Справа №682/1485/22
Провадження №2-а/682/22/2022
(повне)
19 жовтня 2022 р. м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Матвєєвої Н.В.,
з участю секретарки судових засідань Дубовка Г.Ю., Придачук Г.Л.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Савчука О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута Хмельницької області в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Олександр Григорійович, до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта Мичківського Максима Руслановича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
24.08.2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Олександр Григорійович, із вказаним адміністративним позовом.
Зазначив, що 17.07.2022 року ОСОБА_1 їхав з м. Київ до м. Славута і на автодорозі Київ -Чоп, на стаціонарному посту був зупинений працівниками поліції. Без пояснення причини зупинки поліцейський почав вимагати документи та звинувачувати ОСОБА_1 у перебуванні за кермом в стані алкогольного сп'яніння, погрожував, що у відношенні нього буде складено протокол про керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, а також буде вилучено автомобіль на штрафмайданчик та позбавлено водійського посвідчення. З самого початку позивачу було заборонено зйомку події на мобільний телефон. Поліцейські запрошували ОСОБА_1 до свого автомобіля і натякали на дачу їм хабара в сумі 10 000 грн. Проте, така поведінка працівника поліції ОСОБА_1 обурила, оскільки він не вживає алкоголю і не порушував правил дорожнього руху. Він відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння, оскільки поліцейські намагалися здійснити освідування за відсутності свідків. В подальшому відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18№081107 (ч.1 ст.130 КУпАП), а ОСОБА_1 продовжив рух на своєму автомобілі (поліцейські не відстороняли його від управління транспортним засобом та не вилучали посвідчення водія). Під час ознайомлення в суді з матеріалами адміністративної справи № 289/1338/22 було виявлено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 71782 від 17.07.2022 року, про яку позивачу не було відомо, він її не отримував, його підписи в ній сфальшовано. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 17.07.2022 року о 7.38 год. на 86 км а/д Київ -Чоп керував транспортним засобом, у якому не працювали фари в режимі ближнього світла фар, чим порушив ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.125 КУпАП, в результаті чого до ОСОБА_1 було застосоване стягнення у виді попередження. Відповідно до п. 9.8 ПДР України, правило про обов'язкове ввімкнення денних ходових вогнів та ближнього світла фар при русі транспортного засобу поза населеними пунктами у світлу пору діє тільки в період з 01 жовтня до 01 травня, ОСОБА_1 було зупинено о 7.38 год. 17.07.2022 року - тобто у світлу пору доби, оскільки схід сонця 17.07.2022 року був о 05.08 год.
Вважає вказану постанову незаконною, оскільки відповідачем не надано жодних доказів до оскаржуваної постанови, які б підтверджували зазначені в постанові обставини, звинувачено позивача у русі у світлу пору доби без увімкненого ближнього світла фар в період року (17.07.2022 ) , коли такого обов'язку немає, оскільки вмикати денні ходові вогні або ближнє світло фар потрібно з 01.10 по 01.05.
Просив суд поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 71782 від 17.07.2022.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 71782 від 17.07.2022, винесену інспектором взводу № 2 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом Мичківським М.Р., стягнути судові витрати у сумі 496,20 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили позов задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 та представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явилися, від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, в якому викладені заперечення проти позову, законності оскаржуваної постанови та заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу у зв'язку з їх надмірністю по відношенню до стягнення у виді попередження, яке застосоване до ОСОБА_1 на підставі постанови серії ДП 18 № 71782 від 17.07.2022, винесеної інспектором взводу № 2 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом Мичківським М.Р.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані і надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з ч. 1 тієї самої статті, з якої випливають, що захист прав та інтересів юридичних осіб, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно правових відносин.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У п. 1 ч. 1 ст. 17 згаданого Кодексу України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частина 2 ст. 71 КАС України визначає особу, на яку покладається тягар доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зі ст. 280 КпАП України постає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 283 КпАП України постанова повинна містити, серед іншого, опис обставин, установлених при розгляді справи, докази його вчинення.
Віповідно до п.9-13 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395, зі змінами, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Поліцейський, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, залежно від установлених обставин зазначає у рішенні про наявність або відсутність вини конкретної особи у його вчиненні та за результатами розгляду справи по суті на підставі статті 247 КУпАП приймає рішення щодо закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
З постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ДП 18 №71782 від 17.07.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 17.07.2022 року о 07.38 год. на автодорозі Київ - Чоп керував транспортним засобом, у якому не працювала фара в режимі ближнього світла, чим порушив ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, за що передбачена амдміністративна відповідальність за ст.125 КУпАП. На підставі вказаної постанови до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у виді попередження. Доказів скоєння позивачем зазначеного в постанові правопорушення, до постанови не долучено та в постанові не зазначено. В графі "права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП мені роз'яснено" та "копію постанови мною отримано" стоїть підпис, який відрізняється від підпису позивача, який є у його паспорті громадянина України та в протоколі про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, що викликає сумнів у його дійсності та належності ОСОБА_1 . У переглянутому судом відеозаписі, який був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, серії ДПР 18 № 081107, зафіксовані події, які передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, серії ДПР 18 № 081107 відносно ОСОБА_1 та постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ДП 18 №71782 від 17.07.2022 року, з яких не вбачається, що відповідачем - інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом Мичківським М.Р. збиралися докази скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, здійснювалася перевірка технічної справності фар автомобіля позивача, взагалі не зафільмовано моменту та підстав зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 , складання оскаржуваної постанови, її підписання позивачем та вручення копії позивачу.
Крім того, у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не вказано, які порушення ПДР України допустив ОСОБА_1 , що позбавило позивача права на належний захист від пред'явленого йому обвинувачення, тому з цих підстав суд не приймає до уваги заперечень відповідача 2 щодо оскарження позивачем постанови з інших підстав, ніж вказані в оскаржуваній постанові. Також судом не приймаються заперечення відповідача 2 щодо наявності доказів порушення позивачем, зафіксованих у відеофайлах, які не зебреглися і знищені, оскільки вони надані суду представником позивача та досліджені судом, але не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, зазначеного у постанові ДП 18 №71782 від 17.07.2022 року.
ОСОБА_1 заперечував проти скоєння ним правопорушення, зазначеного у оскаржуваній постанові від 17.07.2022 року.
Зважаючи на час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , та відсутності доказів здійснення поліцейським технічної перевірки справності фар на автомобілі позивача, суд вважає, що відповідач 1 не мав можливості встановити наявність технічної несправності фар в режимі ближнього світла під час руху транспортного засобу, а тому в нього не було підстав для винесення оскаржуваної постанови ДП 18 №71782 від 17.07.2022 року.
Таким чином, постанова серії ДП18 №71782 від 17.07.2022, винесена інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом Мичківським Максимом Руслановичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, за відсутності доказів його скоєння.
Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Верховний суд в постанові від 10 червня 2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19) зазначив, що в силу приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець пов'язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку, а не з податками, зборами та обов'язковими платежами і всіма необхідними витратами для здійснення своєї професійної діяльності, як наведено позивачем у доводах касаційної скарги.
Також, потрібно враховувати, що урахуванням предмету спору, значення справи для сторін, розгляд справи та результат її вирішення не вплинув на репутацію сторони, і не викликав публічний інтерес. При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Дослідивши докази надані позивачем та його представником на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає, що предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу різноаспектних фактичних даних. Обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Тобто, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи. При цьому, представник позивача не надав обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та додатків у цій справі вимагала значного обсягу часу.
Тому заявлений позивачем до стягнення на його користь розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн., на думку суду, з урахуванням заперечень відповідача 2, наданого представником позивача детального розрахунку витрат на послуги в межах договору про надання правової допомоги у вказаній адміністративній справі, складності справи, стягнення, передбаченого постановою, яку оскаржує позивач, у виді попередження, є надмірним, не співмірним із складністю справи, а тому підлягає стягненню частково у сумі 3 000 грн.
Крім того, позивачем при подачі позову, зайво сплачений судовий збір в сумі 248,10 грн. , який підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
З цих підстав позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 287 - 289 КпАП України, ст. 17, 19, 69, 70, 71, 158-163, 171-2 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Олександр Григорійович, до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта Мичківського Максима Руслановича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ДП18 №71782 від 17.07.2022, винесену інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом Мичківським Максимом Руслановичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 248,10 грн. та судові витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 3000 грн., а всього в сумі 3248,10 грн.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України надлишково сплачені 248,10 грн. судового збору за квитанцією ID3634-4276-6662-1340 від 18.08.2022.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.
Повний текст рішення виготовлено 21.10.2022 року .
Головуючий суддя Матвєєва Н.В.