Іменем України
21 жовтня 2022 року Справа № 360/878/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Луганського окружного адміністративного суду 02 лютого 2022 року надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21 січня 2022 року ВП № 67647424 про накладення штрафу в сумі 10200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 січня 2022 року на адресу позивача надійшла постанова відповідача від 21 січня 2022 року ВП № 67647424 про накладення штрафу на позивача у розмірі 10200,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Відділу від 25 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження № 67647424 з примусового виконання виконавчого листа № 360/3299/21, виданого 15 листопада 2021 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2021 року.
Листом від 06 грудня 2021 року № 1200-0304-5/55179 позивач повідомив відповідача, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року по справі № 360/3299/21 в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 отримав місячний розмір пенсії за березень 2016 року у жовтні 2021 року на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 по вищезазначеному рішенню суду за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2021 року облікована в Управлінні та включена до реєстру судових рішень. Виплата коштів на виконання рішення суду буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Відповідач вжив заходів з метою належного виконання рішення суду, втім затримка у виплаті коштів зумовлена не бездіяльністю ГУПФУ в Луганській області, а відсутністю належного асигнування, що не належить до компетенції позивача.
З викладених вище підстав позивач вважає постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 07 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглянути справу у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 лютого 2022 року об 11 год. 00 хв. у приміщенні Луганського окружного адміністративного суду за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18.
Від Відділу надійшов відзив від 10 лютого 2022 року № 2148, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
На виконання до Відділу 24 листопада 2021 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року № 360/3299/21 про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2021 року, за яким 25 листопада 2021 року державним виконавцем Відділу, керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67647424. Копії постанови направлені боржнику для виконання, стягувачу - для відома. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
З листа ГУПФУ в Луганській області від 06 грудня 2021 року № 1200-0304-5/55179 встановлено, що на виконання рішення суду в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 отримав місячний розмір пенсії за березень 2016 року у жовтні 2021 року на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 по вищезазначеному рішенню суду за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2021 року облікована в Управлінні та включена до реєстру судових рішень. Таким чином щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, не надано.
Керуючись положеннями статей 63, 75 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем 23 грудня 2021 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн, де також зазначено про обов'язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Щодо повного та фактичного виконання вищезазначеного рішення боржником не надано інформації і станом на 21 січня 2022 року, у зв'язку з чим 21 січня 2022 року державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону № 1404-VIII, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 10200,00 грн, направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування.
Таким чином відповідач вважає, що накладаючи штраф постановою від 21 січня 2022 року на боржника, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Ухвалою від 14 лютого 2022 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 360/175/22; зобов'язано сторони повідомити суд про набрання законної сили рішенням у справі № 360/175/22.
Ухвалою від 19 жовтня 2022 року поновлено провадження у справі; оскільки всі учасники справи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, визначено подальший розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
За даними Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року в справі № 360/3299/21 позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошових коштів задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо не нарахування та невиплати пенсії з 01 березня 2016 року; зобов'язано ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2021 року.
За заявою стягувача від 17 листопада 2021 року постановою державного виконавця Відділу від 25 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження № 67647424 з примусового виконання виконавчого листа № 360/3299/21, виданого 15 листопада 2021 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2021 року.
Листом від 06 грудня 2021 року № 1200-0304-5/55179 позивач повідомив державного виконавця, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року по справі № 360/3299/21 в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 отримав місячний розмір пенсії за березень 2016 року в жовтні 2021 року на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 по вищевказаному рішенню суду за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2021 року облікована в Управлінні та включена до реєстру судових рішень. В період з червня 2021 року та по теперішній час ОСОБА_1 пенсія нараховується та виплачується в повному обсязі.
Разом з листом ГУПФУ в Луганській області додано роздруківку з ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати пенсій» (ППВП), дослідженням якої встановлено, що ОСОБА_1 нарахована та виплачена пенсія за березень 2016 року в сумі 1379,66 грн, а також нараховано суму боргу за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2021 року - 126232,29 грн.
Після отримання рішення суду від 26 серпня 2021 року в справі № 360/3299/21 ГУПФУ в Луганській області 04 жовтня 2021 року до Реєстру судових рішень внесено відомості про нараховану на виконання рішення суду заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2021 року, що підтверджено відповідним витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема «Реєстр судових рішень».
Постановою державного виконавця від 23 грудня 2021 року ВП № 67647424 про накладення штрафу на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф в сумі 5100,00 грн.
Постановою державного виконавця від 21 січня 2022 року ВП № 67647424 про накладення штрафу на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф в сумі 10200,00 грн.
Також державним виконавцем складено та направлено до Сєвєродонецького районного управління поліції повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 21 січня 2022 року № 899.
Всі вище наведені обставини підтверджені наявними в матеріалах справи копіями відповідних документів.
Також за даними Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року в справі № 360/175/22, яке набрало законної сили 26 лютого 2022 року, задоволено позов ГУПФУ в Луганській області до Відділу про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу; визнано протиправною та скасовано постанову Відділу у виконавчому провадженні ВП № 67647424 від 23 грудня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року в справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року в справі № 420/70/19.
Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови від 21 січня 2022 року ВП № 67647424 про накладення штрафу боржником рішення суду фактично не виконано, оскільки відсутня виплата ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішення суду від 26 серпня 2021 року в справі № 360/3299/21 суми пенсії.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», яка набрала законної сили з 01 квітня 2021 року, затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку (далі - Порядок).
Також цією постановою затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема до пунктів 4 та 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280.
Так, згідно з пунктом 4 та абзацом дев'ятим пункту 6 Положення, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань:
розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
З вищевказаних положень слідує, що з 01 квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат здійснюється безпосередньо Пенсійним фондом України та не віднесено до компетенції ГУПФУ в Луганській області.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі - Порядок № 1165).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1165 цим Порядком визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі).
Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи) (далі - рішення), та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів) (пункт 2 Порядку № 1165).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев'ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
З вищевказаних положень слідує, що виділення коштів на виплату стягувачу пенсії минулих періодів за рішенням суду від 26 серпня 2021 року в справі № 360/3299/21 здійснюється з державного бюджету України на відповідний рік та не залежить від ГУПФУ в Луганській області.
З вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що на виконання рішення суду по справі № 360/3299/21 нарахована ОСОБА_1 пенсія минулих періодів за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2021 року внесена ГУПФУ в Луганській області до ІКІС ПФУ: Підсистема «Реєстр судових рішень», що підтверджено відповідним витягом.
Проте кошти на виплату заборгованості до ГУПФУ в Луганській області не надходили.
Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем Відділу постанови від 21 січня 2022 року ВП № 67647424 про накладення штрафу боржником рішення суду фактично не виконано.
Проте суд погоджується з твердженнями позивача, що виплата стягувачу заборгованості з пенсії минулих періодів можлива виключно за умови виділення відповідних коштів з державного бюджету України на відповідний рік, а ГУПФУ в Луганській області вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду по справі № 360/3299/21.
Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року в справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).
Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, тому у державного виконавця були відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.
Крім того, суд зважає, що відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі можливо виключно у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, належними доказом чого є попередньо винесена постанова державного виконавця про накладення штрафу.
У даному випадку така обов'язкова умова відсутня, оскільки, як вже вище вказано, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року в справі № 360/175/22, яке набрало законної сили 26 лютого 2022 року, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 23 грудня 2021 року ВП № 67647424 про накладення штрафу на ГУПФУ в Луганській області в розмірі 5100,00 грн (попередньо винесена постанова).
За встановлених судом обставин та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 21 січня 2022 року ВП № 67647424 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 28 січня 2022 року № 187.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М. Харків), структурним підрозділом якого є відповідач.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21 січня 2022 року ВП № 67647424 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код за ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Пляшкова