Справа № 204/4368/19
Провадження № 2/204/22/22
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
20 жовтня 2022 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мащук В.Ю.,
при секретарі Єрмак Д.О.,
за участю представника позивача адвоката Іванової В.М.,
за участю представника відповідачів адвоката Попової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Третя дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктор Васильович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав,
У червні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 19 грудня 2013 року за реєстровим №3-1746 на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення державного реєстратора - нотаріуса Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Демуш Євгенії Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу: 14976739 від 19 грудня 2013 року та вчинений на його підставі запис про право власності: 3941839, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 248013912101, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого на підставі свідоцтва по право на спадщину за законом від 19.12.2013 року, реєстровий №3-1746;
- визнати недійсним з моменту укладання Договір дарування ѕ частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Семенюк Віктором Васильовичем, серія та номер НАТ 355075, реєстр №1090, виданий 22 червня 2016 року, укладений дарувальником - ОСОБА_2 на користь обдарованого - ОСОБА_3 ;
- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктора Васильовича, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30202410 від 24.06.2016 року та вчинений на його підставі запис про право власності: 15125793, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 248013912101, щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого на підставі договору дарування від 22.06.2016 року, серія та номер: НАТ 355075, реєстр № 1090;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого ОЖКП «Південне» м. Дніпропетровська 03.10.2001 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 03.10.2001 року № 512-01, зареєстроване МБТІ м. Дніпропетровська 03.10.2001 року і записано у реєстрову книгу за №548п-2082-211, батьку - ОСОБА_5 та членам його сім'ї, а саме, матері - ОСОБА_4 , позивачу- ОСОБА_1 та брату, відповідачу 1- ОСОБА_2 на праві спільної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зазначеного свідоцтва про право власності на житло частина кожного із співвласників квартири не визначена, а отже є рівною та кожному з співвласників належить по ј частини спірної квартири.
Отримавши квартиру у власність, батько, мати, позивач та відповідач зареєстрували своє місце проживання в ній. Позивач зареєстрована в спірній квартирі починаючи з 02.08.2001 року та зареєстрована в ній.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько - ОСОБА_5 .
Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому ј частину спірної квартири. Заповіт батько не складав. У зв'язку з чим, спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька були: мати - ОСОБА_4 , позивач та брат - відповідач 1 ОСОБА_2 .
Оскільки вся родина була зареєстрована у спірній квартирі, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 вважалися такими що прийняли спадщину, так як постійно та на момент відкриття спадщини проживали зі спадкодавцем за однією адресою. Заяву про відмову від спадщини нотаріусу не надавали.
Свідоцтво про право на спадщину за законом на належну позивачу частину спадкового майна після смерті батька вона не отримувала. Чи отримували свідоцтво про право на спадщину мати та брат, позивачу не відомо.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати - ОСОБА_4 . Після смерті матері відкрилась спадщина на належну їй частину спірної квартири. Спадкоємцями після смерті матері є її діти, тобто позивач - ОСОБА_2 та її брат - відповідач 1 ОСОБА_2 .
На день смерті матері позивач була зареєстрована з нею за однією адресою, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, позивач вважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері, оскільки постійно приживала з нею на момент відкриття спадщини, за однією адресою та не заявляла про відмову від спадщини.
Однак, після поховання матері, позивач виїхала за кордон та не могла отримати зазначене свідоцтво. Заяву щодо відмови від прийняття спадщини нотаріусу не надавала.
Звернувшись за правовою допомогою позивач дізналась, що брат - відповідач 1 ОСОБА_2 19.12.2013 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно, що залишилось після смерті матері, тобто на частину спірної квартири. Свідоцтво було видане Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою.
Отже, після смерті матері відкрилась спадщина на Ѕ частину належної їй спірної квартири. Позивач з братом є єдиними спадкоємцями матері. Заповіт мати не складала, у зв'язку з чим позивач та відповідач 1, кожен мав прийняти спадщину по ј частині спірної квартири. Відповідач 1 не мав права спадкування Ѕ частини спадкового майна, та не мав права отримувати свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, що залишилось після смерті матері.
Так як позивач прийняла спадщину за своєю померлою матір'ю - ОСОБА_4 , шляхом вступу у фактичне володіння майном, їй як спадкоємцю першої черги повинна належати на праві власності у порядку спадкування за законом ј частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, звернувшись за правовою допомогою та шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що відповідач 1- ОСОБА_2 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно, тобто на Ѕ частину спірної квартири, подарував належні йому в цілому ѕ частини спірної квартири своєму сину, відповідачу 2 - ОСОБА_3 .
Як вбачається з Інформаційної довідки, 22.06.2016 року було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктором Васильовичем. Згідно якого дарувальник - відповідач 1 ОСОБА_2 подарував належні йому ѕ частини спірної квартири відповідачу 2, сину - ОСОБА_3 .
Право власності відповідача 1 - ОСОБА_2 на ѕ частини спірної квартири було встановлено нотаріусом на підставі наступних документів, а саме: свідоцтва про право власності на житло, видане ОЖКП «Південне» м.Дніпропетровська 03.10.2001 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 03.10.2001 року № 512-01, зареєстроване МБТІ м. Дніпропетровська 03.10.2001 року і записано в реєстрову книгу за №548п-2082-211, згідно якого відповідачу 1 належить ј частина спірної квартири; свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою 19.12.2013 року за реєстровим № 3-1746, згідно якого відповідачу 1 належить Ѕ частина спірної квартири.
В цілому право власності відповідача 1 на спірну квартиру згідно зазначених документів становить ѕ частини.
Вчинений односторонній правочин позивач вважає недійсним, оскільки він був проведений всупереч нормам закону та на підставі недійсного документу, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2013 року, яке отримано відповідачем 1 незаконним шляхом та шляхом порушення права власності позивача, як спадкоємця першої черги спадкування за законом після смерті матері. Позивач вважає, що таким чином відповідач 1 навмисно здійснив відчуження ѕ частин квартири своєму сину, щоб ускладнити відновлення належного позивачу права власності на ј частину спірної квартири. Оскільки, відповідач 1 фактично не передавав подароване майно сину, так як по сьогоднішній день продовжує проживати в спірній квартирі.
Укладеним договором дарування порушено право позивача на спадкове майно, а саме на ј спірної квартири.
Відчуження ѕ частин квартири було здійснено на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке підлягає визнанню недійсним. Оскільки за законом відповідач 1 не мав права на спадкування всього спадкового майна, яке залишилось після смерті матері, у зв'язку з чим в разі визнання судом раніше виданого свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, право власності і всі договори, пов'язані з переходом майна на підставі такого свідоцтва, також визнаються недійсними. Запис про перереєстрацію спадкового об'єкта нерухомості також анулюється. У зв'язку з викладеним позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які зазначені в позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву зазначила, що позивачка з моменту реєстрації 02.08.2001 року в спірній квартирі не проживала, особистих її речей у квартирі не було, що свідчить про те, що позивач не вважається такою, що прийняла спадщину після смерті своїх батьків. Позивачка в травні 2006 року після смерті батька приїздила з Німеччини, де мешкає з 2001 року, а також за дзвінком відповідача 1 приїздила та була присутня на похоронах матері в лютому 2013 року, але активних дій по прийняттю спадщини після смерті спадкодавців не вчинила, тобто, не зверталася протягом 6 місяців до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини або відмови від неї після смерті батьків.
Представник третьої особи - Третьої дніпровської державна нотаріальна контори в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав письмову заяву, відповідно до якої просив суд провести розгляд цивільної справи за відсутності представника.
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктор Васильович в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, відповідно до якої просив суд слухати справу за його відсутності.
За наслідками з'ясування і аналізу обставин справи, пояснень сторін в судовому засіданні, дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у віці 79 років, про що складено відповідний актовий запис № 2464 (т.1,арк.с.17, 83,116).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у віці 76 років, про що складено відповідний актовий запис № 1300 (т.1,арк.с.20,102,115).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб 26 липня 1956 року, про що зроблено відповідний запис № 450 (т.1, арк.с.85,118).
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 , НОМЕР_5 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (т.1, арк.с.14, 16).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (т.1,арк.с.117).
Отже, відповідно до ст. 1261 ЦК України ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого ОЖКП «Південне», квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_5 та членам його сім'ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Свідоцтво видано згідно з розпорядженням № 512 - 01, зареєстроване КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 548п за реєстровим № 2082-211 (т.1, арк.с.24,119,136).
Відповідно до відповіді КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР від 30.01.2019 року № 1252, станом на 31.12.2012 р., в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 , містяться відомості про право спільної власності в цілому: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.10.2001р., виданого ОЖКП «Південне» згідно з розпорядженням № 512 - 01, зареєстроване КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 548п за реєстровим № 2082-21 (т.1, арк.с.23).
Відповідно до інформації КП «Дніпропетровське міжміське бюро Технічної інвентаризації» ДОР за № 11186, в інвентаризаційній справі містяться відомості про право власності за адресою: АДРЕСА_1 - ј ч. за ОСОБА_5 , ј ч. ОСОБА_4 , ј ч. ОСОБА_1 , ј ч. ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.10.2001р., виданого ОЖКП «Південне» згідно з розпорядженням № 512 - 01, зареєстроване КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 548п за реєстровим № 2082-21 (т.1, арк.с.120).
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 02.08.2001 року (т.1, арк.с.12).
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2 його місцем реєстрації з 02.08.2001 року є АДРЕСА_1 (т. 1, арк.с.113-114).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 153540951, ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування серія та номер: НАТ 355075, реєстр № 1090, виданий 22.06.2016 (т.1, арк.с.15).
22 червня 2009 року ОСОБА_4 звернулася з заявою до третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_8 , а саме на автомобіль ВАЗ 21011, р.н. НОМЕР_7 , причеп СКІФ 700, р.н. НОМЕР_8 (т.1,арк.с.81).
Відповідно до довідки виданої начальником ЖЕК № 10, ОСОБА_5 постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 02.08.2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, арк.с.84).
22 червня 2009 року державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.В. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за померлим чоловіком ОСОБА_5 на спадкове майно: автомобіль марки ВАЗ 21011, 1977 року випуску, р.н. НОМЕР_7 , причеп марки СКІФ 700, 1991 року випуску, р.н. НОМЕР_8 (т.1, арк.95, 111).
09 липня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 (т.1, арк.с.101).
Відповідно до довідки КП «Жилсервіс - 1» від 16.05.2013 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім'ї 2 особи з 17.02.2013 року, сестра ОСОБА_2 (т.1, арк.с.108).
Відповідно до довідки про склад сім'ї ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02.08.2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, арк.с.109).
Відповідно до довідки про склад сім'ї ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 02.08.2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Склад сім'ї: син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_1 (т.1, арк.с.109 зворот).
19 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 (т.1, арк.с.112).
19 грудня 2013 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_4 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з: Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 , з якої ј частина квартири належала ОСОБА_4 , ј частина квартири належала ОСОБА_5 чоловіку, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх прав (т.1, арк.с.147).
19 грудня 2013 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_4 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з грошових внесків з процентами, компенсаціями та індексаціями в ПАТ «Державний ощадний банк України» (т.1, арк.с.148).
Відповідно до договору дарування від 22.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом дніпропетровського міського нотаріального округу Семенюк В.В., ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 ѕ часток квартири АДРЕСА_4 . Документом, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на відчужувані ѕ частини квартири є свідоцтво про право власності на житло (б/н), видане ОЖКП «Південне» м. Дніпропетровська 03.10.2001 року; свідоцтво про право на спадщину за законом (ВТМ № 949287), видане Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19.12.2013 за реєстровим №3-1746 (т.1, арк.с.188, 189,190).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 14976739, Ѕ частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (т.1, арк.с.191).
Відповідно до акту про фактичну відсутність за місцем реєстрації проживання від 07.08.2019 року, складеного ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 не проживає за місцем реєстрації з 02. серпня 2001 року по теперішній час, її особистих речей в квартирі не має (т.1, арк.с.226).
Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 25.10.2019 року, щодо перетинання державного кордону України громадянкою України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 : в'їхала на територію України 25.05.2015 р., виїхала 29.05.2015 р., в'їхала на територію України 10.05.2016 р., виїхала 17.05.2016 р., 15.08.2017 р. в'їхала на територію України, 22.08.2017 р. виїхала, 17.09.2018 р. в'їхала на територію України, 23.09.2018 р. виїхала, 22.01.2019 р. в'їхала на територію України, 26.01.2019 р. виїхала (т.2, арк.с.6).
Відповідно до інформації Федерального адміністративного управління, Посольство України Федеративна Республіка Німеччина від 12.07.2021 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 взята на облік у відомстві у справах іноземних громадян (т.2,арк.с.125).
Відповідно до загальної інформації: центральний реєстр обліку іноземців Федеративної Республіки Німеччина № НОМЕР_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою з 27.09.2016 року.
Перший в'їзд на федеральну територію 01.10.2000 року, орган реєстраційного обліку - міське об'єднання Падеборн, зареєстрована 10.10.2000 року.
Міграція від відомства у справах (іноземних) громадян, від органу - Страхова медична організація Емсланд (065600), 24.01.2005 року, Орган реєстраційного обліку - Страхова медична організація Бранденбурзького округу (046500), зареєстрована 29.05.2019 року, шифр документа: 166/111.
Міграція до невідомого місця проживання: 14.01.2005 року, орган реєстраційного обліку - Страхова медична організація Емсланд (065600), зареєстрована 01.03.2005 р., шифр документа: 33050 / III
Міграція від відомства у справах (іноземних) громадян - міське об'єднання Падеборн (066600), зареєстрована 12.11.2002 р., орган реєстраційного обліку - Страхова медична організація Емсланд (065600), зареєстрована 23 грудня 2002 р., шифр документу: 33050/ІІІ (т.2, арк.с.126-128).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідальна за під'їзд, знає кожного жителя. Свідку відомо, що сестра ОСОБА_2 не згодна з розподілом спадкового майна. Батьки ОСОБА_2 померли, його сестра ніколи в будинку не проживала. свідок бачила сестру відповідача один раз на похороні матері. Свідку відомо, що сестра ОСОБА_2 вийшла заміж у Німеччині, де і проживає.
В квартирі від її заселення проживали - батько, мати, ОСОБА_2 ОСОБА_2 в квартирі не проживала.
Після смерті батьків в квартирі залишився проживати ОСОБА_2 , інколи з ним жив син.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що в будинку АДРЕСА_6 вона проживала з 2001 року по 2020 рік. ОСОБА_2 бачила 2 рази. Після смерті матері ОСОБА_2 приїхала на похорон і все.
Свідок була декілька разів у спірній квартирі, спілкувалася з покійною матір'ю ОСОБА_2 . Коли свідок була у спірній квартирі ОСОБА_2 , там не бачила. Зі слів померлої ОСОБА_13 свідку відомо, що ОСОБА_2 проживає в Германії. Речей ОСОБА_2 , свідок в квартирі не бачила.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком. З 1995 року по 2002 року вони мешкали разом з ОСОБА_2 . Після розлучення ОСОБА_2 пішов жити о батьків за адресою: АДРЕСА_6 .
Після розлучення з ОСОБА_2 свідок бувала у квартирі. ОСОБА_2 в спірній квартирі не мешкала. Зі слів ОСОБА_2 свідку відомо, що у неї бізнес в Германії, там вона уклала шлюб. Про смерть ОСОБА_4 ОСОБА_2 повідомила свідок.
Речей ОСОБА_2 в квартирі, не було.
Син свідка ОСОБА_15 почав проживати в квартирі після смерті ОСОБА_4 .
Про те, що ОСОБА_2 не проживала в квартирі свідку відомо від самої ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1258 ЦК України спадкування відбувається у порядку черговості.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз'яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Отже, у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
У постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації.
Судом встановлено, що ОСОБА_11 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталася.
Письмовими доказами, а саме - інформацією центрального реєстру обліку іноземців Федеративної Республіки Німеччина за № 001010014267, про те, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перший в'їзд на федеральну територію здійснила 01.10.2000 року. Зареєстрована в органах реєстраційного обліку з 2002 року, а також інформацією державної прикордонної.
Факт проживання позивачем у Федеративній Республіці Німеччина, а не за адресою реєстрації - АДРЕСА_1 , зазначено самою позивачкою у позовні заяві, а також не заперечувалось в судовому засіданні її представником.
Письмові докази, які підтверджують проживання позивача поза межами України підтверджуються показами, даними в судовому засіданні свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , при цьому суд звертає увагу, що покази свідків, заінтересованість яких при розгляді справи не встановлена, є узгодженими між собою, та є такими, що узгоджуються між собою, щодо не проживання позивачем за адресою спірного нерухомого майна, та такими, що повністю узгоджуються з письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_11 , яка зареєстрована за адреою: АДРЕСА_1 , фактично на час відкриття спадщини після смерті своїх батьків - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у зазначеній квартирі не проживала, у володіння спадковим майном не вступила.
Суд зауважує, що ч.3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Саме постійне проживання зі спадкодавцем на час смерті, а не реєстрація у квартирі, є підставою для спадкування.
Враховуючи вищевикладене, сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити, про своєчасність прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 03.11.2010 року у справі №6-7165св09.
Відповідно до постанови Верховного Суду № 355/832/17 від 10.04.2020 року, судом було встановлено, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації, оскільки документально спростована належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожен окремо та всі у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно вимог ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2019 року були вжиті заходи забезпечення позову у вигляді: заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: ѕ частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 248013912101).
Заборони іншим особам вчиняти будь - які дії щодо ѕ частин квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 248013912101).
Таким чином, у зв'язку з ухваленням рішення про повну відмову у задоволенні позову, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову по цивільній справі необхідно скасувати, що повністю узгоджується з положеннями ч.9 ст.158 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, так як позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору слід віднести на рахунок позивача.
На підставі викладеного, ст.ст.11,15,16, 1216,1217,1218, 1220, 1221, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296 ЦК України, ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ЗУ «Про нотаріат», ст.ст.4,5, 12, 13, 76-82, 133 - 137,141,158, 259, 263-265, 273, 352,353 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Третя дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктор Васильович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав- залишити без задоволення.
Заходи забезпечення позову, які застосовані на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2019 року, у вигляді:
- заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: ѕ частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 248013912101);
- заборони іншим особам вчиняти будь - які дії щодо ѕ частин квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 248013912101), - скасувати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Ю. Мащук