18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 581/283/21
провадження № 61-7153ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно,
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила про визнання недійсним державного акта серії ЯБ № 335691 на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Селищної ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім'я ОСОБА_1 , а також визнання за покійним ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на земельну ділянку площею 3,226 га, кадастровий номер 5923255100020030190, розташовану на території Селищної ради.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім'я ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року визнано недійсним.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 302,70 грн судового збору скасовано. Судовий збір у сумі 302,70 грн віднесено на рахунок держави.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій вказати інші причини пропуску строку, надати докази про це та сплатити судовий збір.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року поновлено заявниці строк на касаційне оскарження, продовжено строк для усунення недоліків у частині надання документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У вересні 2022 року заявником вимоги вказаної ухвали Верховного Суду виконано у встановлений строк, надано копію пенсійного посвідчення та копію довідки МСЕК, які підверджують звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Липоводолинського районного суду Сумської області справу № 581/283/21 за позовом ОСОБА_2 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно.
Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та додані до неї документи, роз'яснити їх право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун