Дата документу 20.10.2022 Справа № 335/11991/21
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 335/11991/21Головуючий у 1-й інстанції Калюжна В.В.
Пр. № 22-ц/807/1808/22Суддя-доповідач Гончар М.С.
20 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кримської О.М., Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2022 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У листопаді 2021 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-6), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.10.2019 року станом на 29.09.2021 року у розмірі 236565,81 грн., яка складається з: 197811,12 грн. - заборгованості за кредитом, в т.ч. 00,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 197811,12 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 00,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 38754,69 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 00,00 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 00,00 грн. - пені; 00,00 грн. - комісії, від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір у розмірі 3548,49,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Калюжну В.В. (а.с. 66).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 68) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2022 року (а.с. 162-163) позовні вимоги Банку у цій справі залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 168-173) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 180).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 16 серпня 2022 року (а.с. 185), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 186).
Оскільки, в силу вимог ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційному суду відзив (а.с. 193-194) на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі.
За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
В автоматизованому порядку суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв'язку із тривалою відпусткою останньої (а.с.195-196).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у задоволенні позову у повному обсязі, керувався ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 353, 354 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог Банку, відсутності підстав для задоволення останніх у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що з метою отримання банківських послуг між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 складено заяву № б/н від 09.10.2019 року (а.с. 28-29).
31.05.2022 року представником відповідача надано суду першої інстанції заяву про зміну прізвища відповідача. З доданого до цієї заяви свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 19.09.2021 року (а.с. 150) вбачається, що громадянка ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , у зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_4 . Також зміна прізвища підтверджується копією паспорта (ID-картки) № НОМЕР_2 відповідача, в якому вказано прізвище ОСОБА_4 (а.с. 151).
Відповідно до розрахунку (а.с. 10-12), який долучено до позовної заяви, Банк наполягав у своєму позові на тому, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору станом на 29.09.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 236565,81 грн., яка складається з: 197811,12 грн. - заборгованість за кредитом; в тому числі: 00,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 197 811,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 38754,69 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 00,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 00,00 грн. - пені; 00,00 грн. - комісії.
Проте, у відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що дійсно має декілька банківських карток, виданих позивачем а саме: картку ключ НОМЕР_3 терміном дії до 05/23, а також картку для виплат Gold НОМЕР_4 терміном дії до 02/23, проте саме карту World Black Edition № НОМЕР_5 вона не отримувала та нею не користувалась.
Судом першої інстанції також правильно досліджено докази, подані позивачем та встановлено, що анкета-заява відповідачем нібито підписана 09.10.2019 року (а.с. 28-29). Однак у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картки (а.с. 26), оформленої на ОСОБА_2 , вказано, що старт карткового рахунку відбувся 12.10.2017 року, тобто за два роки до підписання анкети-заяви (а.с. 28-29), на яку посилається позивач. Паспорт споживчого кредиту, наданий позивачем, підписано 29.10.2019 року (а.с. 30-31).
З наданої позивачем виписки за договором № б/н за період 12.10.2017 року - 01.10.2021 року (а.с. 13-25) вбачається, що позивач 18.12.2017 року збільшив кредитний ліміт до 175000,00 грн., 03.08.2018 року кредитний ліміт було встановлено у розмірі 200000,00 грн. Проте, в довідці про зміну кредитного ліміту та обслуговування кредитної карти (а.с. 26), оформленої на ОСОБА_2 , вказано, що кредитний ліміт було змінено 26.03.2020 року до 200000,00 грн., а 06.08.2020 року зменшено до 00,00 грн.
При вищевикладених обставинах суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту укладення 09.10.2019 року з відповідачем кредитного договору взагалі та у тому числі на умовах кредитування (тіло кредиту, відсотки, відсотки згідно ст. 625 ЦК України, пеня, комісія тощо), про які зазначає Банк у своєму вищезазначеному позові у цій справі.
Таким чином, суд першої інстанції також правильно встановив, що Банк не мав права нараховувати відповідачу за неукладеним сторонами 09.10.2019 року кредитним договором будь-яку заборгованість, у тому числі у загальній сумі 236565,81 грн. із зазначенням вищезазначених складових та зокрема 38754,69 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
Доводи апеляційної скарги Банку є такими, що дублюють доводи його позовної заяви, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію Банку, як позивача у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Встановлено, що Банком не було надано у матеріали цієї справи суду першої інстанції довідки із підписом відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення останньої з Тарифами та Умовами та правилами надання послуг Банком на підтвердження наявності договірних відносин сторін.
Паспорт споживчого кредиту із підписом відповідача від 29.10.2019 року, доданий Банком ще до його позовної заяви у цій справі (а.с. 30-31) не можна вважати такою довідкою.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13), що узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, яка є обов'язковою для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Банк у цій справі при вищевикладених правильно встановлених фактичних обставинах цієї справи мав би право претендувати лише на повернення йому відповідачем фактично отриманих у Банку кредитних коштів.
Проте, судом першої інстанції у цій справі було правильно встановлено, що заборгованість за поточним тілом кредиту (тобто фактично отриманою сумою кредитних коштів) складає - 00,00 грн. (ст. 82 ч. 1 ЦПК України - обставина, яка визнається учасниками цієї справи, а тому не підлягає доказуванню, позовна заява Банку а.с. 2 зворот).
«Прострочене тіло кредиту» не можна вважати фактично отриманими кредитними коштами відповідачем у Банку. Оскільки, «тіло кредиту» і «прострочене тіло кредиту» не є тотожними поняттями, а тому вимоги Банку про нарахування та стягнення з відповідача у цій справі вищезазначеного простроченого тіла кредиту 197811,12 грн. також є безпідставними.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення Банку від доказування у цій справі, передбачені ст. 82 ЦПК України, відсутні.
Банк та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову Банку у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
Судові рішення Суду в інших справах за участю інших відповідачів, на які посилається Банк в своїй апеляційній скарзі як на підставу задоволення його позовних вимог у цій справі, не є подібними за своїми фактичними обставинами та не мають преюдиційного значення при апеляційному перегляді цієї справи апеляційним судом.
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема Банком апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку у цій справі не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції було правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови у задоволенні апеляційної скарги Банку, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судами першої чи апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 20.10.2022 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кримська О.М.Подліянова Г.С.