Ухвала
18 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 536/495/21
провадження № 61-8856ск22
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною,
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 29 березня 2021 року звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» (далі - ТОВ «Верес»), у якому просила визнати недійсною додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 03 листопада 2017 року, зареєстровану 24 жовтня 2018 року державним нотаріусом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори Горбенко Л. В., запис № 28532880.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 21 жовтня 2021 року Кременчуцький районний суд Полтавської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою від 14 квітня 2022 року Полтавський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2021 року - без змін.
Ухвалою від 19 серпня 2022 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 (провадження № 61-7374ск22).
І. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 07 вересня 2022 року із застосуванням поштового зв'язку повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить змінити рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року, виклавши серед мотивів такого рішення, що додаткова угода від 03 листопада 2017 року № 1 до договору оренди землі є неукладеною.
Ухвалою від 28 вересня 2022 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху та надав заявнику строк для усунення її недоліків з метою подання доказів сплати судового збору за касаційну скаргу.
ОСОБА_1 05 жовтня 2022 року із застосуванням поштового зв'язку направила до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додала докази сплати судового збору за касаційну скаргу на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року у розмірі 1 816, 00 грн.
Визначення заявником підстав касаційного оскарження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що у касаційній скарзі заявник визначила підстави касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Заявник, наполягаючи на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження судових рішень визначила те, що:
- (1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 35/344/16-ц, відповідно до яких стаття 204 ЦК України кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, унаочнює відмінністю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими; встановлено, що у разі оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову щодо недійсності правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення;
- (2) суди першої та апеляційної інстанцій не врахували обставини, які мають важливе значення для вирішення справи.
Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником зазначені ті підстави, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389, пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання нею вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
ІІІ. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року.
Заявник зазначає, що постанову Полтавського апеляційного суду ухвалено 14 квітня 2022 року, повний текст складено 15 квітня 2022 року, копію оскаржуваного рішення ОСОБА_1 отримала 04 липня 2022 року у приміщенні суду.
ОСОБА_1 зазначила, що вперше звернулася 30 липня 2022 року із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 536/495/21 (провадження № 61-7374ск22), тобто в межах строку, визначеного процесуальним законом. Проте, Верховний Суд повернув їй касаційну скаргу та роз'яснив право повторного звернення після того, як будуть усунені її недоліки.
Заявник просила врахувати, що вперше вона звернулася в межах строку на касаційне оскарження судових рішень, а також після усунення недоліки повернутої касаційної скарги повторно направила її в межах розумного строку, а тому вважає за можливе просити про поновлення їй строку на касаційне оскарження рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Аналіз касаційної скарги, доданих до неї матеріалів та доводів про поновлення строку на касаційне оскарження, а також нетривалий період пропуску строку на касаційне оскарження та добросовісна поведінка заявника, дають Суду підстави для висновків, що строк, протягом якого заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження зазначених рішень, пропущено з поважних причин, тому Суд поновлює його.
IV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Оскільки вимоги ухвали Суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року.
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати із Кременчуцького районного суду Полтавської області цивільну справу № 536/495/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в двадцять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак