Дата документу 21.10.2022Справа № 554/2817/17
Провадження № 2/554/1016/2022
Іменем України
21 жовтня 2022 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі:
головуючого судді - Гольник Л.В.,
секретаря судового засідання - Матвієнко О.І.,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Ткаченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового розслідування, -
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУНП в Полтавській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (далі - ГУ ДКС України у Полтавській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС) про відшкодування моральної шкоди, завданої діями органу досудового розслідування.
Позов обґрунтований тим, що на підставі окремої ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 28.12.2009 року у цивільній справі № 2-508/2009 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 07.02.2013 року зареєстровано кримінальне провадження № 12013180300000386 за фактом підроблення рішення Виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради від 28.06.1995 року № 82 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Проведення належним чином досудового розслідування вказаного кримінального провадження стосується законних прав та інтересів позивача щодо правомірного користування земельною ділянкою площею 0,15 га на території Тахтаулівської сільської ради з огляду на те, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28.12.2009 року відмовлено в позові ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними рішень Виконавчого комітету та сесії Тахтаулівської сільської ради, зобов'язання вчинити дії, з тієї підстави, що рішення Виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради від 28.06.1995 року № 82 не скасоване, а доказів щодо внесення посадовими особами до рішення недостовірної інформації ОСОБА_1 до суду не надав.
Факт внесення посадовими особами Тахтаулівської сільської ради недостовірних відомостей до рішення від 28.06.1995 року № 82 та знищення аркуша № 19 погосподарської книги сільської ради під час розгляду справи у суді є підставою для перегляду цивільної справи № 2-508/2009 за нововиявленими обставинами.
З моменту постановлення 28.12.2009 року Полтавським районним судом Полтавської області окремої ухвали відповідач не вчиняв жодних дій щодо проведення досудового розслідування кримінального провадження, винна у вчиненні злочинів особа до кримінальної відповідальності не притягнена, що унеможливлює поновлення законних прав та інтересів позивача.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив визнати незаконними дії та бездіяльність ГУНП в Полтавській області при розслідуванні кримінального провадження та стягнути з Держави в особі ГУНП в Полтавській області у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю службових осіб ГУНП в Полтавській області, 920 000,00 грн.
Відповідач ГУНП в Полтавській області направив відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вказував, що позивачем у позовній заяві не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди та жодних доказів обґрунтування заявленого розміру відшкодування.
Позивач намагається обґрунтувати свої вимоги бездіяльністю органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013180300000386. Проте слідчими Полтавського ВП ПВП ГУНП в Полтавській області в рамках КПК виконуються всі можливі слідчі дії для з'ясування всіх обставин у кримінальному провадженні № 12013180300000386. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 перебуває у статусі свідка та з заявами про визнання його потерпілим до слідчого не звертався. Водночас органом досудового розслідування проведено ряд слідчих та процесуальних дій.
Крім того, судовим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28.12.2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради та Тахтаулівської сільської ради Полтавського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішення виконавчого комітету та сесії сільської ради, зобов'язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Відповідно до вказаного судового рішення суд прийшов до висновку, що оригінал рішення виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради № 82 від 28.06.1995 року, який зберігається в архівному відділі Полтавської районної державної адміністрації є дійсним. У зазначеному рішенні виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради № 82 від 28.06.1995 року визначено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, виділена в постійне користування для пастівника на 1995-2000 роки.
Тому прийняття рішення у кримінальному провадженні не вплине на права та обов'язки позивача, а відтак і висновки про наявність шкоди у ОСОБА_1 - безпідставні (т.1, ас. 110-115).
16.09.2020 року постановою Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області, ГУ ДКС України у Полтавській області, ДКС про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового розслідування передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Октябрського районного суду м. Полтави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2020 року головуючим суддею визначена Гальонкіна Ю.С.
03.12.2020 року суддею Октябрського районного суду м. Полтави Гальонкіною Ю.С. відкрито провадження у вказаній справі, призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.
11.10.2021 року проведено повторний авторозподіл зазначеної справи, у зв'язку із закінченням повноважень судді Гальонкіної Ю.С.
Згідно повторного автоматизованого розподілу, справа розподілена на суддю Гольник Л.В.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2021 року справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження.
Ухвалою Октябрського районного суду від 13.12.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначена справа до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач та представник позивача просили задовольнити позовні вимоги з підстав наведених у позові. Вказували, що під час розгляду цивільної справи у Полтавському районному суді було виявлено зникнення аркушів погосподарської книги відносно ОСОБА_1 та факт підробки рішення Тахтаулівської сільської ради, а також було встановлено розбіжності у рішенні сільської ради, тому судом було винесено окрему ухвалу та направлено її для виконання. Проте правоохоронний орган - спочатку міліцією, а потім поліцією не було здійснено жодних заходів для належного розслідування кримінального провадження, хоча коло осіб, причетних до вчинення злочину, а саме до підробки рішення Тахтаулівської сільської ради № 82 від 28.06.1995 року шляхом дописування строку, на який було виділено пастівник, а також знищення аркушу погосподарської книги відносно ОСОБА_4 , коли було встановлено дописування у цій книзі, було відомо. Це голова селищної ради та секретар селищної ради. Однак, не було вжито необхідних заходів до належного та ефективного досудового розслідування. Внаслідок цього, ОСОБА_1 було заподіяно страждання внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування. Вказували, що мала місце бездіяльність та незаконні дії посадових осіб ГУНП в Полтавській області, які здійснювали розслідування кримінального провадження.
У судове засідання представник відповідача ГУНП в Полтавській області не з'явився.
Представник відповідача ГУ ДКС України у Полтавській області, ДКС Ткаченко А.М. просила при ухваленні рішення врахувати постанову Верховного Суду та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, кримінального провадження № 12013180300000386 від 07.02.2013 року за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 357 КК України, приходить до такого висновку.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що Полтавський районний відділ поліції Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області здійснював розслідування у кримінальному провадженні № 12013180300000386 від 07.02.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 357 КК України.
За результатами досудового розслідування встановлено, що 05.04.2011 року до Полтавського районного відділу управління МВС України в Полтавській області надійшли матеріали за фактом підроблення рішення Виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради від 28.06.1995 року № 82. Під час проведення перевірки встановлено, що рішенням Тахтаулівської сільської ради від 28.06.1995 року № 82 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0,15 га до його садиби в постійне користування. У травні 2000 року ОСОБА_1 дізнався, що рішення Виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради від 28.06.1995 року № 82 хтось змінив, вказавши строк використання земельної ділянки з 1995 до 2000 року.
Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013180300000386 встановлено факт відсутності аркуша № 19 у погосподарській книзі Тахтаулівської сільської ради, що перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою.
ОСОБА_1 перебував у статусі свідка у кримінальному провадженні № 12013180300000386 від 07.02.2013 року.
Листом від 11.02.2013 року № 57с/03 прокуратура Полтавського району Полтавської області повідомила ОСОБА_1 , що відомості за фактом підробки рішення Тахтаулівської сільської ради внесені до ЄРДР за № 12013180300000386. У вказаному провадженні здійснюється досудове розслідування, прокуратура району надала письмові вказівки, які підлягають обов'язковому виконанню. За результатом виявлених порушень, допущених під час досудового розслідування слідчим Кислим А. О., прокуратура району вжила заходів прокурорського реагування.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2014 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано орган досудового розслідування Полтавський РВ УМВС України в Полтавській області внести відомості про кримінальне правопорушення, а саме знищення аркуша погосподарської книги Тахтаулівської сільської ради Полтавського району службовими особами сільської ради до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати досудове розслідування.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10.07.2014 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Полтавського РВ УМВС України у Полтавській області Кислого А. О. та відвід задоволено. Визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області Кислого А.О. під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12013180300000386, яка полягала в недотриманні строків розслідування.
Листом заступник прокурора Полтавського району В.Лук'янченко за № 109-986/13 від 04.08.2014 направлено вимогу про негайне виконання ухвали Октябрського районного суду від 04.06.2014 в частині внесення відомостей до ЄРДР; ухвали Октябрського районного суду про відвід слідчого Кислого А.О. та доручення здійснення досудового розслідування іншому слідчому; активізації ходу розслідування, виконання у повному обсязі вказівок прокуратури, вжиття вичерпних заходів, спрямованих на установлення причетних осіб. Встановлено строк до 01.09.2014 року.
Заступник прокурора Полтавського району В.Лук'янченко за № 109-986/13 від 22.10.2014 направлено обов'язкові для виконання вказівки прокурора у кримінальному провадженні № 12013180300000386.
Прокурором Полтавського району М.А.Хмарою 25.01.2015 за №109-986/13 направлено повторно вказівки у кримінальному провадженні.
09.07.2020 року постановою прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області Безцінного І.В. визначено органом, який буде здійснювати досудове розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні № 12013180300000386, підрозділ дізнання Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області.
Продовж всього часу перебування кримінальному провадженні № 12013180300000386 ОСОБА_1 неодноразово направлялися заяви про інформування його про стан здійснення досудового розслідування, вказував, що раніше подані ним заяви, в тому числі про визнання його потерпілим, залишені без відповіді, а також про те, що йому невідомо, хто слідчий, просив, якщо провадження закрите, то направити на його адресу постанову про закриття кримінального провадження.
25.12.2020 року постановою дізнавача-інспектора СД Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Біленко А.В. закрито кримінальне провадження № 12013180300000386 від 07.02.2013 року за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 357 КК України у зв'язку відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вказана постанова дізнавача мотивована тим, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12013180300000386 від 07.02.2013 року за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 357 КК України, що відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України складає 3 роки, закінчився, а особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не встановлено.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для застосування деліктної відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Як вбачається позивачем у судовому засіданні доведено протиправна бездіяльність службових осіб - слідчого райвідділу УМВС України в Полтавській області, а у подальшому ГУНП в Полтавській області, що підтверджується неодноразовими зверненнями ОСОБА_1 до керівництва органу досудового розслідування та прокуратури. ОСОБА_1 , юридично перебуваючи у статусі свідка у кримінальному провадженні, неодноразово звертався із заявами про визнання його потерпілим, та вказував, що йому фактично заподіяно шкоду, вказаним кримінальним правопорушення. Проте вказані заяви залишалися без належного реагування відповідно до вимог КПК України.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача з приводу того, що позивачем суду не надані дані які б свідчили про заподіяння йому моральної шкоди.
У судовому засіданні встановлено факт порушення конституційних прав позивача, внаслідок бездіяльності слідчого Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області Кислого А.О. під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження, про що свідчить відповідне судове рішення.
Вказані обставини, а також подальша необхідність звернення позивача до органу досудового розслідування та прокуратури як особі постраждалої від кримінального правопорушення, на думку суду, безумовно, призвели до моральних страждань позивача.
У відповідності до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати, передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Згідно ч. 3 КПК України, критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
У пункті 4 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя статті 28 КПК).
Суд вважає, що є очевидним факт недотримання розумних строків під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12013180300000386 за ч. 1 ст. 358 , ч. 1 ст. 357 КК України, яке не є складним, оскільки продовж майже 10 років після початку кримінального провадження, а саме з дня винесення Полтавським районним судом Полтавської області рішення від 28.12.2009 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , винні особи у вчиненні кримінального правопорушення не встановлені.
Позивач ОСОБА_1 лише під час судовому розгляду даної цивільної справи дізнався про закриття кримінального провадження № 12013180300000386 від 07.02.2013 року за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 357 КК України, постанова відповідно до вимог КПК України йому не направлялася, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а мотиви закриття кримінального провадження обумовлені саме закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальними проступками, передбаченими ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 357 КК України, що є додатковим доказом незаконних дій органу досудового розслідування.
Суд вважає, бездіяльність та незаконні дії службових осіб ГУНП продовж тривалого часу були достатньо психотравмуючим фактором для позивача та такими, що призвели до заподіяння йому моральної шкоди, а саме душевних страждань.
В своїх позовних вимогах позивач наголошує на тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача - службових осіб ГУНП в Полтавській області йому була заподіяна моральна шкоді, розмір якої ним визначено в сумі 920 000 гривень.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 недостатньо обгрунтував, з чого саме він виходив при визначенні суми відшкодування і чому саме така сума в розмірі 920 000 гривень, яка ним заявлена, є достатньою для компенсації спричинених йому моральних страждань.
Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись вищевикладеним, суд враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та приходить до висновку, що обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування позивачу ОСОБА_1 спричиненої йому, неправомірними діями ГУНП в Полтавській області, моральної шкоди є сума в 9200 гривень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, відшкодовується державою.
Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, основними завданнями Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку і таке інше. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках. Тобто Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч.1 ст. 2 ЦК України.
Пунктом 35 Постанови Кабінету Міністрів України № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» від 03.08.2011 визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 81, 83, 259, 353 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 9200 (дев'ять тисяч двісті) гривен шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати покласти на державу.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83.
Відповідач 2: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
Відповідач 3: Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код ЄДРПОУ 37959255, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Шевченка, 1
Повний текст рішення складено до 21 жовтня 2022 року.
Суддя Л.В.Гольник