Справа № 161/11922/22
Провадження № 2-а/161/258/22
17 жовтня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Пахолюка А.М.
при секретарі - Мельник В.М.
в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свій позов, враховуючи відповідь на відзив, мотивує тим, що 23 серпня 2022 року поліцейським взводу №2 роти 3 БУПП у Волинській області Медведюком М.А. було складено щодо нього постанову по справі про адміністративне правопорушеннясерії БАВ № 293175 за ч. 6 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП (далі - постанова) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною на неповно з'ясованих обставинах справи, оскільки, він не вчиняв умисно адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, так як на момент складання оскаржуваної постанови транспортним засобом не керував, а був припаркований на автомобільній стоянці та постанова Луцького міськрайонного суду від 19.07.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не набрала законної сили, а відтак, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, зазначив, що здійснив зупинку на місці для зупинки лише транспортним засобам, якими керують водії з інвалідністю, оскільки, згідно поданих ним виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та переліку його захворювань, фактично являється інвалідом, однак, відповідних довідок не виробляв.
З врахуванням наведеного, просить суд визнати протиправними дії поліцейського взводу №2 роти 3 БУПП у Волинській області Медведюка М.А., скасувати постанову серії БАВ № 293175 за ч. 6 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі.
Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків у ній зазначених.
Ухвалою суду від 15 вересня 2022 року по справі відкрито провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що дії поліцейського щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідали вимогам Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух» та ПДР України. Крім того, вказав, що підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що водій транспортного засобу «Citroen C1» здійснив зупинку у місці позначеному дорожньою розміткою 1.30, на яку дозволено зупинку лише транспортним засобам, якими керують водії з інвалідністю, не підпадаючи під дію Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», а також при перевірці документів, було встановлено, що водій ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом, відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.07.2022 року. Просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
До судового засідання позивач подав заяву, в якій просить суд справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання також подав заяву, в якій просить суд справу слухати у його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності учасників справи по наявним матеріалам справи, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 268 КАС України.
Крім того, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 9 ст. 205 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 серпня 2022 року поліцейським взводу №2 роти №3 БУПП у Волинській області Медведюком М.А. було складено щодо ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушеннясерії БАВ № 293175 за ч. 6 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП (далі - постанова), об'єднано згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП в одне провадження та накладено на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. (а.с. 24).
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом «Citroen С1», д.н.з. НОМЕР_1 , 23 серпня 2022 року о 12 год. 43 хв. в м. Луцьку, вул. Ковельська, 68, не перебуваючи особою визначеною Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», а також не перевозячи таких осіб, здійснив зупинку транспортного засобу у місці, що позначено дорожньою розміткою 1.30, на якому дозволено зупинку лише транспортним засобам, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, а також керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування справа (№ 161/18687/21, провадження 3/161/230/22 від 01.08.2022 року), чим порушив п. 8.5.1, п. 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП (а.с. 24).
Пунктом 8.5.1 ПДР України, визначено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Дорожня розмітка 1.30 розділу 34 ПДР України, позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів чи на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід».
Згідно з ч. 6 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».
Із матеріалів справи вбачається, та як стверджує позивач, він фактично являється інвалідом та на підтвердження своїх доводів надає довідки та виписки із медичних карток хворого (а.с. 14-15).
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Документом, що підтверджує інвалідність та містить висновок щодо умов і характеру роботи, є довідка МСЕК, яку видають за формою, затвердженою наказом МОЗ від 30.07.12 р. № 577, та є підставою для отримання спеціального посвідчення особи з інвалідністю та право користуватись певними пільгами, зокрема пільгами передбаченими ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» щодо права на місця для транспортних засобів визначених дорожньою розміткою 1.30 розділу 34 ПДР України.
Таким чином, доводи позивача та надані ним докази стійкого хворобливого стану здоров'я, як на законність його зупинки на місці з розміткою 1.30 розділу 34 ПДР України не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Відтак, суд вважає, що інспектор поліції при винесенні оскаржуваної постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
Разом з тим, пунктом 2.1 «а» ПДР України, встановлено що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Судом встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у адміністративному правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (а.с. 34, справи про адміністративне правопорушення №161/18687/21).
Із матеріалів зазначеної адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1 30 серпня 2022 року була подана апеляційна скарга на вищезазначену постанову суду від 19 липня 2022 року та поновлення строку на її оскарження, оскільки, йому не було відомо про винесення зазначеної постанови без його участі (а.с. 38-41, справи про адміністративне правопорушення №161/18687/21).
Постановою Волинського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2022 року (а.с. 46, справи про адміністративне правопорушення №161/18687/21).
Таким чином, постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у адміністративному правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік набрала законної сили лише 12 вересня 2022 року.
Відтак, станом на день винесення постанови по справі про адміністративне правопорушеннясерії БАВ № 293175 від 23 серпня 2022 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2022 року та позбавлення останнього права керування транспортними засобами не набрала законної сили.
Разом з тим, з відеореєстратора поліцейського, дослідженого в судовому засіданні вбачається, що станом на 23 серпня 2022 року при перевірці поліцейським даних з робочого планшета, будь-які відомості в ІПНП «Армор» щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами були відсутні.
Статтею 62 Конституції України передбачено що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок органу (посадової особи) з'ясувати усі обставини справи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення чітко визначений ст. 280 КУпАП.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Позивач, на підтвердження права керування ним транспортним засобом надав поліцейському тимчасовий дозвіл на право на керування транспортними засобами серія НОМЕР_2 від 12.10.2021 року, де зі зворотної сторони документу присутня відмітка про продовження дії дозволу з 13 липня 2022 року на 3 місяці, тобто до 12 жовтня 2022 року (а.с. 12).
Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши представлені докази, вважає, що при складанні постанови інспектором поліціїв частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП не були з'ясовані всі обставини справи, не надано будь-яких належних доказів винуватості позивача.
Відтак, підстав до притягнення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП у поліцейського Медведюка М.А. станом на 23 серпня 2022 року не було.
Разом з тим, оскільки, при складені постанови серіїБАВ №293175 від 23 серпня 2022 поліцейський, згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, об'єднав в одне провадження два адміністративні правопорушення за ч. 6 ст. 122 КУпАП, яке є правомірним та ч. 4 ст. 126 КУпАП, в межах санкції якої накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, та не підтверджується жодними доказами винуватості ОСОБА_1 , то суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 132, 134, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Скасувати постанову серіїБАВ №293175 від 23 серпня 2022 року поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Медведюка Миколи Анатолійовичапро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП, об'єднаних згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн.та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.