справа № 243/2592/22
провадження 1-кп/243/503/2022
Іменем України
(резолютивна частина )
«21» жовтня 2022 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
- секретаря судового засідання - ОСОБА_2
- прокурора - ОСОБА_3
- обвинуваченого - ОСОБА_4
- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовженням строку дії воєнного стану в Україні, відповідно до Рішення зборів суддів Слов'янського міськрайонного суду Донецької області № 6 від 05 травня 2022 року поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, кримінальне провадження за № 22022050000000312, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21 квітня 2022 року з Обвинувальним актом та додатками по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 частина 2 КК України
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 частина 2 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим Клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , на обґрунтування вимог зазначивши, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавленні волі. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Вказав на наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, на можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти аналогічні правопорушення, переховуватися від суду.
Відповідно до Закону України від 13.04.2020 року «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк колегією суддів розглянути Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути розглянуто головуючим, якщо справа розглядається колегіально.
Оскільки, головуючий по справі - суддя ОСОБА_7 перебуває на лікарняному з підозрою на діагноз коронавірусної хвороби (COVID-19), а до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 неможливо розглянути Клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначеним колегіальним складом суду, вирішення зазначеного питання відбувається одноособово суддею ОСОБА_1 .
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення Клопотання прокурора, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав доводи останнього шаблонними, формальними, обвинувачення недоведеним. Вважає, що можливо змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки обвинувачений має батьків, які мешкають в місті Слов'янську Донецької області і зможе виконувати обмеження домашнього арешту.
Заслухавши думку осіб, що беруть участь по справі, дослідивши надані матеріали, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 частина 2 КК України.
Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи. Позбавлення свободи не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, а може мати багато інших форм (Guzzardi проти Італії, § 95). Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено свободи» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв, таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу (Guzzardi проти Італії, § 92; Medvedyev і Інші проти Франції, § 73; Creangг проти Румунії, § 91). Зобов'язання брати до уваги «різновид» і «спосіб імплементації» згаданого заходу дозволяє Суду враховувати особливий контекст і обставини, притаманні іншим обмеженням, ніж класичне ув'язнення в тюремній камері. Важливим фактором, який слід брати до уваги, є контекст, в якому цей захід застосовується, оскільки в сучасному суспільстві нерідко трапляються ситуації, коли громадськість може бути покликана змиритись з обмеженнями свободи пересування або особистої свободи задля загального блага (Nada проти Швейцарії, § 226; Austin і Інші проти Сполученого Королівства. Поняття позбавлення свободи за змістом статті 5 § 1 містить як об'єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб'єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала чинної згоди на таке поміщення (Storck проти Німеччини, § 74; Stanev проти Болгарії, § 117). Право на особисту свободу є занадто важливим в демократичному суспільстві, тому людина повинна мати можливість скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, навіть якщо вона, можливо, сама дозволила взяти себе під варту, особливо, якщо ця людина не має достатньої дієздатності для того, щоб погодитись або не погодитись із запропонованими діями (H.L. проти Сполученого Королівства, § 90; Stanev проти Болгарії.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Суд зазначає, що суспільний інтерес у справі полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а тому слід забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам, які можуть наступити в разі зміни запобіжного заходу, а саме переховування від суду з метою уникнення покарання, можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, вірогідність незаконного впливу на свідків з метою примушування їх до зміни своїх показань.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Вирішуючи заявлене Клопотання, суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавлення волі. Данні про особу обвинуваченого свідчать про відсутність у останнього міцних соціальних зв'язків, що вказує на наявність ризиків переховування обвинувачених від суду. Крім того, з урахуванням загального становища у державі, того факту, що бойові дії тривають у активній фазі, суд вважає доведеним ризики вчинення обвинуваченим аналогічних кримінальних правопорушень.
До того ж, згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує ризик впливу обвинуваченого на свідків в кримінальному провадженні.
У разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об'єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження у відношенні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 392, 395 КПК України, пунктом 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального Кодексу України», суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 частина 2 КК України, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк 60 (шістдесят) днів, тобто, до 19 грудня 2022 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського Апеляційного суду обвинуваченим протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками судового розгляду, в той же строк з дня її проголошення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає
Повний текст ухвали проголошено 21 жовтня 2022 року о 12 годині 30 хвилин.
Суддя ОСОБА_1