Справа № 303/3363/22
Закарпатський апеляційний суд
20.10.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/501/22 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2022.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.11.2022 включно без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Коноплівці, Мукачівського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, що має на утриманні трьох малолітніх дітей, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2. ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що кримінальне провадження, внесене 16.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071040001015 відносноОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2. ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, знаходиться у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Клопотання мотивовано тим, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.У випадку визнання його винним, може спонукати останнього до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання повному і об'єктивному судовому провадженню, що вказує на наявність ризиків, передбачених ст.177 КК України, а саме: обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки один із злочинів який інкримінується ОСОБА_7 , є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме з такими республіками як Румунія, Угорщина, Словаччина та Польща, дає підстави вважати, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може
-2-
переховуватись від суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України; ОСОБА_7 може впливати шляхом підкупу, погроз чи застосування насильства на свідків та їх родичів у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань на його користь, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Перебуваючи на волі ОСОБА_7 може вдатися до незаконно впливу на таких осіб, що негативно вплине на всебічність та неупередженість судового розгляду кримінального провадження у суді. Аналогічним чином ОСОБА_7 зможе впливати ще й на понятих, експертів та спеціалістів які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. Враховуючи наведене та існування вказаних вище ризиків прокурор послався на те, що існує ризик протиправної поведінки обвинуваченого, у зв'язку з чимдає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Відмовляючи в задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу та задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції вказав на те, що обвинуваченому на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ризики того, що ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення інкримінованих йому злочинів, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується,які слугували підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, продовжують існувати. Окрім того, на думку суду, характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Обвинувачений не має жодних соціально стримуючих зв'язків, не має офіційного місця роботи або інших стабільних джерел доходу, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, тому тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду, як і той факт, що згідно із реєстру матеріалів досудового розслідування 10.11.2021 в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 оголошувався у розшук. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
В апеляційній скарзі, захисник - адвокат ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали суду та ухвалення нової про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує на те, що той факт, що ухвалю Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на стадії підготовчого судового провадження відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не являється підставою для продовження строку його дії Ужгородським міськрайонним
-3-
судом Закарпатської області, зважаючи на положення ч.1 ст.319 КПК України. Також посилаючись на положення ч.3 ст.315 КПК України, вказує на те, що оскільки стороною обвинувачення подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, суд в підготовчому судовому засіданні не наділений повноваженнями на продовження строку дії запобіжного заходу, а виключно на обрання, зміну чи скасування заходу забезпечення. Також вважає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, не є єдиною та беззаперечною підставою для застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Щодо обґрунтованості підозри за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України захисник посилається на те, що в судовому засіданні під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 пояснив, що застосував газовий пістолет, стріляв хаотично, а не в потерпілих, та на спростування вказаних доводів стороною обвинувачення доказів не надано. З часу перебування обвинувального акту щодо ОСОБА_7 на розгляді в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області (з 20.05.2022), потерпілі жодного разу до зали судових засідань не з'явилися, поважності причин неявки не навели, що також може свідчити про відсутність у них бажання бути учасниками вказаного кримінального провадження, яке за версією сторони обвинувачення пов'язане з посяганням на їх життя. Предмет, з якого були здійснені постріли в матеріалах кримінального провадження відсутній. Щодо обґрунтованості підозри за ч.1 ст.263 КК України зазначив, що процесуальних документів, які вказують на виявлення та вилучення 192 шт. патронів, які відповідно до висновку експерта від 15.11.2021 за №СЕ-19/107-21/9602-БЛ є бойовими пістолетними патронами центрального бою, калібру 7,65мм «Browning», до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, жодних доказів належності вказаних предметів ОСОБА_7 стороною обвинувачення не надано. Окрім того, стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами наявність, передбачених ст.177 КПК України ризиків, твердження прокурора ґрунтуються виключно на припущеннях, що свідчить про те, що суд безпідставно продовжив обвинуваченому найсуворіший за видом запобіжний захід. Вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 достатнім може бути запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора, який вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали контрольного провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
-4-
У відповідності до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються зі здобутими доказами та обставинами кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що обставини, які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі, тому є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. Тому, колегія суддів вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції прийшов до належного висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з чим погоджується й апеляційний суд, вважаючи, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів зазначає, що тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 та покарання, яке передбачено за їх вчинення, а також дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати про наявність вищезгаданих ризиків, запобіганню яких, на переконання апеляційного суду, буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що матеріали контрольного провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою. Не були вони надані й стороною захисту і під час судового та апеляційного розгляду.
-5-
З урахуванням вищенаведеного, як такі, що не спростовують висновку суду про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і в свою чергу не можуть визнаватися підставами для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, постановленого на стадії судового розгляду кримінального провадження, колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції не з'ясував та не навів переконливі аргументи на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
На будь-які факти у підтвердження доводів про можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, в апеляційній скарзі захисника не вказується, і на такі сторона захисту не посилалася в ході розгляду апеляційної скарги.
Тому, апеляційний суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 й у свою чергу, відхиляє і доводи апеляційної скарги про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора, вважаючи, що інші більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам.
Доводи захисника про необґрунтованість підозри за ч.2. ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане питання вирішується судом при ухваленні вироку за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Щодо посилань сторони захисту на те, що у відповідності до ч.3 ст.315 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має можливість лише обрати, змінити або скасувати запобіжний захід, а не продовжувати строк його дії, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Вказаним розділом передбачено, в тому числі і порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.
Виходячи зі змісту ст.ст.177,178,194,196,199 КПК України, терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання - є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинна стадія, яка наступає, за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується.
-6-
Таке твердження узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №505/2898/19.
Доводи сторони захисту про відсутність встановлених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. При цьому колегія констатує, що судом першої інстанції враховано зазначені захисником обставини, однак судом правомірно не визнано їх такими, що ставлять під сумнів наведені вище висновки.
Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.
Доводи апеляційної скарги про належну процесуальну поведінку обвинуваченого, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі жодним чином не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не дають підстав для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких вчинені інкриміновані йому діяння, їх тяжкість, інші наведені вище обставини, та дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З ухвали суду також вбачається, що прокурор під час розгляду клопотання посилався на вищенаведені обставини і, що судом таким дана належна оцінка.
В ухвалі суду також вірно зазначено, що у вказаному кримінальному провадженні на даний час триває судовий розгляд.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
При прийнятті судового рішення колегія суддів також враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі сторона захисту не посилалась.
Керуючись ст.ст.404,405,407,422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2022 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: