Справа № 182/6999/19
Провадження № 1-кп/0182/506/2022
18.10.2022 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі об'єднане кримінальне провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2019 за № 12019040340000196 та 03.09.2019 за № 12019040340002273 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоногригорівка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
17.10.2011 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 76 КК України до 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;
13.02.2012 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України частково приєднано 1 місяць за вироком від 17.10.2011, до відбуття 3 роки 1місяць позбавлення волі. Умовно достроково звільнений 24.12.2013 на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг, на не відбутий строк 11 місяців 22 дня;
17.07.2018 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; 11.11.2019р. вирок змінений вироком Дніпровського апеляційного суду в частині призначення покарання і призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3 ( в режимі відео конференції),-
16.01.2019 приблизно о 13:30 годині, ОСОБА_3 проходячи повз будинок АДРЕСА_2 , де побачив біля одного з під'їздів в'язку дверних ключів, яку підібрав, після чого у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, шляхом підбору ключа до однієї з квартир вказаного вище будинку.
Так, ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дії, їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшовши до дверей під'їзду, біля якого знайшов в'язку з ключами, будинку АДРЕСА_2 , де за допомогою магнітного ключа, відкрив вхідні двері, та потрапив до під'їзду, після чого продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, шляхом підбору ключа до дверного замку, протиправно проник до квартири АДРЕСА_3 , де проживає потерпіла ОСОБА_6 , звідки таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів викрав ноутбук марки «ASUS K53TA», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №113 від 26.03.2019 року складає 3600,00 грн., який належить останній, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріального збитку на вказану вище суму.
Після чого з місця події зник, викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 03.09.2019 приблизно о 00 годині 05 хвилин ОСОБА_3 проходив повз житловий будинок АДРЕСА_4 , де побачив на першому поверсі вказаного будинку незачинене вікно. В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення будь-якого чужого майна з приміщення квартири АДРЕСА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 приблизно в цей же час підійшов до вікна вищевказаної квартири, та заглянувши у вікно впевнився, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає. Після чого, ОСОБА_3 через незачинене вікно заліз до кухні вказаної квартири та тим самим проник усередину квартири АДРЕСА_6 вищевказаного будинку, де, пройшовши до коридору, з полки для взуття таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав мобільний телефон «Ргеstigіо Wizе С1», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №27 від 19.09.2019 складає 275 грн. 00 коп., який належить ОСОБА_7 . Тим самим ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 275 гривень 00 копійок.
З місця вчинення злочину ОСОБА_3 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.
До такого висновку суд приходить аналізуючи наступні докази.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю, цивільний позов визнв поністю та суду показав, що зимою 2019р., вдень, він проходив повз 16.01.2019 приблизно о 13:30 годині, будинок АДРЕСА_2 , де біля одного з під'їздів побачив на землі в'язку дверних ключів. Підібравши ключі, він зайшов у під'їзд і на другому поверсі, на дверях, що розташовані прямо побачив замок який підходив до ключів. Зайшов в квартиру, і в кімнаті побачив ноутбук, що заряджався. Ноутбук викрав.
Кря того, на початку осені 2019р., вночі, він проходив повз будинок по вул.. Шевченка і побачив відкрите вікно на першому поверсі. Він заліз у вікно і в квартирі викрав мобільний телефон. З квартири виліз знову через вікно.
Він повністю визнає найменування та вартість викраденого майна та дати і місця скоєння злочинів, зазначених в обвинувальному Акті.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Покарання просили призначити на розсуд суду.
Враховуючи, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування діянні і у суду відсутні будь-які сумніви добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за недоцільне дослідження інших доказів по справі, які ніким не оспорюються, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, за яким він обвинувачується.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України тяжкими злочинами; обставини справи; особу винного, який не працює, не має міцних соціальних зв'язків, за місцем проживання характеризується посередньо ( а.п74); на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває ( а.п. 69-70); раніше неодноразово судимий ( а.п.71).
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає щире каяття (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України).
Обставиною, що обтяжує покарання, судом не встановлено.
Підстав для застосування ст. 69, 75 КК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, в тому числі які пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 було засуджено Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 17.07.2018 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 70 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до вироку Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2019 року, вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 року щодо ОСОБА_3 скасувано в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислюється з моменту приведення вироку до виконання.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за які кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі. Також, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд вважає необхідним частково приєднати до покарання за даним вироком, невідбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 року, зміненого вироком Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2019 року.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін. На даний час обвинувачений ОСОБА_3 відбуває покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 року, зміненого вироком Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2019 року.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 суд керується вимогами ст. ст. 128, 129 КПК, ст. 13 ЦПК і ст. 1166, 1167 ЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що шкода завдана потерпілій ОСОБА_6 заподіяна обвинуваченим ОСОБА_3 . Сам обвинувачений повністю визнав всі позовні вимоги потерпілої.
Заподіяння шкоди потерпілій ОСОБА_6 підтверджується матеріалами кримінального провадження, дослідження яких відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, судом визнано недоцільним, оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин по провадженню.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК, яка встановлює диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.
Документально потерпілою ОСОБА_6 заподіяння матеріальної шкоди у загальній сумі 3 600 грн. підтверджена. Тому, суд вважає за необхідне позов потерпілої задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При вирішенні цивільного позову, суд також враховує повне визнання обвинуваченим всіх цивільно - правових вимог потерпілої.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 гривень підлягають задоволенню в повному обсязі.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Також суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні судово-трасологічної експертизи № 35/4.6/121 від 26.03.2019 у сумі 1144 грн. 00 коп., судово-товарознавчої експертизи № 113 від 26.03.2019 у сумі 200 грн. 00 коп., судово-трасологічної експертизи № 35/4.6/128 від 29.03.2019 у сумі 1144 грн. 00 коп., судово-товарознавчої експертизи № 27 від 19.09.2019 року в сумі 170 гривень, судово-трасологічної експертизи №35\4.6\337 від 20.09.2019 року в сумі 1256,08 гривень та судово-трасологічної експертизи №35\4.1\338 від 23.09.2019 року в сумі 942,06 гривень, що всього складає 4 856 грн. 14 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 124 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченню за ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.07.2018, зміненого вироком Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2019 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 10 (десять) днів.
Строк покарання рахувати з моменту проголошення вироку.
Зарахувати у строк відбування покарання час покарання, відбутого за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.07.2018, зміненого вироком Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2019 року, з 30.09.2019 р. до дня проголошення цього вироку.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 - задовольнити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 3600 ( три тисячі шістсот) грн. та моральної шкоду 10 000 ( десять тисяч) грн.
Речові докази по справі:
?Спец. пакет № 4031541 в якому слід низу взуття після експертизи ( квитанція 003748) - знищити;
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів у загальній сумі
4 856 ( чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 14 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Головуючий суддя: ОСОБА_1