Ухвала
12 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 761/17557/15-ц
провадження № 61-17903св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю. Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Романа Васильовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У червні 2015 року Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва (далі прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витребувати від ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012110100001133 позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 вибула з комунальної власності внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб. На підставі ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2007 року, якою визнано мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна, за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 28 листопада 2012 року Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна здійснило реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру.
18 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар К. Ю. (далі - приватний нотаріус Бондар К. Ю.), зареєстрований у реєстрі за № 4359.
31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. (далі - приватний нотаріус Осипенко Д. О.), зареєстрований у реєстрі за № 5587.
З відповіді Гребінківського районного суду Полтавської області прокурору стало відомо, що протягом 2007 року цивільна справа за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна до суду не надходила та судом не розглядалась. ОСОБА_1 пояснив, що в суді він не був, позов не подавав, намірів вчиняти дії щодо спірного майна не мав. ОСОБА_2 зазначила, що під час укладення договору вважала, що підписує папери щодо відкриття фірми.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати недійсним договір купівлі - продажу від 18 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бондар К. Ю. на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та на підставі статті 388 ЦК України витребувати від ОСОБА_3 на користь територіальної громади Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,60 кв. м, житловою площею 28,10 кв. м, вартістю 406 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року позов залишено без задоволення.
Суд першої інстанції урахував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 про те, що належним способом захисту порушеного права власника нерухомого майна, є витребування цього майна у останнього набувача на користь власника.
Задовольняючи вимоги про витребування спірної квартири у ОСОБА_3 , який є добросовісним набувачем такого майна, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що територіальна громада Києва є власником спірного майна, зокрема згідно з відомостями Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 травня 2019 року № 056/93-9986 право власності за територіальною громадою міста Києва на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано. Посилаючись на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18 березня 2020 року №199/7375/16-ц, суд першої інстанції зазначив, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Київської міської ради призведе до порушення вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач не довів, що власником спірної квартири є територіальна громада міста Києва, а отже і обставин за наявності яких закон визначає право витребування у добросовісного набувача спірної квартири, позовні вимоги про витребування спірної квартири у ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року змінено рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого
2021 року, викладено мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права.Судпершої інстанції, не врахував, що на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року № 26 житловий будинок маневреного фонду, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 включений до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, а тому висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем перебування спірної квартири у власності територіальної громади міста Києва з посиланням на відсутність державної реєстрації права власності за територіальною громадою міста Києва згідно з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є помилковим.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки до придбання майна, він вчинив усі можливі дії щодо перевірки в державних реєстрах об'єкта нерухомості і мав «правомірні очікування»/«законні сподівання» вчиняти певні дії направлені на придбання нерухомості відповідно до виданих державними органами витягів з державного реєстру прав на нерухоме майно, а тому в нього не було підстав вважати угоду ризикованою та сумнівною. З огляду на наведене, вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, витребування спірного нерухомого майна у добросовісного набувача призведе до покладення на нього індивідуального та надмірного тягаря внаслідок втручання держави у мирне володіння майном, набутого ним у встановленому законом порядку, що буде порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури
Нагальнюка Р. В. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 22 вересня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі
№ 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,
від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/9530/16, від 06 листопада 2019 року у справі № 641/1689/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/36411/17-ц,
від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17, від 04 березня 2020 року у справі № 199/4343/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 761/46340/16-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 755/174/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 753/11965/19.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин статті 203, 215 ЦК України та не врахували, що договір купівлі продажу від 18 грудня 2012 року суперечить положенням статей 317, 319, 328, 658 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним, оскільки ОСОБА_1 не міг набути право власності на спірну квартиру на підставі неіснуючого судового рішення, а отже, не мав права укладати договір купівлі - продажу.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що витребування квартири у ОСОБА_3 порушить його права як добросовісного набувача, оскільки добросовісність не виключає можливості витребування власником свого майна на підставі статті 388 ЦК України за умови, що майно вибуло із володіння власника не з його волі. Відсутність рішення органу місцевого самоврядування, спрямованого на відчуження спірного майна, вказує на відсутність у власника такого волевиявлення. ОСОБА_3 не позбавлений можливості відновити своє право у спосіб звернення до ОСОБА_2 з вимогою про відшкодування збитків відповідно до статті 661 ЦК України, а тому втручання у право власності ОСОБА_3 не може вважатися непропорційним та таким, що порушує вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справи та витребувано матеріали справи.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , поданий в її інтересах адвокатом Пльоткою П. Ю., в якому він просив касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури Нагальнюка Р. В. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 461/12525/15-ц за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Першої Львівської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Львівське комунальне підприємство «Центральне», про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі - продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду України про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але далі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанови Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16), з огляду на статтю 41 Конституції України, статтю 321 ЦК України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції та висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (касаційне провадження
№ 61-17779св18) та від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (касаційне провадження № 61-35744св18), які зводяться до того, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар, а задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для чіткого визначення балансу захисту прав попереднього власника і нинішнього власника майна з метою належного захисту права власності.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2021 року прийнято до розгляду справу № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).
Судові рішення у справі, які є предметом перегляду та судове рішення у справі, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої
статті 252 ЦПК України, до закінчення перегляду справи.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 10 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Зупинити касаційне провадження у цивільній справі № 761/17557/15-ц за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору та витребування майна, за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Романа Васильовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Першої Львівської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Львівське комунальне підприємство «Центральне», про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі - продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко