вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" жовтня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/786/19(555/1697/21)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача 1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
до відповідача 2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
в межах справи № 918/786/19 про неплатоспроможність ОСОБА_2
у судовому засіданні приймав участь ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У серпні 2021 року на адресу Березнівського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання Договору купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2018/1084613 від 31.08.2018 недійсним.
Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 06.09.2021 цивільну справу № 555/1697/21 передано до Господарського суду Рівненської області.
11 листопада 2021 року на адресу Господарського суду Рівненської області супровідним листом №4226/21-Вих/2/555/429/21 від 08.11.2021 надійшли матеріали справи для розгляду за підсудністю.
Ухвалою від 12.11.2021, зокрема, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без руху. ОСОБА_1 надано строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, надавши суду: докази сплати судового збору в сумі 1 362 грн; докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів (описи вкладення в поштовий конверт та документи, що підтверджують надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.
22 листопада 2021 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Гончарук А.С. надійшла заява б/н від 17.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 24.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 918/786/19 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , підготовче засідання призначити на 21.12.2021.
13 грудня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній повідомив про відсутність певних доказів, які вважає за необхідне долучити до матеріалів справи.
20 грудня 2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст.81 ГПК України.
20 грудня 2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
20 грудня 2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення ОСОБА_3 як відповідача 2 до участі у справі в порядку ст. 47 ГПК України.
20 грудня 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 21.12.2021 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 20.01.2022.
У судовому засіданні 20.01.2022 оголошено перерву до 25.01.2022.
Ухвалою від 25.01.2022, серед іншого, заяву ОСОБА_1 б/н від 20.12.2021 про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості співвідповідача задоволено; залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості відповідача 2.; клопотання ОСОБА_1 б/н від 20.12.2021 про витребування доказів задоволено частково; витребувано у Головного сервісного центру МВС копію договору купівлі-продажу №8043/2020/2119238 від 25.07.2020, укладеного в ТСЦ, за яким транспортний засіб - легковий автомобіль (марка - Honda, модель - Civic, 2008 року випуску, колір - чорний, номер кузова - НОМЕР_3 ), перереєстровано з ОСОБА_5 на нового власника - ОСОБА_4 ; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 15.02.2022.
У судовому засіданні 15.02.2022 оголошено перерву до 22.02.2022.
18 лютого 2022 року від відповідача-2 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву.
21 лютого 2022 року на адресу суду від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві надійшов лист №31/26-1159 від 11.02.2022 на виконання вимог ухвали від 25.01.2022, в якому останні надали копію договору купівлі-продажу №8043/2020/2119238 від 25.07.2020, укладеного в ТСЦ, за яким транспортний засіб - легковий автомобіль (марка - Honda, модель - Civic, 2008 року випуску, колір - чорний, номер кузова - НОМЕР_3 ), перереєстровано з ОСОБА_5 на нового власника - ОСОБА_4 .
Ухвалою від 22.02.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 03.03.2022.
Ухвалою від 03.03.2022 розгляд справи відкладено до завершення військової агресії російської федерації проти України або до отримання судом від усіх учасників провадження письмової згоди щодо розгляду даної справи.
Ухвалою від 09.09.2022 призначено підготовче судове засідання для розгляду справи на 20.09.2022.
Ухвалою від 20.09.2022, зокрема, закрито підготовче провадження у справі № 918/786/19(555/1697/21). Призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2022. Встановлено позивачу строк для подачі письмових пояснень щодо поданих відповідачем-1 дублікатів квитанцій від 27.10.2017 та від 26.09.2017, - до 29.09.2022. Встановлено відповідачу-1 строк для долучення до матеріалів справи доказів, що містяться у матеріалах справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 , - до 29.09.2022.
У судове засідання 29.09.2022 з'явився відповідач 1 ОСОБА_2 .
Однак, враховуючи, що на визначений судом час для проведення судового засідання у Рівненській області оголошено повітряну тривогу, через загрозу ракетних ударів судове засідання не відбулося.
30 вересня 2022 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що містяться у матеріалах справи про неплатоспроможність ОСОБА_2
04 жовтня 2022 року на адресу суду від ОСОБА_3 надійшла заява про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи.
Ухвалою від 04.10.2022 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 13.10.2022.
13 жовтня 2022 року судом встановлено, що у судове засідання з'явився відповідач-1 ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 , відповідач 2 ОСОБА_3 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 не з'явилися у судове засідання, належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про надіслання на офіційні електронні адреси позивача та відповідача-2 ухвали від 04.10.2022.
Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Окрім того, судом направлено на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) ухвалу від 04.10.2022 рекомендованим листом.
При цьому поштове відправлення за трек-номером 3301312209838 не вручене під час доставки з підстав: інші причини.
Статтею 120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв'язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі позивача, відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Присутній представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав, викладених у відзиві із посиланням на докази, які долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідачів-1 та -2, судом встановлено наступне.
Правова позиція позивача.
ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 має перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 35 261 грн 08 коп., що підтверджується рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 29.11.2018 у справі № 760/14537/18 (номер провадження 2/555/624/18).
17 травня 2019 року на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження, поданої ОСОБА_1 , приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем було відкрите ВП 959144120 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вказаної грошової заборгованості, в межах якого накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках відповідача-1, та про звернення стягнення на заробітну плату в розмірі 20% від отриманого доходу.
