про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
21 жовтня 2022 року м. Київ № 320/9604/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Євко Володимира Володимировича про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Євко Володимира Володимировича про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить зокрема:
- визнати протиправним дії Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Київська обл. Євко Володимира Володимировича з прийняття рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41572894 від 12.06.2018 17:31:36, та внесення Державним реєстратором відповідного запису про право власності: 26588998 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі такого Рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41572894 від 12.06.2018 17:31:36;
- скасувати рішення Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Київська обл. Євко Володимира Володимировича з прийняття рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41572894 від 12.06.2018 17:31:36, та відповідного запису про право власності: 26588998, внесеного Державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі такого Рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41572894 від 12.06.2018 17:31:36;
- скасувати реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1574966532249, що стосується реєстрації права власності на житловий будинок адресою: АДРЕСА_1 .
Положеннями п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Таким чином, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Відтак, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, наслідки цих обставин та відносин, що кореспондується із висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 815/1121/17.
Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Зокрема, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу, якщо визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень впливає на права іншої особи, то в такому випадку існує спір про право, що у свою чергу унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів в порядку цивільного судочинства, що кореспондується із висновками зробленими у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18), від 18.04.2018 у справі № 607/10615/15-а (провадження № 11-288апп18, від 06.06.2018 у справі № 826/26536/15 (провадження № 11-505апп18), від 06.06.2018 у справі № 804/3509/17 (провадження № 11-482апп18).
З предмету позовних вимог, зазначених у ньому обґрунтувань та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виник спір із вказаним Державним реєстратором у зв'язку із прийняттям останнім Рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41572894 від 12.06.2018 17:31:36, та внесення запису про право власності №26588998 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі такого Рішення, а також реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказані обставини є наслідками подій яким передувало отримання ОСОБА_1 разом із рідним братом ОСОБА_2 спадщини у рівних долях земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та домоволодіння, що складається із житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтва про право на спадщину №143 від 15.02.2016). Вказану отриману спадщину через неможливість домовитись щодо порядку користування отриманим у спадок майном, ОСОБА_1 намагалась отримати та оформити шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Так, 04.07.2016 вона звернулась до Фастівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок в нових ідеальних частках та про виділ в натурі частки в будинку та виділ земельної ділянки (справа №381/2650/16-ц). Як зазначає позивач в даній справі було призначено будівельно-технічну експертизу та земельно-технічну експертизу, складено висновок експерта № 1458/16-43/23100/17-43 від 30.11.2017, за наслідками якого, 16.04.2018 рішенням Фастівського міськрайонного суду в задоволенні позову було відмовлено та постановою у даній справі Верховного Суду від 05.04.2019 залишено рішення суду першої інстанції без змін з підстав необґрунтованості позовних вимог та встановлення експертизою неможливості поділу будинку в натурі.
ОСОБА_1 зазначає, що вона знову звернулась до Фастівського міськрайонного суду наприкінці 2019 року (справа №381/16/20) з вимогами про усунення перешкод ОСОБА_2 у користуванні домоволодінням шляхом встановлення поряду користування.
Та, незважаючи на отримання у спадок вказаними особами по 1/2 частки земельної ділянки та відповідно по 1/2 частки домоволодіння за спірною адресою, ОСОБА_1 встановлено неправомірні дії Державного реєстратора щодо прийняття Рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41572894 від 12.06.2018 та вчинив реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1574966532249, що стосується реєстрації права власності на одну кімнату із всього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що на думку ОСОБА_1 порушує права як співвласника майна, що перебуває у спільній частковій власності, позбавлено її права власності на решти господарські будівлі в домоволодінні, обмежено доступ до частини житлового будинку, яка повинна знаходитись у спільному користуванні співласників.
З наявних у справі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно …. (довідка № 292506283 від 24.12.2021 та довідки № 292499515 від 24.12.2021), вказані рішення та реєстраційні дії Державного реєстратора вбачаються у реєстрації за ОСОБА_1 у приватну власність однієї кімнати будинку, що не є відокремленою спорудою та відсутності інших рішень щодо решти господарських будівель, що відносяться до домоволодіння, отриманого у спадок, при цьому існує Рішення Державного реєстратора № 28236938 від 15.02.2016 щодо реєстрації за ОСОБА_2 отриманого у спадок 1/2 частки житлового будинку та Рішення № 28237626 від 15.02.2016 щодо реєстрації за ним 1/2 частки земельної ділянки із зазначенням виду спільної часткової власності за спірною адресою.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає що такими діями та рішеннями Державного реєстратора вона позбавлена можливості отримати свою частку у домоволодінні, тому що визначена власність стосується тільки кімнати без вказівки на господарські споруди, враховуючи наявність реєстрації спадкового майна за ОСОБА_2 у вигляді 1/2 часток як домоволодіння та земельної ділянки спір між ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_2 є не вирішеним.
Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення відповідача як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, відносини стосуються отриманого у спадок майна позивачем та її братом ОСОБА_2 , відповідно законність набуття третьою особою, а саме ОСОБА_2 , нерухомого майна, частка якого визначена у вказаному вище спадковому майні, та що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Отже, незважаючи на те, що предметом спору є Рішення Державного реєстратора щодо реєстрації прав та їх обтяжень у частці спадкового майна отриманого позивачем та ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину №143 від 15.02.2016, суть спірних вимог фактично полягає у захисті майнових прав на домоволодіння та земельну ділянку сторін ОСОБА_1 та зокрема ОСОБА_2 , відповідно хоча спір і пов'язаний з оцінкою повноважень суб'єкта владних повноважень щодо прийняття рішень про реєстрацію речових прав на майно, проте визначальним є існування права власності у інших осіб на вказане майно, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства, відтак правомірність та добросовісність дій Державного реєстратора щодо винесення спірних Рішень може бути перевірено під час вирішення цивільно-правового позову щодо захисту прав ОСОБА_3 як власника отриманого 1/2 частки майна за спадщиною.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак зважаючи на викладене, а також беручи до уваги суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин, суддя дійшов до висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України зазначений спір віднесено до юрисдикції місцевих судів, вказані спірні правовідносини підлягають розгляду за нормами, визначеними ЦПК України з дотриманням відповідних правил територіальнї підсудності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Євко Володимира Володимировича про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування рішення.
Розяснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Войтович І.І.