Справа №295/9581/17
Категорія 38
2/295/964/22
06.10.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.
за участю секретаря Лайчук В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,предтавника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 правонаступником якої є ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа- Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович про визнання недійсним спадкового договору, -,-
Позивач звернулась до суду з позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати недійсним спадковий договір укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 13 травня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрований в реєстрі за № 4539.
В обгрунтування позовних вимог щодо визнання недійсним договору позивач посилається на те, що ОСОБА_6 на момент укладання договору не усвідомлювала значення своїх дій та відповідачем не виконувався в належний спосіб договір.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 01.09.2017 року відкрито провадження у справі.
15.08.2018 року прийнято уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 26.11.2018 року витребувано з психіатричного диспансеру Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 контрольну карту диспансерного нагляду ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію про звернення ОСОБА_6 до психіатричного диспансеру Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 до 01 січня 2015 року; інформацію про результати огляду ОСОБА_6 лікарем психіатром 12 жовтня 2016 року за заявкою дільничного терапевта поліклініки ЦМЛ № 2. Крім того, витребувано з Комунальної установи Центральна міська лікарня №2 м. Житомира оригінал медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 29.01.2019 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу.
13.03.2019 року до суду надійшов лист експертної установи про необхідність представлення всієї медичної документації на ОСОБА_6 , починаючи з 2012 року і до дня смерті, в оригіналах, для виконання судової експертизи.
Ухвалою від 19.04.2019 року витребувано з Комунального підприємства «Лікарні №2» Житомирської міської ради оригінал історії хвороби (іншої медичної документації) ОСОБА_6 , 1924 року народження за період з 2012 року та до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 та витребувано з Житомирського психоневрологічного диспансеру оригінал історії хвороби (іншої медичної документації) ОСОБА_6 , 1924 року народження за період з 2012 року та до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою від 11.07.2019 направлено справу № 295/9581/17, оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_6 , 1924 року народження до Житомирської обласної психіатричної лікарні №1, для проведення судово-психіатричної експертизи, призначеної відповідно до ухвали суду від 29.01.2019 року.
22.10.2019 за клопотанням експерта витребувано з Комунального підприємства «Лікарня №2 ім. В.П.Павлусенка» Житомирської міської ради оригінал медичної карти амбулаторного хворого №3695 заведеної в КУ ЦМЛ №2 відносно хворої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25.11.2019 року направлено справу для проведення експертизи до еспертної установи.
25.05.2020 року після проведення експертизи поновлено провадження у справі.
Ухвалою від 14.12.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про призначення повторної судово-психіатричної експертизи в справі.
05.04.2021 року від представника позивача -адвоката Соломонюка С.А. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки позивач ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 05.04.2021 зупинено провадження у справі до 27.09.2021 р.
28.09.2021 р. витребувано з Житомирської державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та витяг з спадкового реєстру.
02.11.2021 року Житомирською державною нотаріальною конторою надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру, згідно якої спадкову справу до майна ОСОБА_5 заведено приватним нотаріусом Товянський С.Я.
30.11.2021 р. витребувано у приватного нотаріуса Товянського С.Я. належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
17.05.2022 р. залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа- Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович про визнання недійсним спадкового договору правонаступника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 .
В судових засіданнях позивач та його представник позовну заяву підтримали просили задовольнити з підстав викладених в позові.
Відповідач та її представник заперечували щодо задоволення позову, при ухваленні рішення просили врахувати висновок експерта. Відповідач, зазначила, що додержувалась виконання спадкового логовору, однак починаючи з 02.08.2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не допускали відповідача до виконання умов договору. З даного приводу відповідач зверталась до правоохоронних органів. Пояснила, що ОСОБА_6 під час укладання спадкового договору і в подальшому під час виконання його умов перебувала в адекватному стані, розуміла значенння своїх дій.
В судовому засіданні було допитано ряд свідків, які зазначили:
Свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою спадкодавця повідомила, що сестри ОСОБА_8 та ОСОБА_6 сварились поміж собою. ОСОБА_3 хотіла спадщину, тому домовилась з ОСОБА_6 , про що в подальшому уклали договір. ОСОБА_3 водила ОСОБА_9 по вулиці, щоб всі бачили що доглядає. Ковальська втікла до сестри та племінниці ОСОБА_1 , оскільки була голодна та грязна. Два роки до смерті свідок розмовляла ОСОБА_6 , стання була адекватна.
Свідок ОСОБА_10 , який є сусідом спадкодавиці повідомив, що в 2016 році ОСОБА_6 вийшла до калітки та була вся в язвах, спитала хто він, оскільки не впізнала його. До спілкування з відповідачем була адекватна. Приходив, допомагав підняти ОСОБА_11 , остання впала з ліжка і кляла ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_1 племінниця спадкодавиці та донька ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_3 встановила високий паркан і перестала пускати до ОСОБА_6 свідка та сестру- ОСОБА_5 , в зв'язку з чим останні пішли до поліції, там дізнались про спадковий договір. Після звернення в поліцію відповідач стала пускати їх в будинок ОСОБА_6 ОСОБА_3 годувала ОСОБА_6 після чого остання весь час спала. ОСОБА_6 просила свідка та її матір доглядати за нею. Свідок неодноразово бачила у спадкодавиці синяки. ОСОБА_3 торгувала, тому часу на ОСОБА_6 у неї не було, остання не мила, не кормила, спадкодавиця спала на діряві простині, сидила постійно під замком. Відповідач забирала гроші ОСОБА_6 , казала що збирає для проведення води та на гроб. Коли ОСОБА_3 дізналась що ОСОБА_6 померла, прийшла і сказала, що має займатись її похованням. За життя ОСОБА_6 мала проблеми з головою, свідок її возила до лікаря у психлікарню. ОСОБА_6 стала почувати себе погано після спілкування ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_12 сусід та лікар ОСОБА_6 зазначив, що в нього обслуговувалось дві сестри ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . ОСОБА_6 була нормальною, адекватною людиною, проте скаржилась на біль у серці та суглобах, мала непогану пам'ять. До ОСОБА_9 його викликала 2-3 рази ТерешукГ.М. Один раз лікаря виккала її сестра.
Свідок ОСОБА_13 яка є родичкою позивача пояснила, що за ОСОБА_6 доглядала ОСОБА_3 . Свідок приходила відвідувати спадкодавицю 1-2 рази на тиждень, та бачила, що відповідач доглядала за ОСОБА_6 , а саме мила її, прибирала в будинку, готувала їжу, приводила на прохання спадкодавиці священника, він просив її примиритись з сестрою. Під час спілкування з ОСОБА_6 , остання завжди її впізнавала, вела себе адекватно, задавала запитання та відповідала логічно та послідовно. Коли ОСОБА_6 забрала до себе сестра, свідка перестали пускати для відвідин і майже 9 місяців остання дізнавалась про стан ОСОБА_6 у листоноші. Свідка та ОСОБА_3 не пускали на поховання ОСОБА_6 .. Спадкодавиця завжди хвалила ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_14 знайомий спадкодавиці, проживав у останьої на квартирі протягом 2009-2012 р. в період сесій. Свідок зазначив, що ОСОБА_3 привозила воду, їжу, прибирала в будинку, їздила з спадкодавицею до лікаря, на базар, садила та сапала картоплю. Пояснив, що спадкодавиця взяла на проживання його і ще одного хлопця- студента, спілкувалась з ними, разом дивились футбол, розпитувала про батьків, брата, пригощала солодощами. Голодна не була, завжди була в адекватному стані. ОСОБА_6 завжди була одягнута охайно, гігієна понад усе, маленькі речі прала сама, великі ОСОБА_3 . Поруч проживала сестра ОСОБА_15 і племінниця ОСОБА_16 відносини були не позитивні, сварились, не розмовляли між собою по 2 місяці.
Свідок ОСОБА_17 сусід спадкодавця пояснив, що ОСОБА_6 товаришувала з його мамою. Йому відомо, що за спадкодавицею доглядала ОСОБА_18 з 2011 року. Весною 2016 року племінниця почала скандалити, що ОСОБА_19 все не так робить. ОСОБА_6 завжди була накормлена, чиста, з ОСОБА_19 їздила на базар, ходила до лікаря, все пам'ятала, розуміла значення своїх дій. В будинку було чисто, бідненько, але зі вкусом. З травня 2016 року свідок був позбавлений можливості спілкуватись з ОСОБА_6 , оскільки були змінені замки. Пояснив, що у сестри та племінниці ОСОБА_6 проявилась любов, коли справа дійшла до спадщини знайшлись спадкоємці.
Свідок ОСОБА_20 сусід спадкодавиці, пояснив, що ОСОБА_3 тривалий час доглядала за ОСОБА_6 , гуляла з нею, останння була адекватною, ОСОБА_19 привозила її до себе додому на машині, приносила їжу, займалась городом. Сестри ходили по різні боки, відносини були не дружні. ОСОБА_3 намагалась поховати ОСОБА_6 , але її не давали такої можливості.
