21 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/41060/21
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову заборгованість у сумі 85464,70 грн, з підстав порушення норм податкового законодавства.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 85464,70 грн. У добровільному порядку відповідач не сплачує вищевказану суму податкових зобов'язань, а тому враховуючи те, що для належного виконання покладених обов'язків, будучи державним органом, та виконуючи завдання держави, маючи право на захист інтересів держави щодо погашення податкового боргу в органах судової влади, просить суд стягнути податкову заборгованість.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до норм ст.ст.257,262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Як встановлено із матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Коростенській ДПІ ГУ ДПС у Житомирській області, за ФОП ОСОБА_1 рахується податковий борг у розмірі 85464,70 грн. У зв'язку із не сплатою грошового зобов'язання у встановлені Податковим кодексом України граничні строки, податкове зобов'язання у розмірі набуло статусу податкового боргу.
Заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникла у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання нарахованого відповідно до податкових повідомлень-рішень:
- від 20.05.2020 №0022751-5533-0616 на загальну суму 15 014,49 грн. (залишок заборгованості 5 103,53 грн.);
- від 12.05.2021 №0634583-2407-0616 на загальну суму 4 510,46 грн;
- від 20.05.2020 №0022744-5533-0616 на загальну суму 9 644,32 грн;
- від 20.05.2020 №0022745-5533-0616 на загальну суму 215,95 грн;
- від 20.05.2020 №0022750-5533-0616 на загальну суму 399,30 грн;
- від 20.05.2020 №0022746-5533-0616 на загальну суму 3 294,06 грн;
- від 20.05.2020 №0022747-5533-0616 на загальну суму 18 642,36 грн;
- від 20.05.2020 №0022748-5533-0616 на загальну суму 610,30 грн;
- від 20.05.2020 №0022749-5533-0616 на загальну суму 407,13 грн;
- від 12.05.2021 №0634575-2407-0616 на загальну суму 3 799,06 грн;
- від 12.05.2021 №0634576-2407-0616 на загальну суму 2 543,33 грн;
- від 12.05.2021 №0634577-2407-0616 на загальну суму 2 485,63 грн;
- від 12.05.2021 №0634579-2407-0616 на загальну суму 10 005,82 грн;
- від 12.05.2021 №0634580-2407-0616 на загальну суму 224,05 грн;
- від 12.05.2021 №0634581-2407-0616 на загальну суму 3 417,53 грн;
- від 12.05.2021 №0634582-2407-00616 на загальну суму 19 341,13 грн;
Доказів оскарження у адміністративному або судовому порядку вищевказаних податкових повідомлень-рішень суду не надано.
Оскільки відповідачем податковий борг у добровільному порядку самостійно сплачено не було, позивач звернувся із вказаним позовом до суду щодо його стягнення у судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.156 п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Статтею 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з пп. 266.9.1 п. 266.9. ст. 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пп. "а" пп. 266.10.1. п. 266.10. ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 42.1 та 42.2 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Положеннями пп. 42.4 ст. 42 ПК України визначено порядок листування контролюючих органів з платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.
Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачу, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та повідомленням про вручення поштового відправлення.
Докази оскарження у адміністративному або судовому порядку вищезазначених податкових повідомлень-рішень у матеріалах справи відсутні.
Оскільки відповідач у визначений законом строк самостійно суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не сплатив, грошові зобов'язання згідно з податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу узгоджених.
Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що контролюючим органом на адресу відповідача направлена податкова вимога форми "Ф" від 03.09.2019 № 10870-55 на суму 32826,78 грн.
У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 85464,70 грн, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу із вищезазначених податків на загальну суму 85464,70 грн. та вважає їх такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 229, 242-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 43142501) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 85464,70 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа