Справа № 162/445/22
Провадження № 2-а/162/26/2022
18 жовтня 2022 року смт Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Савича А.С.,
з участю секретаря судового засідання Гичук О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - Панасюка І.І.,
представника відповідача Василюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Панасюк Іван Іванович звернувся до Любешівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просить суд визнати постанову інспектора СРПП ВПД №1 (смт.Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, лейтенанта поліції Божка Дмитра Анатолійовича серії БАВ № 314909 від 24.08.2022 про притягнення ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 20400 грн, протиправною та скасувати її.
Мотивуючи позов, представник позивача зазначає, що із змісту постанови серії БАВ № 314909 слідує, що вона винесена 24.08.2022 на вул. Поліській в с.Ветли Камінь-Каширського району Волинської області, що ніби-то позивач ОСОБА_1 24.08.2022 в 13 год 34 хв в с.Ветли по вул. Поліській керував мотоциклом «Мінськ», д.н.з. НОМЕР_1 , без права керування транспортними засобами, а саме був позбавлений права керування Любешівським районним судом від (дата відсутня) на 1 рік, під час руху був без одягнутого мотошолома, не пред'явив реєстраційні документи на т/з, чим порушив вимоги п.2.1, 2.3г, 2.4, ПДР України.
З пояснень ОСОБА_1 слідує, що не зважаючи на те, що він оспорював факт правопорушення, інспектор поліції протокол про адміністративне правопорушення не побажав складати і без будь-яких вагань виніс оскаржувану постанову прямо посеред вулиці, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 26.05.2015, яким заборонено виписувати штрафи на місці зупинки автомобіля.
Щоб постанова була винесена відповідно до вимог закону, співробітник поліції спочатку повинен розглянути адміністративну справу (вивчити докази, показання свідків, пояснення порушника, документи позицію адвоката і т.д.).
Однак, поліцейським Божком Д.А., всупереч вимогам ст. 268 КУпАП, порушено право позивача на захист, не надано можливості надати всі необхідні документи, залучити до розгляду справи захисника.
В оскаржуваній постанові зазначено про наявність таких доказів як відео з бодікамери № 58, проте кому вона належить не вказано. Крім того, цей відеозапис позивачу не демонструвався та можливості отримати його копію надано не було.
З оскаржуваної постанови неможливо зрозуміти, яка частина ст. 36 КУпАП була застосована до ОСОБА_1 , оскільки ця стаття має дві частини.
Окрім того, інспектор поліції взагалі не був наділений повноваженнями затримувати ОСОБА_1 та виносити постанову.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 05.09.2022 було постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, відповідачам визначено п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 12).
Представник відповідача Василюк Олександр Володимирович відзив на позовну заяву не подав, однак 09.09.2022 подав до суду письмове клопотання про доручення до матеріалів справи оптичного диску для лазерних систем зчитування із відеозаписом правопорушень, вчинених ОСОБА_1 (а.с.16-18).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні подану позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення. Не заперечував, що за обставин, зазначених у постанові, керував мотоциклом без мотошолома, не пред'явив реєстраційні документи на транспортний засіб, знаючи про те, що позбавлений права керування транспортним засобом. Пояснив, що йому потрібно було їхати. Не зупинився на вимогу працівника поліції, оскільки злякався.
Представник позивача Панасюк І.І. у судовому засіданні також підтримав подану позовну заяву з підстав, у ній викладених. Звернув увагу, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 є незаконною та необґрунтованою. На його думку, працівник поліції не дотримався процесуального порядку складання оскаржуваної постанови, не з'ясував наявності ознак адміністративного правопорушення, не пояснив ОСОБА_1 підстави для накладення адміністративного стягнення, чому саме була застосована така санкція адміністративних правопорушень. На врученій позивачу копії постанови були відсутні дані про дату і номер постанови суду, якою він раніше ніби-то був позбавлений права керування транспортним засобом. ОСОБА_1 не роз'яснено процесуальні права, а також за що він притягується до адміністративної відповідальності, санкцію кожної статті правопорушення, вимоги конкретної частини статті 36 КУпАП. Оскільки позивач не визнав своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень, щодо нього працівник поліції мав скласти протокол про адміністративне правопорушення, а не постанову. Пояснення у ОСОБА_1 та в свідків на місці події не відбиралися, що могло б вплинути на розмір накладеного стягнення на позивача та правильного прийняття рішення у справі. Про фіксацію правопорушення та складання щодо нього постанови його ніхто не повідомляв, відеодоказу - не надавав. Тому відеозапис з місця події не є належним і допустимим доказом у справі. На відеозаписі працівник поліції не дав можливості ОСОБА_1 реалізувати його права, натомість зазначив «краще помовчи». Окрім того, у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія в червні 2021 року, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом йому не надали, тому строк позбавлення права керування транспортними засобами має обчислюватись з цього часу.
Представник відповідача Василюк О.В. у судовому засіданні 04.10.2022 просив залишити позов без задоволення. Зазначив, що бланк постанови про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 є бланком суворої звітності, всі графи у ньому заповнені. Правопорушник ознайомився із своїми правами та обов'язками, про що свідчить його підпис на даній постанові. Він на той час не подавав клопотання, не надавав пояснення, не висловлював зауважень на дії працівників поліції. Нагрудні відеореєстратори працівників поліції мають функцію відтворення відеозапису, тобто на місці події особа має право ознайомитись із відеозаписом, для цього не потрібно записувати відеозапис на диск. Тому позиція сторони позивача в судовому засіданні свідчить про намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за вчиненні правопорушення.
Свідок ОСОБА_2 , інспектор СРПП ВПД №1 (смт.Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, в судовому засіданні пояснив, що 24.08.2022 десь в обідню пору доби він перебував на чергуванні у с.Ветли. Під час патрулювання вул. Поліська на службовому автомобілі, вони з колегою помітили водія мотоцикла, який рухався без мотошолома, тому вирішили його зупинити за допомогою проблискових маячків червоного кольору. Однак, водій не реагував, тому вони його переслідували. Коли водій зупинився та почав втікати, він його наздогнав та попросив підійти до службового автомобіля. Водій назвався ОСОБА_1 , не надав для перевірки реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія. Перевіривши в базі даних особу ОСОБА_1 , було встановлено, що той рішенням Любешівського районного суду від 20.09.2021 року позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік, про цю обставину повідомлено ОСОБА_1 . У подальшому родич останнього приніс паспорт ОСОБА_1 та реєстраційні документи на транспортний засіб. Перед початком розгляду справи, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 не заперечував, що він вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП. Жодних заяв чи клопотань по суті справи ОСОБА_1 не подавав. Йому було роз'яснено суть кожного правопорушення і що стягнення буде накладено одне - за найбільш суворе правопорушення на підставі ст. 36 КУпАП - за ч. 4 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 20400 грн. ОСОБА_1 намагався тиснути на нього (свідка), хотів уникнути відповідальності за вчинене, тому він йому відповів «краще помовчи». Вчинені водієм правопорушення, а також розгляд справи щодо ОСОБА_1 були зафіксовані на службову бодікамеру. Протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 не складався, оскільки останній не затримувався, відносно нього лише складались адміністративні матеріали. Що стосується відсутності у копії оскаржуваної постанови запису «20.09.2021р», та наявності цього запису в оригіналі постанови, пояснив, що йому про це невідомо. Оскаржувана постанова складалась у присутності ОСОБА_1 . Жодних дописів у відсутності правопорушника він не здійснював. Оригінал постанови має функцію кальки, тобто зміст оригіналу постанови переноситься в його копію. Саме цей запис міг не перенестись в копію постанови, оскільки, можливо, він слабо зробив відтиск ручкою або попав якийсь предмет. Вважає, що склав постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі чинного законодавства.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження та свідка, дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 24.08.2022 інспектором СРПП ВПД №1 (смт.Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, лейтенанта поліції Божком Дмитром Анатолійовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 314909, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 20400,00 грн.
У вказаній постанові серії БАВ № 314909 від 24.08.2022 поліцейським було зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, що 24.08.2022 в 13 год 34 хв в с.Ветли по вул. Поліській гр. ОСОБА_1 керував мотоциклом «Мінськ», д.н.з. НОМЕР_1 , без права керування транспортними засобами, а саме був позбавлений права керування Любешівським районним судом від 20.09.2021р. на 1 рік, під час руху був без одягнутого мотошолома, не пред'явив реєстраційні документи на т/з, чим порушив вимоги п.2.1, 2.3г, 2.4 ПДР України.
З наданого витягу з бази даних щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що на останнього рішенням місцевого загального суду від 20.09.2021 накладено стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн та 1 рік позбавлення права керування транспортними засобами (а.с. 21).
Із змісту пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що він керував транспортним засобом, знаючи про судове рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст.23, п.1 ч. 1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
За положеннями статей 249, 276 КУпАП розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно зі статтею 14 Закону України від 30.06.1993 N 3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху (далі - Правила), затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9 Правил передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.1 Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Підпунктом «г)» пункту 2.3 Правил передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Відповідно до пп. «а» пункту 2.4 Правил, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно з ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Факт керування позивачем транспортним засобом «Мінськ», д.н.з. НОМЕР_1 , в с.Ветли Камінь-Каширського району підтверджується поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , поясненнями самого позивача ОСОБА_1 , а також відеозаписом з портативної нагрудної камери поліцейського, який долучений до матеріалів справи, та на якому зазначено конкретний час та дата вчинених правопорушень.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з бодікамери поліцейського з місця події вбачається, що позивач ОСОБА_1 рухався мопедом без мотошолома, не виконував вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, в подальшому зупинився та намагався втекти. Як його наздогнали, поліцейський запропонував позивачу підійти до службового автомобіля, при цьому жодних спеціальних засобів до ОСОБА_1 не було застосовано, він добровільно підійшов до службового автомобіля. В ході перевірки документів у водія, з'ясовано, що він не має посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб. У подальшому працівник поліції через відповідну базу даних встановив, що ОСОБА_1 рішенням Любешівського районного суду від 20.09.2021 позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік, про що повідомив ОСОБА_1 . Останній не заперечував цю обставину. З цього ж відеозапису видно, що поліцейський ОСОБА_2 повідомив, що ведеться відеофіксація, належним чином відрекомендувався позивачу, перед початком розгляду справи роз'яснив йому його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі, подавати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватись послугами захисника. Жодних заяв, клопотань від позивача не поступало, як і не поступало скарг на дії працівника поліції. Він здійснював телефонний дзвінок, не заперечував свою вину у вчиненні правопорушень. При цьому він намагався уникнути відповідальності, хотів вплинути на працівника поліції, тому останній йому відповів, щоб той краще помовчав. Працівником поліції позивачу було роз'яснено суть кожного правопорушення і що стягнення буде накладено одне - за найбільш суворе правопорушення на підставі ст. 36 КУпАП - за ч. 4 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Таким чином, є безпідставними доводи сторони позивача в судовому засіданні про те, що позивача було незаконно затримано, під час складання щодо нього постанови поліцейським порушено процедуру розгляду справи, проігноровано право на захист позивача тощо.
Доводи представника позивача про те, що працівник поліції не роз'яснив позивачу санкцію кожної статті правопорушення, за якою він притягується до адміністративної відповідальності, вимоги конкретної частини статті 36 КУпАП, не надав можливості ОСОБА_1 надати пояснення, щоб могло б пом'якшити стягнення, на думку суду, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки санкції ч.4 ст. 126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП є безальтернативними, а остаточне стягнення правильно визначено за найбільш серйозне правопорушення з числа вчинених відповідно до вимог ч.2 ст. 36 КУпАП.
В оскаржуваній постанові відповідно до вимог ст. 283 КУпАП міститься вказівка про технічний запис, яким здійснено відеозапис правопорушень (відеозапис з бодікамери № 58), тому доводи представника позивача, що цей відеозапис міг бути здійснений мобільним телефоном, що є недопустимим доказом, не заслуговують на увагу.
Доказів про те, що зазначений відеозапис здійснювався не бодікамерою (іншим пристроєм) працівника поліції, стороною позивача суду не було надано.
Пояснення представника позивача про те, що строк позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 необхідно рахувати з червня 2021 року, коли у нього вилучили працівники поліції посвідчення водія, не відповідають вимогам ст.321 КУпАП, відповідно до яких такий строк обчислюється саме з дня винесення відповідної постанови (у даному випадку з 20.09.2021р).
Диспозиції ст.121 та 126 КУпАП носять бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
В оскаржуваній постанові містяться посилання на конкретні нормативно-правові акти (п.2.1а, 2.3г, 2.4 ПДР України), якими встановлюються відповідні правила та яких не дотримався позивач ОСОБА_1 . Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Інші доводи, на які посилається представник позивача в позові та в судовому засіданні, на думку суду, також не є підставою для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Також, з наявних у справі доказів, в ході судового розгляду не встановлено порушення працівником поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної позивачем постанови.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 252 КУпАП, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Як вказано у рішенні ЄСПЛ «SMILJANIС v. Croatia (N 35983/14)», існують вагомі підстави для захисту суспільства від шкоди в дорожньо-транспортних пригодах, що визнається відповідними міжнародними документами, внутрішнім законодавством і політикою, зокрема і здоровим глуздом. Держава, вживаючи належні стримувальні та превентивні заходи, має намагатися запобігати дорожньо-транспортним пригодам шляхом забезпечення дотримання відповідних правил, направлених на зменшення ризиків небезпечної, необережної чи безвідповідальної поведінки на дорозі. ЄСПЛ констатував про обов'язок національних органів влади застосувати комплексний та всеохопний підхід до застосування ефективних стримувальних та превентивних заходів для того, щоб припинити постійні серйозні порушення правил дорожнього руху. Такий підхід вимагав би вжиття заходів, ключовим у яких є зменшення факторів ризику для безпеки дорожнього руху.
Таким чином, оцінюючі надані сторонами докази в сукупності, суд дійшов висновку, що поліцейський при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача правильно встановив наявність в діях останнього складу правопорушень, передбачених ч.4 ст. 126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, правильно визначив остаточне стягнення за найбільш серйозне правопорушення, оскільки винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності повністю відповідає нормам КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний серед іншого має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.
У зв'язку з відмовою у позові, суд, виходячи із положень ст. 139 КАС України, вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, залишити за позивачем.
Керуючись статтями 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 139, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, статтями 245, 251, 252, 254, 268, 280,289 КУпАП, суд,
Залишити без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 314909 від 24.08.2022.
Залишити без змін постанову серії БАВ № 314909 від 24.08.2022 поліцейського СРПП ВПД № 1 (сел.Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Божка Дмитра Анатолійовича про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2022 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, адреса місця знаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 40108604.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області А.С. Савич