18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 675/640/21
провадження № 61-9477ск22
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа директор Хмельницької дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» Громов Микола Володимирович про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ «Укрпошта» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
05 травня 2022 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, а саме не викладено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 10 червня 2022 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2022 року.
Після залишення касаційної скарги без руху ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на вказані судові рішення повернуто на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
ОСОБА_1 двічі подавала заяву про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 01 серпня 2022 року, проте їй було відмовлено в роз'ясненні вказаної ухвали.
23 вересня 2022 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2022 року, просить поновити строк на касаційне оскарження. Зазначає, що нею тричі подавалася касаційна скарга, проте її повертали через відсутність підстави, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України. При цьому повертаючи касаційну скаргу Верховний Суд роз'яснив, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне подання скарги стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, що не залежать від волі особи.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою - це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями ЦПК України.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги та як наслідок повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, установлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
З огляду на викладене обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує причини пропуску строку на подачу касаційної скарги, суд визнає неповажними, оскільки вони не є такими, що не залежать від волі особи.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і якщо підстави, наведені особою у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції та навести інші підстави для поновлення строку.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження згідно пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України є порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та другої інстанцій.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитися у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Тобто, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити у випадку посилання на:
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц);
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).
Тобто саме по собі посилання на пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та на порушення норм матеріального та процесуального права не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та подати уточнену касаційну скаргу, відповідно до кількості учасників справи, з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та з обґрунтуванням такої підстави.
Керуючись статтями 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2022 року залишити без руху.
Надати для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Антоненко