Свідок ОСОБА_21 сусідка спадкодавиці пояснила, що знала ОСОБА_6 як добру та чуйну людину. Коли остання стала старшою, то попросила ОСОБА_3 доглядати за нею: поліклініка, прибрати, попрати, приготувати їжу. ОСОБА_3 прибігала до свідка за аппаратом для вимірювання тиску ОСОБА_6 .. Неодноразово свідок чула сварки між ОСОБА_22 та племінницею ОСОБА_23 . ОСОБА_6 шила на швейні машині, все розуміла, мала нормальну пам'ять, любила говорити про політику.
Свідок ОСОБА_24 сусідка спадкодавиці, зазначила, що ОСОБА_25 дуже гарно доглядала ОСОБА_6 - як маму. З серпня 2016 року до ОСОБА_6 не пускала її сестра ОСОБА_15 , ні свідка , ні ОСОБА_26 .
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або законом. Статтею 1302 ЦК України передбачено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України). Згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Судом встановлено, що 13.05.2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_18 укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. ( а.с. 5).
ОСОБА_8 є сестрою ОСОБА_6 та матір"ю ОСОБА_1 , що не заперечувалось сторонами по справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена ??законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такої правочину недійсним судом не вимагається.
Як роз'яснив пленум Верховного Суду України у п. 28 своєї Постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК .
Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі пред'явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 4 ЦПК).
ОСОБА_8 є сестрою ОСОБА_6 та за відсутності спадкоємців першої черги мала б право на спадкування після смерті останньої, тому суд приходить до висновку про право ОСОБА_5 на звернення до суду з позовом щодо визнання спадкового договору недійсним.
Відповідно до статті 1308 ЦК спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача або набувача. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Відповідно до роз'яснень пленуму Верховного Суду України у абзаці 4 п. 7 Постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК ( 435-15 )).
Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено недійсний правочин.
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну свідому уяву про предмет договору та досягли згоди про всі його істотні умови. Частиною першою статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 182/6521/16 (провадження № 61-1461св21). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану спадкодавця в момент складання заповіту (укладення спадкового договору), який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2022 року у справі № 554/7289/19 (провадження № 61-13635св21). Психічний стан особи може бути підтверджений саме судово-психіатричною експертизою, яка і є допустимим доказом у встановленні спірних обставин.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 755/16032/15-ц (провадження № 61-18092св21).
Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19).
Зі змісту висновку судово-психіатричного експерта № 110-2020 від 12.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_6 , 1924 р.н., станом на 13.05.2014 р. хронічним психічним захворюванням, недоумством або будь-яким іншим психічним розладом не страждала. У комісії немає підстав вважати, що ОСОБА_6 на момент укладання спадкового договору 13.05.2014 р. не могла б розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Висновок експертизи № 110-2020 від 12.03.2020 року стосується стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок експертизи є категоричним та не ґрунтується на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Під час судового розгляду справи було допитано ряд свідків, жодний з яких не зазначив, що ОСОБА_6 на час укладання спірного договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Щодо посилань позивача на невиконання відповідачем умов договору.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1308 ЦК України зазначено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявність її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено договором чи законом. Особа є невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, а тому підставою для визнання його недійсним та/або припинення є належні та допустимі докази його невиконання.
Посилання позивача на невиконання відповідачем умов договору не може свідчити про його недійсність, крім того з пояснень свідків вбачається, що невиконання умов договору ОСОБА_3 в період з серпня 2016 року і до дня смерті ОСОБА_6 стали неможливими з незалежних від неї дій та остання вживала всіх заходів для належного виконання зобов"язання.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що позивач на виконання своїх процесуальних обов'язків, передбачених статтями 12, 81 ЦПК України, не надала належні та допустимі докази того, що ОСОБА_6 на час укладення оспорюваного правочину була абсолютно неспроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Установивши, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 110-2020 від 12.03.2020 року є належним та допустимим доказом доведеності факту, що у момент підписання договору, ОСОБА_6 була абсолютно спроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, вищевказаний висновок узгоджується з іншими матеріалами справи, поясненнями свідків з показів яких вбачається, що спадкодавець не виявляла ознак тяжких психічних розладів або захворювань на час укладання спадкового договору, та на час підписання договору в повній мірі могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, висновок експерта є є чітким, зрозумілим, категоричним, не ґрунтується на припущеннях, встановлює абсолютну спроможність спадкодавця на укладення спірного правочину, що є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання спадкового договору недісним.
Керуючись ст. ст. 203, 2016, 225, 1217, 1302, 1304, 1305, 1308 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_5 до ОСОБА_18 , третя особа- Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович про визнання недійсним спадкового договору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20.10.2022 року.
Позивач : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_18 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ;
Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, АДРЕСА_3
Суддя Л.М.Чішман