Справа № 132/3321/20
Провадження № 22-ц/801/1761/2022
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач:Сало Т. Б.
18 жовтня 2022 рокуСправа № 132/3321/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року, ухвалене суддею Саєнко О.Б. в м. Вінниці, повне рішення складено 26 липня 2022 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та про стягнення моральної шкоди,
встановив:
13 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача в сумі 30 000 гривень.
05.11.2021 ОСОБА_2 подала заяву про уточнення (про збільшення) позовних вимог, і яка була прийнята судом, у якій остання, крім вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., просила визнати протиправними дії ОСОБА_1 : щодо того, що в межах судової справи №0240/3058/18-а, що розглядалася Вінницьким оружним адміністративним судом відповідачем в протизаконний спосіб та власними діями було навмисно зупинено їй гарантовану державою України професійну правову допомогу; щодо того, що завдяки протиправним діям відповідача було порушено право позивача на судовий захист в судах України; щодо того, що завдяки протиправним діям відповідача позивач вимушена була тратити власний час та кошти щодо написання та заяв та звернень до органів влади, щодо вчинення протиправних дій відповідача, які стали підставою для припинення правової допомоги позивачу; щодо того, що завдяки протиправними діями відповідача фактично зобов'язано було в подальшому позивача в судовому порядку визнавати дії відповідних центів із надання правової допомоги незаконними, що також потребувало додаткових матеріальних та моральних зусиль для організації життя позивача; щодо того, що в результаті протиправних дій відповідача у позивача через хвилювання за своєчасну не отриману правову допомогу погіршився стан здоров'я та позивач тривалий час лікувалася в медичних закладах; щодо того, що відповідач умисно власними діями подала недостовірні звернення до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі по тексту - Вінницький МЦ з надання БВПД), які стали основою наказу Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №47/10 від 20 червня 2019 року, щодо безпідставного припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 , яка надавалася згідно з наказом даного центру №323/04 від 28 березня 2019 року; щодо того, що протиправними діями відповідача була створена, а в подальшому подана заява адвоката ОСОБА_1. до Вінницького МЦ з надання БВПД від 05 червня 2019 року із документи до такої заяви, як копій журналів судових засідань від 19 грудня 2018 року та від 25 березня 2019 року у справі №0240/3058/18-а, які по своїй суті не відповідали реальним обставинам слухання справи №0240/3058/18-а, яка розглядалася Вінницьким окружним адміністративним судом, та тому, що в межах даної судової справи не було іншого фахівця в області права (адвоката); що діями відповідача умисно порушено в справі №0240/3058/18-а, яка розглядалася Вінницьким окружним адміністративним судом, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закон України «Про безоплатну правову допомогу», та «Стандарт якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом щодо недотримання порядку визначення вартості видачі публічної інформації, яку вона намагалася отримати від Жмеринського районного відділу освіти та від керівника даного відділу ОСОБА_4. На дату відкриття провадження в цій справі представником позивача був ОСОБА_3 . Розгляд справи було розпочато за правилами спрощеного позовного провадження.
Згодом, ухвалою суду від 11.03.2019, було прийнято рішення про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження. З цього моменту, представник ОСОБА_3 міг бути лише в якості вільного слухача. В зв'язку з цим, позивач звернулася до Вінницького МЦ з надання БВПД щодо призначення даним центром адвоката, який повинен був представляти її інтереси в суді по справі №0240/3058/18-а.
Даним центром було прийнято рішення (наказ №323/04 від 28.03.2019 ) про призначення в дану судову справу адвоката ОСОБА_1., та із яким нею було підписано в належний спосіб угоду та договір на представництво інтересів в даній судовій справі. Однак, не бажаючи виконувати вимоги норм чинного законодавства та доручення Вінницького МЦ з надання БВПД, 05.06.2019 адвокат подав до Вінницького МЦ з надання БВПД власну заяву про припинення надання вторинної безоплатної допомоги, та до даної заяви подав копії із судових засідань по даній справі за період до 11 березня 2019, коли повноваження її представника в даній справі виконував ОСОБА_3 ..
Зазначає, що на підставі цієї заяви адвоката ОСОБА_1. від 05.06.2019 в частині того, що у справі № 0240/3058/18-а інтереси ОСОБА_2 представляє інший адвокат, Вінницьким МЦ з надання БВПД було винесено наказ №47/10 від 20 червня 2019 року про припинення в наданні їй правої допомоги та анулювання договору з адвокатом ОСОБА_1. в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 ..
Отже вважає, що Вінницьким МЦ з надання БВПД в протиправний спосіб на підставі незаконних дій відповідача її було позбавлено права на правову допомогу в судовій справі № 0240/3058/18-а.
Також зазначає, що нехтуючи основами чинного законодавства про звернення громадян, та Законом України «Про безоплатну правову допомогу» Вінницький МЦ з надання БВПД, на підставі поданої недостовірної заяви відповідача, вкотре своїм наказом №604/04 від 11 липня 2019 року повторно відмовив їй в наданні правої допомоги в межах даної судової справи.
З метою захисту своїх прав позивач звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду, який своїм рішенням від 18 грудня 2019 року у справі № 120/3352/19-а визнав протиправною бездіяльність Координаційного центру з надання правової допомоги, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_2 від 14 серпня 2019 року та неповідомленні про наслідки розгляду заяви у строк, визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»; зобов'язав Координаційний центр з надання правової допомоги розглянути заяву ОСОБА_2 від 14 серпня 2019 року та повідомити про наслідки її розгляду у строк, визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»; визнав протиправними дії Вінницького МЦ з надання БВПД щодо винесення наказів №47/10 від 20 червня 2019 року та №604/04 від 11 липня 2019 року.
Вказує, що обставини, викладені у заяві адвоката ОСОБА_1. від 05 червня 2019 року, Вінницьким окружним адміністративним судом по зазначеній справі визнано такими, що не непідтверджені належними доказами; відповідним судовим рішенцям, що набуло законної сили, було встановлено, як наслідок, протиправними слід визнати дії Вінницького МЦ з надання БВПД щодо прийняття наказу №604/04 від 11 липня 2019 року, яким відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 , адже суд встановив, що підстав для припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі наказу №323/04 від 28 березня 2019 року не існувало.
Обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди позивач посилається на те, що завдяки протиправній бездіяльності відповідача, з її боку були втрачені нормальні життєві зв'язки, був змінений налагоджений її спосіб життя, що призвело до того, що вона вимушена була докласти додаткових зусиль для організації її життя та життя її сім'ї, щоб відстоювати свої права в суді. Також через протиправні дії відповідача, вона отримала суттєве погіршення стану здоров'я, вимушена була тривалий час лікуватися від тих хворіб, які стали наслідком її хвилювання, в частині того, що вона своєчасно не отримала належну правову допомогу з боку відповідача та в результаті чого в судах України відповідний адміністративний позов позивача не був задоволений.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 30 000 гривень. В інший частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2 102 гривні.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У скарзі зазначає, що заява від 05 червня 2019 року, в якій вона зазначила про настання обставин, що передбачають припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги у передбачених ч. 1 ст. 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» випадках не є рішенням, яке може вплинути на права клієнта, оскільки надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Рішенням у справі №120/3352/19-а не встановлено неправомірності дій адвоката ОСОБА_1., і вимог про стягнення моральної шкоди у цій справі ОСОБА_2 не заявляла. Належним відповідачем у цій справі має бути Вінницький МЦ з надання БВПД, що залишено судом поза увагою. За захистом своїх прав ОСОБА_2 вже зверталася з обраним нею способом захисту до Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/3352/19-а, а зловживанням процесуальними правами учасниками справи не допускається. Наявність моральної шкоди позивачем не підтверджена та розмір такої шкоди не доведений. Розмір стягнуто судового збору не відповідає Закону України «Про судовий збір».
