Справа №173/2180/21
Провадження №2-о/173/10/2022
18 жовтня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.
при секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення , -
25.10.2021 року до суду звернувся заявник ОСОБА_1 , із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.10.2021 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження без виклику учасників розгляду справи на 08.12.2021 року.
08.12.2021 року в судовому засіданні постановлена ухвала про обов'язкову участь заявника в судовому засіданні. Розгляд справи відкладений на 09.02.2022 року.
09.02.2022 року в судовому засіданні оголошена перерва до 28.03.2022 року.
28.03.2022 року розгляд справи в судовому засіданні відкладений до 16.06.2022 року в зв'язку з неявкою учасників розгляду справи.
16.06.2022 року розгляд справи в судовому засіданні відкладений до 04.08.2022 року в зв'язку з неявкою учасників розгляду справи.
04.08.2022 року розгляд справи в судовому засіданні відкладений до 18.10.2022 року в зв'язку з неявкою учасників розгляду справи.
Фіксування судового розгляду справи технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.
Згідно заявлених вимог заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт належності йому архівної довідки № 208 від 11 вересня 2018 року, виданої комунальним закладом «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Верхньодніпровської районної ради» і відомостей, зазначених в даній довідці.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на наступне: згідно паспорту НОМЕР_1 , виданого 28 лютого 2012 року Верхньодніпровським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області його прізвище українською мовою записане - ОСОБА_1 , російською мовою - ОСОБА_2 .
В документах архівного фонду колгоспу ім. Калініна в книгах обліку розрахунків прізвище, ім'я та по батькові записані вірно - ОСОБА_1 . 19.10.2021 року він може виходити на пенсію за віком, тому почав готувати документи для призначення пенсії.
Трудової книжки в нього в наявності немає, але 11 вересня 2018 року йому видана архівна довідка № 208 комунальним закладом «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Верхньодніпровської районної ради» про його трудовий стаж. В документах архівного фонду колгоспу ім. Калініна на підставі книг обліку розрахунків з оплати праці в яких, як виявилось при підготовці довідки, допущені помилки в написанні його прізвища, імені і по батькові, які записані в різні роки по різному та неповністю.
В документах архівного фонду колгоспу ім. Калініна, в книгах обліку розрахунків з оплати праці в 1980, 1982 р.р., зазначений ОСОБА_2 , в 1981, 1987 роках зазначений ОСОБА_2 , 1982, 1984, 1988 роках зазначений ОСОБА_2 , 1983, 1985, 1986 роки - зазначений ОСОБА_2 .
Через що працівники Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовляються прийняти дану довідку та врахувати зазначені в ній відомості при призначенні йому пенсії, що й стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримав. Давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що він працював в колгоспі ім. Калініна з 1980 року по 1996 рік трактористом. Його трудова книжка втрачена.
Заінтересованою особою надані письмові пояснення стосовно заявлених вимог. Згідно яких вказується, що в наданій заявником довідці його по батькові записані скорочено, що не відповідає паспортним даним заявника і унеможливлює прийняти надану довідку для підтвердження факту роботи і заробітної плати заявника.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову (заяви) є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом (заяви), права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених чи невизнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст заявленої вимоги, заслухавши учасників розгляду справи, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що заявник, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта заявника.
З метою підготовки документів для оформлення пенсії заявник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
В процесі збору документів для оформлення пенсії заявником було отримано в КЗ «Верхньодніпровський районний трудовий архів «Верхньодніпровської районної ради» архівну довідку № 208 від 11.09.2018 року про кількість відпрацьованих ним вихододнів та про заробітну плату, нараховану йому під час роботи в колгоспі ім. Калініна за період з 1980 по 1989 роки.
Проте в отриманій заявником архівній довідці зазначено, що в документах архівного фонду колгоспу ім. Калініна в книгах обліку розрахунків по заробітній платі зазначений 1980, 1982 р.р., ОСОБА_2 , в 1981, 1987 роках зазначений ОСОБА_2 , 1982, 1984, 1988 роках зазначений ОСОБА_2 , 1983, 1985, 1986 роки - зазначений ОСОБА_2 . Тобто його ім'я та по батькові записане скорочено, або по батькові взагалі не зазначене.
Через що працівники Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовляються прийняти дану довідку та врахувати зазначені в ній відомості при призначенні йому пенсії.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він працював в колгоспі ім.. Калініна з 1985 року. Разом з ним працював і ОСОБА_1 , приблизно до 1991 року.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала в колгоспі ім.. Калініна з 1985 року. Разом з нею працював і ОСОБА_1 , приблизно до 1993 року.
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України « Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637 - за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з наданої архівної довідки, яка видана на підставі документів архівного фонду колгоспу ім. Калініна в книгах обліку розрахунків по заробітній платі в первинних документах існують неточності в написанні імені та по батькові заявника, а саме: записи проведені скорочено. Або по батькові взагалі не записане, що при відсутності трудової книжки ставить під сумнів сам факт роботи заявника в даному господарстві та належності йому вищевказаної архівної довідки.
Допитані свідки підтверджують факт роботи заявника лише з 1985 року, так як зазначають, що вони почали працювати в даному господарстві саме з такого часу. Таким чином на підтвердження факту роботи заявника в колгоспі ім.. Калініна з 1980 по 1985 роки взагалі не надано будь-яких доказів.
Свідки, які допитувались в судовому засіданні, не надали суду для огляду свої трудові книжки на підтвердження факту того, що вони також працювали у вказаному господарстві. При цьому свідки по різному вказують рік закінчення роботи заявника в зазначеному господарстві, що також викликає сумнів у підтвердженні факту роботи заявника.
При цьому судом пропонувалось свідкам надати для огляду в судовому засіданні їх трудові книжки, а позивачеві надати інші докази, які б підтверджували факт його роботи у колгоспі ім.. Калініна з 1980 року, але заявник та свідки в наступні судові засідання не з'явились.
Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відпровідно до ст.ст 77-78 ЦПК України -Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що заявником не надано доказів на підтвердження факту його роботи в колгоспі ім.. Калініна з 1980 по 1989 роки, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки заявником не надані докази, що підтверджують факт належності йому вищевказаної архівної довідки.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 7 ст. 294 ЦПК України понесені заявником судові витрати по сплаті судового збору заявнику не відшкодовуються та покладаються на заявника. Крім того судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 293-294, 315-316 ЦПК України, суд,-
У задоволенні вимог за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , архівної довідки № 208 від 11 вересня 2018 року, виданої комунальним закладом «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Верхньодніпровської районної ради» та вказаних в ній даних про стаж роботи і розмір заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454.00 грн. покласти на заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повний текст рішення складений 18.10.2022 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 21.10.2022 року
Дата набрання законної сили: 18.11.2022 року