№ 202/7622/22
№ 1-кп/202/481/2022
21 жовтня 2022 року суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному порядку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022050000005613 від 08 жовтня 2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Красний Лиман Донецької області (нині - м. Лиман Донецької області), зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка України, раніше не судима, маюча на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, з вищою освітою, офіційно не працює
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,
Обвинувачена вчинила кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням обставин.
Починаючи з 27.05.2022 до 01.10.2022, Російською Федерацією тимчасово окуповано територію м. Лиман Донецької області.
Представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території м. Лиман Донецької області створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.
При цьому, представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Лиман Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.
12.06.2022 указом т.зв. «главы ДНР» № 285 «Об администрации города Красный Лиман» на тимчасово окупованій території м. Лиман Донецької області створено непередбачена законодавством України т.зв. «местная администрация Донецкой Народной Республики - администрация города Красный Лиман», яка була розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та на яку незаконно покладено здійснення функції властивих міській раді України.
Так, у громадянки України ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, будучи обізнаною про факт ведення РФ агресивної війни проти України, невизнання РФ поширення державного суверенітету України на її тимчасово окуповані території, виник умисел на співпрацю з представниками держави агресора.
09.08.2022 громадянка України ОСОБА_2 , перебуваючи на тимчасово окупованій території - в м. Лиман Донецької області у приміщенні т.зв. «администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики» за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, з корисливих мотивів, з метою співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, надала згоду і добровільно обійняла не керівну посаду «главного государственного инспектора Управления труда и социальной защиты населения» т.зв. «администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики», створеного на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією Російської Федерації, яку обіймала до початку активної фази де окупації м. Лиман Донецької області, тобто до 09.09.2022.
Громадянка України ОСОБА_2 у період часу з 09.08.2022 до 09.09.2022, перебуваючи на вказаній посаді, проводила роботи з облаштування робочого місця для забезпечення діяльності ввіреної їй ділянки роботи, проводила огляди житла з метою інспектування умов проживання, за результатами чого складала акти обстеження матеріально-побутових умов квартир та житлових будинків місцевих жителів м. Лиман, що не пов'язано з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у т.зв. «администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики», створеній на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією Російської Федерації, та виконувала рішення окупаційної адміністрації Російської Федерації спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації державою-агресором частини території України.
Дії ОСОБА_2 , які виразились у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.
Ухвалою суду від 20.10.2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні призначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
В направленому обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрювана беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченої, яку вона підписала в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , відповідно до якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, згодна зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, згодна з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні та без її участі. У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності.
Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 , не оспорює пред'явлене їй обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.
Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі: копії протоколу огляду місця події з додатками, копії протоколу огляду документів, протоколом огляду інтернет мережі, протоколами допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , письмовими поясненнями обвинуваченої ОСОБА_2 ..
Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваній було роз'яснено та дотримано.
Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення.
ОСОБА_2 повинна нести кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність, тобто за добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує як кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 111-1 КК України.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченої.
Так, обвинувачена на утриманні має неповнолітню дитину 2010 р/н, не одружена, офіційно не працює, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Обставиною, яка пом'якшують покарання є - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючі вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю з конфіскацією майна.
Застосовуючи додаткове покарання у вигляді конфіскації майна суд зазначає, що кримінальне правопорушення вчинене з корисливих мотивів, з бажанням одержати внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальних благ для себе та інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.
Саме таке покарання, на думку суду, буде сприяти виправленню ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в органах державної влади, в органах інспекції праці та соціального захисту населення на строк дванадцяти років з конфіскацією всього належного їй майна.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
Речові докази суду не надавались.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя: ОСОБА_8