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 та її представник просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . У відзиві сказано, що судом першої інстанції правильно застосовано ст. 82 ЦПК України, адже обставини, які встановлені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст позову, колегія судів вважає, що підставою вимоги про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди є подання останньою до Вінницького МЦ з надання БВПД заяви з проханням припинити надання безоплатної правової допомоги, зміст якої не відповідав дійсним обставинам справи, зокрема те, що в адміністративній справі інтереси ОСОБА_2 представляє інший адвокат, і ця заява стала підставою для прийняття Вінницьким МЦ з надання БВПД рішення про припинення надання центром безоплатної правничої допомоги, а при повторному зверненні ОСОБА_2 до центу - у відмові в наданні такої допомоги, і внаслідок неправомірних дій адвоката було порушене її право на захист.
Зі змісту листа Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2019, адресованого позивачу, судом встановлено, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №0240/3058/18-а за позовом ОСОБА_2 до Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації, Начальника Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації ОСОБА_4., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Жмеринської районної державної адміністрації, про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії. Ухвалою суду від 19.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (Т.1 а.с.14).
Ухвалою цього суду від 11.03.2019 вирішено продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
У період з 19.09.2018 по 11.03.2019 інтереси ОСОБА_2 в межах розгляду даної справи представляв ОСОБА_3 . В той же час, починаючи з 10.04.2019 інтереси позивача ОСОБА_2 представляла адвокат ОСОБА_1..
Разом з тим, у заяві про відкладення судового засідання вх. №31230 від 13.06.2019 адвокат, уповноважений на представництво інтересів ОСОБА_2 в межах даної справи, повідомила суд про те, що вона вимушена була звернутись до Вінницького МЦ з надання БВПД із заявою про припинення доручення, виданого для надання правової допомоги ОСОБА_2 , однак, остаточне рішення про його припинення ще не прийнято. На даний момент в матеріалах справи відсутні докази про наявність у ОСОБА_2 будь-якого іншого представника, уповноваженого на представництво її інтересів в межах даної справи.
Починаючи з 11.04.2019 ОСОБА_3 приймає участь в судових засіданнях в якості вільного слухача.
Також суд встановив, що 26 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Вінницького МЦ з надання БВПД про надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Наказом Вінницького МЦ з надання БВПД №323/04 від 28.03.2019 було надано безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_2 та призначено адвоката ОСОБА_1. у даній справі для надання безоплатної вторинної правової допомоги позивача ОСОБА_2 в справі №0240/3058/18-а.
05 червня 2019 року адвокат ОСОБА_1. звернулася із заявою до директора Вінницького МЦ з надання БВПД щодо припинення дії доручення щодо представлення інтересів позивача ОСОБА_2 у справі №0240/3058/18-а., яка обґрунтована тим, що адвокатові не вдалося зустрітися з клієнткою, а також тим, що інтереси позивача ОСОБА_2 в суді представляє її син ОСОБА_3 , який неодноразово від позивача подавав як її представник зави і підписував їх.
За результатами розгляду поданої заяви, в.о. директора Вінницького МЦ з надання БВПД своїм наказом №47/10 від 20 червня 2019 року припинив надання безоплатної вторинної правової допомоги, що надавалася згідно з наказом №323/04 від 28 березня 2019 року, оскільки знайшли підтвердження факти, викладені у заяві адвоката ОСОБА_1., про що свідчать копії журналів судових засідань від 19 грудня 2018 року та від 25 березня 2019 року, складених в ході розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом справи №0240/3058/18-а.
08 липня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до директора Вінницького МЦ з надання БВПД із заявою про призначення їй адвоката, вказавши на те, що підстав для припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі наказу від 20 червня 2019 року не було.
Наказом №604/04 від 11 липня 2019 року заявниці відмовлено у наданні безоплатної вторинної правової допомоги у зв'язку із тим, що їй раніше вже надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання за зверненням від 26 березня 2019 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі № 0240/3058/18-а заяву ОСОБА_2 про надання безоплатної вторинної допомоги у цій справі задоволено та забезпечено ОСОБА_2 наданням безоплатної вторинної правової допомоги Вінницьким МЦ з надання БВПД.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів адміністративної справи №0240/3058/18-а судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у цій справі в задоволенні позову відмовлено.
17 жовтня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернулась ОСОБА_2 до Координаційного центру з надання правової допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області, Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо визнання протиправної бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії (справа №120/3352/19-а).
