21 жовтня 2022 року № 320/3680/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міні-Агро-Тех"
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Міні-Агро-Тех» з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення відділу митного оформлення №1 митного посту «Південний» про коригування митної вартості товарів від 26.11.2021 №UA100230/2021/610436/1;
-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.11.2021 №UA100230/2021/001181.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 25.04.2022 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міні-Агро-Тех» (місцезнаходження: 08120, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Садовського, 2, ідентифікаційний код 41912349) зареєстроване в якості юридичної особи згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до контракту від 14.01.2020 №WCM14-01-2020, укладеним між позивачем та WEIFANG CREDIT MACHINERY CO., LTD, позивач купує, а WEIFANG CREDIT MACHINERY CO. LTD продає трактори, додаткове сільськогосподарське обладнання до тракторів, приладдя та навісне обладнання до них і супутні товари.
В додатку №3 від 03.08.2020 до контракту від 14.01.2020 №WCM14-01-2020 позивачем та WEIFANG CREDIT MACHINERY CO., LTD визначено перелік товару, що підлягає продажу на загальну суму 2 026 966,00 китайських юаней, у тому числі ґрунтофреза ТМ -125-244 шт. за ціною 2 081,00 китайських юаней на суму 507 764,00 китайських юаней та ґрунтофреза ТМ-160-101 шт. за ціною 2 403,00 китайських юаней на суму 242 703,00 китайських юаней.
Відповідно до умов контракту від 14.01.2020 №WCM14-01-2020 та додатку №3 від 03.08.2020 до цього контракту позивач сплатив на користь WEIFANG CREDIT MACHINERY CO., LTD суми:
13 серпня 2020 року - 608 089, 80 китайських юаней, що підтверджується банківським платіжним документом від 13.08.2020 №UASwMsg-8047-121784;
21 грудня 2020 року - 721 281,40 китайських юаней, що підтверджується банкiвським платіжним документом від 21.12.2020 №201221/CRE/9017;
15 червня 2021 року - 401 760,00 китайських юаней, що підтверджується банківським платіжним документом від 15.06.2021 № 210609/CRE/66986.
26 липня 2021 року Позивачем та WEIFANG CREDIT MACHINERY CO., LTD укладено додаток №4 від 26.07.2021 до контракту від 14.01.2020 №WCM14-01-2020, яким внесено зміни до пунктів 1 та 5 додатку №3 від 03.08.2020 до контракту від 14.01.2020 №WCM14-01-2020: змінено перелік товару, його вартість та строки відвантаження, загальна вартість товару визначена в сумі 2 431 086,00 китайський юаней, вартість грунтофрез ТМ - 125 у кількості 244 шт. за ціною 2 081,00 китайських юаней становить 507 764,00 китайських юаней, ґрунтофрез ТМ-160 у кількості 101 шт. за ціною 2 403,00 китайських юаней 242 703,00 китайських юаней сторонами не змінено.
Ціна товару зазначена сторонами контракту від 14.01.2020 №WCM14-01-2020 в комерційному інвойсі №CREDITY20200729-3 від 19.08.2021. Вартість одиниці товару - грунтофреза ТМ-125 та ґрунтофреза ТМ-160 вказана в прайс листі виробника товару від 06.09.2021 №213707B0/002009.
09 вересня 2021 року відповідно до умов контракту від 14.01.2020 №WCM14-01 2020 та додатку №3 від 03.08.2020 до цього контракту позивач сплатив на користь WEIFANG CREDIT MACHINERY CO., LTD - 699 954,80 китайських юаней, що підтверджується банківським платіжним документом від 09.09.2021 №210907/CRE/65303. Отже, позивачем повністю сплачено вартість товару в сумі 2 431 086,00 китайських юаней.
Для доставки товару на територію України 22 жовтня 2019 року між позивачем та ТОВ «Транс Хоуп Груп» було укладено договiр-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №22-10/19 (надалі - договір).
