20 жовтня 2022 року № 320/4248/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в пордяку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Восход-України» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Восход-України» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Головне управління ДФС у Київській області) в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.03.2019 № 0016505505.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підприємством помилково було сплачено податок на додану вартість згідно із податковою вимогою № 6649-17 від 07.08.2017 на інший рахунок. Вжиті позивачем заходи для зарахування сплаченої суми на правильний рахунок не дали результату і позивач сплатив суму, визначену вказаною вимогою повторно. Враховуючи наведене, у податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій, оскільки підприємством вживались дії для своєчасної сплати податку на додану вартість.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 залишено без руху вказану позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.10.2019.
Головним управлінням ДПС у Київській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідно до статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сплачені позивачем суми податку на додану вартість спрямовувались на погашення податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням № 0000941401 та сплату податку, визначеного деклараціями.
Позивач подав відповідь на відзив у якій заперечив проти доводів податкового органу та просив задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 22.10.2019 суд ухвалив розгляд справи продовжити у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Приватне підприємство «Восход-України» зареєстровано як юридична особа 11.06.1991 (код ЄДРПОУ 14279843, місцезнаходження: 08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев'яна, переїзд, 2), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13421050002000398.
Головним управлінням ДФС у Київській області 17.01.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000941401, яким Приватному підприємству «Восход-України» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 115736,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 57868,00 грн.
Позивачем оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення у судому порядку.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 у справі № 810/73017 позов Приватного підприємства «Восход-України» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000931401 та № 0000941401.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
07.08.2017 відповідачем сформована податкова вимога № 6649-17 про сплату 344490,65 грн, до якої увійшла зокрема сума і 115736,00 грн основного зобов'язання з податку на додану вартість, 57868,00 грн штрафних санкцій та 29926,48 грн пені (разом 203530,10 грн).
Суд встановив, що згідно із платіжним дорученням від 30.08.2017 № 941 Приватне підприємство «Восход-України» сплатило податок на додану вартість з у розмірі 223883,11 грн, призначення платежу « 140; 14010100; 14279843; Податок на додану вартість згідно податкової вимоги від 07.08.2017 № 6649-17 без ПДВ». Вказаний платіж проведено банком АТ «Ощадбанк» 30.08.2017.
Позивач стверджує, що оскільки з'ясувалось, що кошти помилково сплачені на інший рахунок, підприємством після вжиття невдалих спроб щодо зарахування цих коштів на правильний рахунок, було повторно сплачено вказану суму коштів.
Судом встановлено, що позивач 24.10.2017 згідно із платіжним дорученням № 1185 сплатив податок на додану вартість з у розмірі 203530,10 грн, призначення платежу « 140; 14279843; Податок на додану вартість згідно податкової вимоги від 07.08.2017 № 6649-17 без ПДВ». Вказаний платіж проведено банком АТ «Ощадбанк» 24.10.2017.
Головним управлінням ДФС у Київській області проведена камеральна перевірка Приватного підприємства «Восход-України» щодо своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
За результатами перевірки складено акт від 20.08.2018 № 114/10-36-55-01/14279843, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначені пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 ПК України: 57868,00 грн та 115735,60 грн із граничним терміном сплати 02.08.2017 фактично сплачено 24.10.2017, тобто із затримкою у 83 дні.
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 № 0040875501, яким до позивача на підставі статті 126 ПК України за затримку сплати грошового зобов'язання 173603,30 грн на 83 календарних дні застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 34720,72 грн.
Згідно із розрахунком штрафних санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення нарахування відбулось згідно із податковим повідомленням-рішенням № 0000941401.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у Київській області скарга залишена без розгляду.
18.10.2018 відповідачем сформована податкова вимога № 23306-55 про сплату 32250,55 грн.
06.11.2018 позивачем до Державної фіскальної служби України подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 № 0040875501, акт камеральної перевірки від 20.08.2018 № 114/10-36-55-01/14279843 та податкову вимогу від 18.10.2018 № 23306-55.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 08.01.2019 № 552/6/99-99-11-06-01-25 частково задоволено скаргу позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 № 0040875501, оскільки при його оформленні не враховано положення пункту 42.1 статті 42 ПК України.
У рішенні зазначено, що висновки акта перевірки є правильними, а тому Головному управлінню ДФС у Київській області слід винести нове податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки з дотриманням вимог ПК України.
З урахуванням вказаного рішення Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 № 00165505505, яким до позивача на підставі статті 126 ПК України за затримку сплати грошового зобов'язання 173603,30 на 83 календарних днів застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 34720,72 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 13.06.2019 № 27297/0/99-99-11-06-01-25 податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 № 00165505505 залишено без змін.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2019 № 00165505505 позивач і звернувся з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Судом встановлено, що за наслідком оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000941401, яким Приватному підприємству «Восход-України» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 115736,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 57868,00 грн, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі № 810/73017 у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
З тексту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 вбачається, що представники Приватного підприємства «Восход-України» були присутні у судовому засіданні, а отже позивач був обізнаний із результатом судового оскарження.
Посилання позивача на те, що на момент подання позову відсутнє остаточне рішення у справі підлягають відхиленню, оскільки подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду не зупиняє її виконання, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 відмовлено в задоволенні клопотання Приватного підприємства «Восход-України» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі № 810/730/17.
Отже, у силу положень пункту 57.3 статті 57 ПК України позивач зобов'язаний був самостійно платити узгоджену суму, визначену податковим повідомленням-рішенням № 0000941401, протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження, тобто набрання законної сили постановою апеляційного суду у справі № 810/730/17.
Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вже зазначалось, судом встановлено та не заперечується позивачем, що узгоджена сума податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000941401, сплачена 24.10.2017 згідно із платіжним дорученням № 1185 на суму 203530,10 грн, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 57 ПК України.
Позивач стверджує, що підстави для застосування штрафних санкцій, встановлених, пунктом 126.1 статті 126 ПК України, відсутні оскільки ним вживалися дії для сплати податкових зобов'язань у визначений законодавством строк, проте внаслідок помилки у платіжному дорученні кошти перераховано на інший рахунок.
При цьому позивач посилається на правову позицію Верховного Суду в аналогічних спорах.
Зокрема позивач наголошує, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 815/2405/16 зазначено: «Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій».
У справах на які посилається позивач, судом було встановлено вчинення платниками дій, спрямованих на сплату грошового зобов'язання у визначений законом строк, а тому суд дійшов висновку, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання у строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податку.
У той же час, платіжне доручення від 30.08.2017 № 941, надане позивачем на підтвердження наявності помилки у в коді бюджетної класифікації, і як наслідок відсутності підстав притягнення платника до відповідальності за несвоєчасну сплату податку, свідчить про те, що підприємство вчинило дії зі сплати узгодженої суми, визначеної податковим повідомленням-рішенням № 000094140, на наступний день після отримання податкової вимоги від 07.08.2017 № 6649-17, тобто з порушенням десятиденного строку, оскільки сума, що підлягала сплаті набула статус узгодженої саме після набирання законної сили постановою апеляційного суду у справі № 810/730/17.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі № 805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість судом встановлено, що у даному випадку позивач не спростував факт затримки більше ніж на 30 календарних днів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням № 0000941401.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Восход-України» (код ЄДРПОУ 14279843, місцезнаходження: 08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев'яна, переїзд, 2) до Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.03.2019 № 0016505505 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.