Предметом спору у даній справі було, зокрема, і незаконність наказу Центру про припинення надання безоплатної правової допомоги та незаконність наказу про відмову у наданні такої допомоги.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/3352/19-а від 18.12.2019 позов задоволено частково, і крім задоволених інших вимог, визнано протиправними дії Вінницького МЦ з надання БВПД щодо винесення згаданих наказів № 47/10 від 20 червня 2019 року та №604/04 від 11 липня 2019 року. Це рішення набрало законної сили, так як залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року.
Встановивши ці обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 обґрунтований і підлягає задоволенню. При цьому суд в основу свого рішення поклав обставини, які на його думку, встановленні судовими рішеннями, що в силу ч. 4 та ч. 5 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим, а відтак, рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції вважав, що рішеннями судів вже встановленні обставини того, що саме первісними неправомірними діями адвоката ОСОБА_1., які виразились у написанні нею заяви від 05 червня 2019 року, за обставин, які є такими, що не підтвердженні належними доказами, і які у подальшому потягли за собою прийняття Вінницьким МЦ з надання БВПД двох неправомірних наказів, які були скасовані, було порушене право позивача користуватись правничою допомогою, яке передбачене ст. 15 ЦПК України та право на професійну правничу допомогу, яке передбачене Конституцією України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 оперувала лише одним рішенням суду у справі - № 120/3352/19-а, в якому, на її думку, встановлені обставини про які зазначив суд у своєму рішенні. Цим же судовим рішенням позивач обґрунтував і заяву про уточнення (збільшення позовних вимог).
По-перше, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У справі № 120/3352/19-а ОСОБА_1 не брала участі у справі ні як сторона, ні як третя особа.
По-друге, в рішенні у справі № 120/3352/19-а суд встановив лише одну обставину, яка стосується адвоката ОСОБА_1. - написання нею заяви на ім'я директора Вінницького МЦ з надання БВПД про припинення дії доручення щодо представлення інтересів позивача ОСОБА_2 у справі №0240/3058/18-а, яка стала підставою для припинення надання безоплатної правової допомоги, а в подальшому і для відмови у наданні такої допомоги.
Суд у рішенні вказав, що обставини вказані у заяві ОСОБА_1 є такими, що не підтвердженні належними доказами, тобто, на переконання колегії суддів, це не обставина встановлена судом першої інстанції, а оцінка, надана судом цій обставині, що відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України не є обов'язковою для суду - правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. В даному випадку суд надав оцінку цій обставині через призму норм процесуального права.
По-третє, суд в оскаржуваному рішенні зробив помилковий висновок, що ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, в якій встановлені ці обставини (справа № 120/3352/19-а) не спростувала у загальному порядку ці обставини, адже, по-перше, ОСОБА_1 не заперечувала факт написання заяви про припинення надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_2 , тому необхідності спростовувати цю обставину у неї не було, а по-друге, як вже зазначалось - це не обставина, яка встановлена у справі, а надання судом цій обставині правової оцінки.
В іншій справі, яка згадується судом першої інстанції, в якій ухвалювались рішення - рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.09.2021 у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Координаційного центру з надання правової допомоги про відшкодування моральної шкоди, адвокат ОСОБА_1. теж не приймала участі, і про неї, і про її заяву лише згадувалось в позові.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даному випадку, як вже було зазначено, не має підстав застосовувати ч. 4 та ч. 5 ст. 82 ЦПК України, яка звільняє від обов'язку доказувати обставини, які встановленні рішенням в іншій справі, тому, необхідно встановлювати та досліджувати всі обставини справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Слід зазначити, що рішення суду, в т.ч. щодо вимоги про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними ряду дій адвоката ОСОБА_1., ОСОБА_2 не оспорювалось. Апелянт, виставляючи в скарзі вимогу про скасування всього рішення, окремо від обґрунтування вимоги скарги про скасування рішення щодо стягнення моральної шкоди, не обґрунтовує підстави для скасування рішення, яким відмовлено в задоволенні вимог щодо неправомірності дій відповідача, а відтак, апеляційний суд прийшов до висновку, що в цій частині рішення суду не апелювалось і відповідачем. Отже, в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України (суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги) рішення суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги зміст апеляційної скарги, встановлено, що є обставини, які не заперечувались відповідачем - факт призначення її, як адвоката, для надання правової допомоги для представництва в суді прав та інтересів ОСОБА_2 , факт написання відповідачем заяви про припинення надання безоплатної правової допомоги, та той факт, що після подання такої заяви Вінницьким МЦ з надання БВПД видано наказ про припинення надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_2 ..
