Справа № 283/1354/22
Провадження №2/283/402/2022
09 вересня 2022 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Саланди О.М., з секретарем судового засідання Совчик Я.Л., розглянувши в приміщенні Малинського районного суду в м. Малині у порядку спрощеного позовного провадження ( з викликом сторін) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів , -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив звільнити його від сплати аліментів на користь відповідача на утримання дітей, що стягуються на підставі судового наказу виданого Малинським районним судом.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , шлюб був розірваний в 2018 році. Від шлюбу мають спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Малинського районного суду з нього стягуються на користь відповідача на утримання синів аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Старший син ОСОБА_3 проживав з відповідачкою, а з 15.02.2022 року почав проживати з ним та перебуває на його повному утриманні. Він постійно проживає з ним, знаходиться на його утриманні, вважає, що кошти, які стягуються на користь ОСОБА_3 витрачаються не на його потреби та з урахуванням наявності двох дітей, у разі якщо один з них проживає з матір'ю, а інший - з батьком, наявні підстави для звільнення ( припинення його обов'язку) зі сплати аліментів у розмірі 1/3 всіх видів доходу на користь відповідача на утримання двох дітей. З часу ухвалення судом наказу про стягнення аліментів змінилися обставини, пов'язані з місцем проживання старшої дитини та, відповідно, фактом перебування дитини на його утриманні, вважає є підстави для звільнення його від сплати аліментів. При цьому за відповідачкою зберігається обов'язок з утримання у повному обсязі меншої дитини ОСОБА_4 до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У зв'язку з цим, звернувся до суду з даним позовом та просив звільнити його від стягнення аліментів.
Даний позов зареєстровано в Малинському районному суду Житомирської області 22.07.2022 року.
22.07.2022 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно ухвали Малинського районного суду Житомирської області від 26.07.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу по місцю реєстрації.
Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
В установлений судом строк відповідач відзив подала, у відзиві зазначила, що позовні вимоги позивача не визнає, висловила свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову обґрунтовуючи тим, що аліменти використовувались нею за призначенням, в травні 2022 року син ОСОБА_3 прийняв рішення переїхати до батька у зв'язку із вступом до Малинського лісотехнічного коледжу. Зазначила, що на протязі даного часу брала участь в утриманні сина, купуючи речі та надаючи кошти.
Позивачем подана до суду відповідь на відзив.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 , повідомив, що ОСОБА_1 дійсно проживає разом з сином ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 .
Під час розгляду справи заслухано думку ОСОБА_3 , який повідомив, що проживає разом з батьком з травня 2022 року та планує проживати із батьком і надалі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, свідка, думку дитини ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В суді встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2010 року по 2018 рік, мають спільних дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( а. с. 9,10).
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Як передбачено ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до судового наказу Малинського районного суду Житомирської області від 10.09.2018 року ОСОБА_1 сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку ( доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03.09.2018 року та досягнення найстаршою дитиною повноліття.( а.с.13).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 31.08.2021 року № 2567, зареєстроване місце реєстрації проживання ОСОБА_3 , з 06.07.2021 по 31.08.2021 року, АДРЕСА_1 . ( а.с.15).
Відповідно до довідки депутата Малинської міської ради Мельника О.В. від 21.07.2022 року № 367, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , його син ОСОБА_3 зареєстрований за цією ж адресою з 15.05.2022 року по даний час, постійно проживає разом зі своїм батьком за місцем реєстрації, знаходиться на його утриманні, та разом ведуть господарство.( а. с. 16).
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Виходячи з вищевикладеного, припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Судом встановлено, що син ОСОБА_3 не проживає з матір'ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 .
Враховуючи встановлені в суді обставини справи, надані докази, встановлено, що місце проживання дитини сторін на час звернення позивача до суду з даним позовом (22.07.2022 року) змінилося, дитина, яка раніше проживала з матір'ю, стала проживати з батьком. У зв'язку з цим, підстава для стягнення коштів на користь матері дитини відпала.
Вимога щодо звільнення від сплати аліментів на меншого сина ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, оскільки, як встановлено судом та не заперечується сторонами, менший син і надалі проживає із матір'ю.
Таким чином, позовні вимоги про звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дітей, враховуючи надані до справи докази, вимоги законодавства, підлягають частковому задоволенню.
Щодо посилання відповідачки на ч. 7 ст.170 ЦПК України, та твердження, що у разі видачі судового наказу боржник має право звернутися до суду лише з позовом про зменшення розміру аліментів, визначених судом, суд зазначає наступне.
Способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом передбачені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Перелік вказаних способів захисту не є вичерпним, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (Постанова Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 910/7164/19).
Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вказаного, спосіб захисту повинен відповідати природі порушеного права або охоронюваного законом інтересу і бути максимально ефективним.
Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
У даній справі позивач висуває вимогу про звільнення від сплати аліментів на обох дітей, не врахувавши той факт, що менша дитина проживає із матір'ю. Саме тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову лише в частині сплати аліментів на старшого сина ОСОБА_3 , який переїхав до батька.
Тобто фактично це і є зменшення розміру аліментів, визначених судовим наказом, в частині оплати на одну дитину ОСОБА_3 .
Суд у даній справі не вважає за необхідне вдаватися до зайвого формалізму щодо формулювання позовної вимоги у заяві, оскільки зі змісту позовної заяви та з прохальної частини, є очевидним, що позивач обгрунтовано просить саме зменшити розмір позовних вимог в частині оплати на одну дитину, яка проживає із ним.
Окрім того, суд зазначає, що доступ до правосуддя є гарантованим, непорушним правом кожної особи, яке не може бути обмежене лише з формальних підстав.
Як зазначає Європейський суд з прав людини,У справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. the United Kingdom) (від 21 лютого 1975 року, пп. 28-36, серія A. № 18) було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід'ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Так, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (див. рішення у справах «Роше проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom) [ВП], № 32555/96, п. 116, ЄСПЛ 2005-X;«З та інші проти Сполученого Королівства» (Z and Others v. the United Kingdom) [ВП], № 29392/95, п. 91, ЄСПЛ 2001-V; «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) [ВП], № 15869/02, п. 54, ЄСПЛ 2010; та «Парафія грекокатолицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania) [ВП], № 76943/11, п. 84, ЄСПЛ 2016 (витяги)).
Право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (див., у цьому контексті, рішення у справі «Беллє проти Франції» (Bellet v. France), від 4 грудня 1995 року, п. 36, серія A № 333-B). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну ГансАдам II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany )[ВП], № 42527/98, п. 45, ЄСПЛ 2001-VIII, та згадане вище рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», п. 86).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення аліментів - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу № 283/1949/18, виданого Малинським районним судом 10.09.2018 року, у розмірі 1/3 частки заробітку ( доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 22.07.2022 року на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 13.09.2022 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: с. Головки Коростенського району Житомирської області
Суддя: О. М. Саланда