Згідно з пп.2.1.2. договору експедитор зобов'язується організувати перевозку експортно-імпортних та транзитних вантажів різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявок позивача. Заявкою №1123/01 вiд 23.11.2021 позивач доручив ТОВ «Транс Хоуп Груп» організувати перевезення двох контейнерів з грунтофрезами з порту Циндао, Китай до порту Одеса, України.
23 листопада 2021 року ТОВ «Транс Хоуп Груп» виставило позивачу рахунок-фактуру вiд 23.11.2021 №СФ-000000353 на оплату морського фрахту (на користь суд. лінії нерезидента) Китай-Україна на загальну суму 698460,56 грн. Вартість морського фрахту підтверджується листом ТОВ «Транс Хоуп Груп» від 23.11.2021 №1123/01.
23 листопада 2021 року платіжним дорученням №1277 позивачем проведено оплату морського фрахту в сумі 698460,56 грн. та зазначено цю суму як складову митної вартості товару.
26 листопада 2021 року позивачем подано електронну митну декларацію №UA100230/2021/336983 на товар. Митна вартість товару визначена декларантом iз застосуванням основного методу - за ціною контракту, яку було фактично сплачено, а також було включено вартість фрахту за перевезення.
Крім того, було подано експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-1180/1 вiд 03.11.2021 щодо визначення вартості. Завданням експертизи є надання iнформацiп про вартість на: грунтофреза ТМ-125, ТМ-160, що одержуються вiдповiдно до контракту №WCM14-01-2020 вiд 14.01.2020 з Китаю.
Вiдповiдно до експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-1180/1 вiд 03.11.2021 враховуючи ціноутворюючі фактори контракту (пряма поставка вiд товаровиробника, значний обсяг поставки), експертом зроблений висновок про те, що контрактна (ринкова) вартість вказаноп продукції, що одержується вiдповiдно до контракту №WCM14-01-2020 вiд 14.01.2020 на умовах поставки FOB Qingdao (Китай), знаходиться в діапазоні ринкових цін, відповідає поточній конюнктурі ринку країни товаровиробника (експортера) та може становити: Ґрунтофрез ТМ-125 - 2081,00, Грунтофрез ТМ-160 - 2403,00.
Позивач надав митному органу пакувальний лист (Packinglist) б/н від 19.08.2021, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №CREDITY20200729-3 від 19.08.2021, коносамент (Billoflading) №SZYH21080520 від 05.09.2021, автотранспортні накладні (Roadconsignmentnote) від 25.11.2021 №077043 та №7400, декларація про походження товару (Declarationoforigin) №CREDITY20200729-3 від 19.08.2021, банківські платіжні документи, що стосуються товару №201221/CRE/90517 від 21.12.2020, №210609/CRE/66986 вiд 15.06.2021, №210907/CRE/65303 вiД 09.09.2021 та №UASwMsg-8047-121784 від 13.08.2021 (вірна дата - 13.08.2020), банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №1277 від 23.11.2021, довідка транспортних витрат від 23.11.2021, прейскурант (прайс-лист) виробника товару №213707/2009 від 06.09.2021, експертний висновок №Ц-1180/1 від 03.11.2021, розрахунок ціни (калькуляція) №218 від 23.11.2021, додаткова угода №4 від 26.07.2021, додаток №3 від 03.08.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу №WCM14-01-2020 від 14.01.2020, договір про надання послуг митного брокера №2510/19 від 25.10.2019, договір (контракт) про перевезення №22-10/19 від 22.10.2019, заявка на перевезення №1123/01 вiд 23.11.2021, копія митної декларації країни відправлення №421320210000171133 вiд 28.08.2021.
Всі вказані документи містять повну інформацію про всі витрати позивача на транспортування товару, що є складовою митної вартості товару.
Не дивлячись на надання декларантом документів, якими підтверджується вартість товару та вартість перевезення оцінюваних товарів, відділом митного оформлення №1 митного поста «Південний» 26 листопада 2021 року було прийнято картку відмови та рішення, в якому зазначено, що «надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та обєктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема:
1) у наданому до митного оформлення платіжному документі, а саме від 21.12.2020 №201221/CRE/90517 відсутні банківські реквізити (печатки, підписи) для підтвердження достовірності сплати вантажу.
Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Декларантом надіслано за запитом митного органу документи, за результатами опрацювання яких встановлено: в платіжних дорученнях вказано, що оплата товару - здійснена відповідно до контракту та додатку до контракту від 03.08.2020 №3, пpoтe змінена ціна щодо позиції ТМ 140 встановлена в додатку №4 від 26.07.2021. Також слід зазначити, що відомості заявлені у висновку ТПП носять інформаційний характер для митних органів. Тому, за результатами опрацювання та виявлених розбіжностей в додатково поданих документах визначена ціна за основним метод є неприйнятною для митного органу.
Вважаючи такі рішенням відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).
Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу(частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п'ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу(частина п'ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).
Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
VI. Оцінка суду
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-УІ "Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України.
Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі №21-591а15 (814/283/14).
Митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Дослідивши оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UА100230/2021/610436/1 від 26.11.2021 судом встановлено, що підставою для його винесення є, зокрема, у наданому до митного оформлення платіжному документі, а саме від 21.12.2020 №201221/CRE/90517 відсутні банківські реквізити (печатки, підписи) для підтвердження достовірності сплати вантажу.
З цього приводу, суд зазначає таке.
У постанові від 03.04.2018 року №809/322/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, згідно якої квитанція або платіжне доручення свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за вiдповiдний товар. Тобто прямого звязку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей, на чому наголосив Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 року №803/1112/17.
Надані позивачем платіжні документи підписані електронним цифровим підписом.
Отже, навіть прийнявши позицію відповідача відсутність на платіжному документі від 21.12.2020 № 201221/CRE/90517 банківських реквізитів (печатки, підписи) не є підставою для визначення митної вартості товару за резервним методом.
Як зазначено вище та вказано в рішенні позивачем ввозилися грунтофрези ТМ-125 та ТМ-160, ціни на які згідно додатків №4 від 26.07.2021 та №3 від 03.08.2020 до контракту від 14.01.2020 №WCM14-01-2020 сторонами даного контракту не змінювалися, отже вказівка відповідача що «оплата товару здійснена відповідно до контракту та додатку до контракту від 03.08.2020 №3, проте змінена ціна щодо позиції ТМ 140 встановлена в додатку №4 від 26.07.2021» є незрозумілою та безпідставною, і не свідчить про наявність в наданих позивачем документах розбіжності та вiдсутнiсть достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Посилаючись на статтю 64 Митного кодексу України відповідачем здійснено розрахунок за другорядним методом визначення митної вартості - за резервним методом. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю правильністю визначення митної вартості: МД вiд 15.11.2021 №UA500110/2021/212213 2,22 дол/кг.
За результатами вказаного розрахунку митним органом додатково донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 43 976, 36 грн.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Оскаржуване рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань: ідентичний або подібний (аналогічний) товар, умови поставки, комерційні умови тощо, а отже рішення не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.201 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» та протизаконним.
У постановах від 21.02.2018 по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 по справі №818/1186/17 Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню».
Отже, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Таким чином, розрахунок митної вартості товару здійснений відповідачем є необґрунтованим.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та не вказав яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UА100230/2021/610436/1 від 26.11.2021, тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIIІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 962,00 грн.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4 962,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу митного оформлення №1 митного посту «Південний» про коригування митної вартості товарів від 26.11.2021 №UA100230/2021/610436/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.11.2021 №UA100230/2021/001181.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міні-Агро-Тех» (ідентифікаційний код 41912349, місцезнаходження: 08120, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Садовська, 2) судовий збір у сумі 4962,00 грн. (чотири тисячі девятсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата підписання та виготовлення повного тексту рішення - 21.10.2022