З обґрунтування позову вбачається, що саме написання заяви про припинення надання правової допомоги, яка на думку позивача є неправдивою, та подання її до Вінницького МЦ з надання БВПД, завдало позивачу моральної шкоди.
05.06.2019 адвокат ОСОБА_1. на ім'я директора Вінницького МЦ з надання БВПД подала заяву наступного змісту: «прошу вас припинити дію доручення №159 від 29.03.2019 року видане мені для надання правої допомоги ОСОБА_2 , через те, що мені не видалося можливим зустрітися із клієнткою. Її інтереси представляє син - ОСОБА_3 , який неодноразово писав і від свого імені, і як від представника ОСОБА_2 , і підписувався в цих заявах як представник, про що підтверджує додана мною копія заяви від 12.05.2019 року, яку я отримала в Вінницькому окружному адміністративному суді. Тому вважаю, що існують підстави передбачені п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» для припинення доручення № 159 від 29.03.2019 року, виданого адвокату ОСОБА_1 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 ».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім інших його повноважень, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги (п. 1 ч.1); приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги (п.11 ч.1).
Проаналізувавши зміст даної заяви, вбачається, що адвокат просить Вінницький МЦ з надання БВПД прийняти рішення про припинення дії доручення для надання правової допомоги ОСОБА_2 . З матеріалів справи встановлено, що адвокат не відмовлялась від покладених на неї законом обов'язків, і сама вона не самоусувалась від виконання таких.
Наказом В.о директора Вінницького МЦ з надання БВПД від 20 червня 2019 року № 47/10 було припинено надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_2 , а в преамбулі цього наказу вказується підстави такого рішення: «відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17, пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено представника відповідно до цього закону, що підтверджується заявою адвоката ОСОБА_1. від 05.06.2019 року, копіями журналів судових засідань від 19.12.2018 року та від 25.03.2019 по справі №0240/3058/18-а Вінницького окружного адміністративного суду».
Тобто, цей наказ не містить вказівки, що він був виданий за результатом розгляду заяви адвоката (тобто на підставі заяви адвоката ОСОБА_1.). Її заява була одним із доказів того, що ОСОБА_2 залучила іншого представника у справі. Рішення про припинення надання правової допомоги приймала не ОСОБА_1 , а Вінницький МЦ з надання БВПД, і саме на підставі рішення Вінницького МЦ з надання БВПД було припинено надання правової допомоги, а не внаслідок дій адвоката ОСОБА_1 . Без видання такого наказу, ОСОБА_1 продовжувала б надавати правову допомогу ОСОБА_2 ..
Позивач у позові, стверджуючи про «брехливу» заяву адвоката, пояснила в чому полягає неправдивість такої, пояснивши, що адвокат у заяві вказала, що інтереси ОСОБА_2 представляє інший адвокат, однак, таке твердження є хибним, адже не відповідає дійсному змісту заяви.
Крім цього, у заяві адвокат ОСОБА_1. вказала, що не могла зв'язатись з клієнтом. В апеляційній скарзі адвокат говорить, що самої позивачки - ОСОБА_2 вона жодного разу (як і інші адвокати та працівники Вінницького МЦ з надання БВПД) не бачила, не спілкувалась з нею по телефону. Номер телефону ОСОБА_2 , що був вказана в дорученні - це номер її представника, сина ОСОБА_3 , який на її прохання поговорити з позивачем відмовляв, чим адвокат була позбавлена можливості узгодити правову позицію у справі, визначитись із лінією захисту її інтересів, але ОСОБА_3 всіляко цьому перешкоджав.
Ці обставини позивач навіть не обговорював, не намагався спростовувати та не називав їх «брехливими».
Отже, в заяві адвоката ОСОБА_1. було зазначено декілька обставин, на підставі яких вона просила припинити надання правової допомоги, але право та обов'язок прийняти остаточне рішення щодо наявності чи відсутності підстав для припинення дії доручення адвоката та припинення надання правової допомоги залишалось за Вінницьким МЦ з надання БВПД, і таке рішення було прийняте.
Наказ від 11 липня 2019 року № 604/04 «Про відмову в наданні безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_2 » теж був виданий не на підставі заяви адвоката ОСОБА_1., а відмовлено було ОСОБА_2 , як особі, якій раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання за зверненням від 26.03.2019, тобто говорити про незаконність дій адвоката у випадку видачі цього наказу не можливо.
Отже, припинення надання правової допомоги відбулось не внаслідок заяви адвоката ОСОБА_1., а внаслідок прийнятого Вінницьким МЦ з надання БВПД рішення, а рішення (наказ) про відмову в надані безоплатної правової допомоги взагалі винесено з інших підстав, не пов'язаних із заявою адвоката ОСОБА_1..
Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, на яку він посилається, а відтак, не доведено наявність однієї із обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності, що в свою чергу виключає відповідальність відповідача.
Позивач, стверджуючи про заподіяння їй моральної шкоди, пояснила, що моральна шкода полягала в тому, що позивачем були втрачені нормальні життєві зв'язки, був змінений наладжений спосіб її життя, і все це разом призвело до того, що позивач вимушена була докласти додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сім'ї, щоб відстоювати свої права в суді. Крім цього, вона отримала погіршення стану здоров'я та вимушена була тривалий час лікуватись від тих хвороб, які стали наслідком хвилювання, через те, що не отримала з боку своєчасної та належної допомоги.
Однак, на переконання колегії суддів, позивач не довела і не намагалась довести зазначені нею обставини, якими обґрунтовувала наявність моральної шкоди.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Тобто, при заподіянні шкоди відбувається погіршення стану, а тому слід встановити, який стан був до заподіяння шкоди, і як він змінився в сторону погіршення, після протиправної поведінки відповідача.
Отже, стверджуючи про втрату нормальних життєвих зв'язків, позивачу слід було довести наявність таких нормальних життєвих зав'язків, в чому вони полягають, а кажучи про зміну наладженого способу життя теж необхідно довести, який спосіб життя існував у позивача до написання відповідачем заяви, а яким він став через неправомірну поведінку відповідача.
Що стосується твердження про погіршення стану здоров'я, то апеляційний суд відхиляє їх, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, і в 2014 році Жмеринською міжрай МСЕК встановлена ІІ група інвалідності (безстроково), причина інвалідності - загальне захворювання. Позивач не пояснив, у зв'язку з яким захворюванням встановлена інвалідність, а тому неможливо співвставити захворювання, яке було на час встановлення інвалідності з витягами з медичних документів, якими позивач обґрунтовує погіршення стану здоров'я, адже цілком можливо, що огляд лікарів та направлення на консультації до лікаря були пов'язані з захворюванням, яке стало підставою для встановлення інвалідності, а не з неправомірними діями відповідача. Однак, суд не може робити висновки на припущеннях.
Отже, крім того, що позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та моральною шкодою, він не довів наявність самої моральної шкоди, про заподіяння якої говорить позивач.
Підсумовуючи сказане, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та недоведеними, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України через порушення ним норм процесуального права (неправильне застосування норм ст. 82 ЦПК України) та через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (наявність моральної шкоди).
Враховуючи, що в апеляційній скарзі апелянт просила скасувати рішення суду першої інстанції, а рішення суду за результатами розгляду вимоги позову про визнання дій відповідача протиправними не оскаржувалося, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Написання адвокатом ОСОБА_1. заяви про припинення надання правової допомоги, зміст якої в подальшому повинен був бути перевіреним на предмет дійсності таких обставин Вінницьким МЦ з надання БВПД, не може бути підставою для постановлення окремої ухвали щодо зловживання адвокатом процесуальними правами. Заява про винесення окремої ухвали щодо протиправних дій суддів Вінницького окружного адміністративного суду не підлягає розгляду через її абсурдність, адже в ній стверджуються про якусь змову відповідача із суддями щодо рішення у справі.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2022 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
М.М. Якименко