721/22
20 жовтня 2022 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Львівська обласна прокуратура про визнання протиправною і скасування постанови,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Львівська обласна прокуратура, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Берегових Владислава Сергійовича від 26.09.2022 про закінчення виконавчого провадження ВП №69544870.
- стягнути з відповідача судовий збір і 20000 грн, що планую понести на правову допомогу.
Ухвалою суду від 10.10.2022 року визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні та залучено Львівську обласну прокуратуру, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/7505/20 зобов'язано Львівську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу, у зв'язку із звільненням. На виконання вказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження, яке в подальшому постановою ВП №69544870 від 26.09.2022 закінчено у зв'язку з виконанням. Вказана постанова є протиправною, оскільки рішення суду не виконано. Просить задовольнити повністю позовні вимоги.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що на виконання у Відділу перебувало виконавче провадження №69544870 по виконанню виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 №380/7505/20 про зобов'язання Львівську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу, у зв'язку із звільненням. 02.08.2022 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 29.08.2022 до Відділу від Львівської обласної прокуратури надійшов лист про проведення нарахування вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 в сумі 20508,00 грн. та повідомлено про неможливість провести виплату, оскільки в постанові відсутні відомості щодо реквізитів стягувача. В подальшому відповідно до платіжного доручення №1681 від 25.08.2022, стягувачу виплачено кошти в сумі 16 508,94 грн. Враховуючи вищенаведене, державний виконавець 26.09.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Від представника третьої особи Львівської обласної прокуратури надійшли пояснення до позовної заяви в яких просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Частинами 1, 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частинами 1, 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі неприбуття у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, фіксування судового засідання не здійснювалось, справа № 380/13721/22 розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлені такі обставини по справі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №380/7505/20 зобов'язано Львівську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити мені -
ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку із звільненням, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р(ІІ)2020.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 видано відповідний виконавчий документ.
02.08.2022 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Берегових Владиславом Сергійовичем відкрито виконавче провадження ВП №69544870 з виконання виконавчого листа №380/7505/20 виданого 07.02.2022 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Львівської обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу, у зв'язку із звільненням, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» із врахуванням рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 №6-р(ІІ)2020.
26.09.2022 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Берегових Владислава Сергійовича закінчено виконавче провадження по виконанню рішення суду.
У постанові про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №380/7505/20, про зобов'язання Львівської обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу, у зв'язку із звільненням, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» із врахуванням рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 №6-р(ІІ)2020, державний виконавець зазначає, що відповідно до листа Львівської обласної прокуратури від 19.08.2022 No21-271, який надійшов 29.08.2022 до Міністерства юстиції, боржником - Львівською обласною прокуратурою здійснено нарахування вихідної допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням в сумі 20508,00 грн. без урахуванням усіх податків та зборів, обов'язкових при сплаті до Державного бюджету України. В подальшому, відповідно до платіжного доручення Nol681 від 25.08.2022, стягувану виплачено кошти в сумі 16 508,94 грн. Питання здійнення розрахунку між фактично отриманою та належною до виплати вихідної допомоги при звільненні відноситься до компетенції Львівської обласної прокуратури. Орган державної виконавчої служби чи державний виконавець в його особі не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Позивач вважаючи, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не вжито заходів щодо перевірки виконання рішення суду від 31.05.2021 у справі №380/7505/20 в повному обсязі, оскаржив її до суду.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).
В силу пункту одинадцятого частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII).
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина перша статті 63 Закону № 1404-VIII).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII:
- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником;
- у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом;
- у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону № 1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону № 1404-VIII).
За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону (частина перша статті 76 Закону № 1404-VIII).
Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, та судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 КАС України (частина восьма статті 382 КАС України).
Однією з основних засада (принципів) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення (пункт п'ятий частини третьої статті 2 КАС України).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частини друга, третя статті 14 КАС України).
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (частина перша статті 370 КАС України).
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС України).
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 КАС України).
Відповідно до частини першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Суд зазначає, що на дату розгляду цієї справи по суті, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року у справі № 380/7505/20, яке набрало законної сили 07.10.2021 залишається невиконаним у повному обсязі, оскільки таке рішення повинно бути виконано із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р(ІІ)2020.
Фактично, оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийнята передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд вважає, що висновки державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження є передчасними, судове рішення залишається невиконаним повністю, у зв'язку із чим порушується принцип ефективності як судового захисту, так і виконавчого провадження.
Державним виконавцем не було вчинено всіх залежних від нього дій та не надано суду належних і допустимих доказів неможливості виконання рішення суду.
При вирішення заявленого спору по суді враховано правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 27.03.2019 у справі № 750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі № 378/1033/17.
За таких обставин суд вважає, що в даному випадку для належного захисту порушеного права позивача слід визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 26.09.2022 року про закінчення виконавчого провадження №69544870 та скасувати спірну постанову.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Львівська обласна прокуратура про визнання протиправною і скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Берегових Владислава Сергійовича від 26.09.2022 про закінчення виконавчого провадження ВП №69544870.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сакалош В.М.