03 лютого 2020 року ухвалою Господарського суду Рівненської області відкрито провадження у справі № 918/786/19 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2
02 грудня 2019 року приватний виконавець Сідоренко С.П. виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у зв'язку з існуванням обставин, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», в тому числі було зупинено відрахування із заробітної плати в розмірі 20% на користь ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , будучи кредитором відповідача, не подавав заяву про визнання грошових вимог у справі № 918/786/19 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2 та не був включений арбітражним керуючим до реєстру кредиторів боржника.
В межах справи № 918/786/19 арбітражним керуючим Франко О.П. було проведено перевірку декларацій про майновий стан боржника за 2016-2019 роки та листом від 03.06.2020 направлено кредиторам Звіт про результати перевірки декларацій боржника, з якого позивачу стало відомо, що станом на 2017 рік у власності боржника був легковий автомобіль Honda, civic, 2008 року випуску, який у 2018 році був відчужений боржником рідному батьку - ОСОБА_3 .
Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2018/1084613 від 31.08.2018, укладеного та оформленого у сервісному центрі 8043 РСЦ МВС в м. Києві в присутності адміністратора ОСОБА_6 , відповідач-1 відчужив на користь відповідача-2 вказаний легковий автомобіль за ціною 168 577 грн 47 коп. (далі - Договір).
Позивач вважає, що Договір підлягає визнанню недійсним з таких підстав:
1) відповідач-1 уклав даний договір на шкоду інтересам кредитора з наміром приховати майно з метою у майбутньому унеможливити виконання судового рішення по справі № 760/14537/18;
2) відповідач-1 свідомо та умисно здійснив дії щодо відчуження транспортного засобу іншій, близькій йому особі, і це є проявом зловживання його правом власності (відповідний висновок зробив ВСУ від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17), що проявляється у наступному:
- ОСОБА_2 використав право розпоряджатися своїм майном та уклав відповідний договір з метою уникнути відповідальності перед кредитором в справі № 760/14537/18, яка на той момент вже перебувала на розгляді в Солом'янському районному суді м. Києва, а потім була передана за підсудністю до Березнівського районного суду Рівненської області. Можна констатувати факт того, що відповідач-1 використав своє право, всупереч інтересам кредитора;
- результатом укладання оспорюваного правочину є настання негативних наслідків для позивача, як кредитора. Адже, отримавши судове рішення по справі №760/14537/18, яким суд задовільнив позовні вимоги про стягнення 34 000,00 грн боргу та судовий збір в розмірі 1261,08 грн, ОСОБА_1 не зміг отримати повне відшкодування суми заборгованості з відповідача-1 на підставі виконавчого документа;
- ОСОБА_2 , перебуваючи у боргових правовідносинах, зобов'язаний мати уявлення про обсяг не лише своїх прав, але й прав іншого учасника даних правовідносин, а саме - позивача. При укладанні договору позики у позикодавця та позичальника виникають взаємні права та обов'язки, про які кожен з них знає та усвідомлює наслідки невиконання умов договору. Відповідач на момент складання розписки про отримання грошових коштів у розмірі 102 000,00 грн. повинен був усвідомлювати, що після настання терміну 17.11.2017 він зобов'язаний буде повернути суму боргу позивачу. Після настання терміну, обумовленого в розписці, він не лише не виконав належним чином зобов'язання щодо повернення грошових коштів, а й вчинив недобросовісні дії щодо відчуження рухомого майна іншій особі;
- відповідач-1 знав про існування грошових зобов'язань й за іншими договорами: договором купівлі-продажу цінних паперів, який був укладений між ним та ПАТ «ЗНКІФ "Прем'єр Фонд Можливостей" від 25.02.2015 на загальну суму 186 300,00 грн.; кредитним договором, укладеним між відповідачем та АТ «Альфа Банк» від 01.12.2017 та 24.05.2018; кредитним договором, укладени між відповідачем та АТ «Універсал Банк» від 16.02.2018. Вказані обставини доводять той факт, що відповідач-1 був учасником аналогічних правовідносин щодо повернення заборгованості, де порушивши умови договорів, не виконував чи неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання перед кредиторами.
3) позивач вважає, що оспорюваним договором він був введений в оману щодо дійсних намірів учасників, сам правочин не породив жодних правових наслідків, адже був укладений без свідомого наміру виконати зобов'язання за цим договором. У матеріалах справи №918/786/19 відсутні докази проведення розрахунків за відчужений транспортний засіб. Дана обставина вказує на те, що виконання зобов'язання щодо оплати транспортного засобу, який передавався за договором купівлі-продажу, зі сторони продавця не є виконаним. Позивач ставить під сумнів реальність виконання даного правочину, що в сукупності з іншими ознаками фіктивності правочину, дає усі підстави вважати, що він має бути визнаний недійсним. Всі дії відповідача-1 та його недобросовісна поведінка свідчить, що ним було умисно вчинено правочин, спрямований на виведення його майна з володіння, з метою уникнення можливого стягнення на це майно з боку позивача та ухилення від сплати боргу. З урахуванням вказаних вище обставин, укладений правочин щодо відчуження легкового автомобіля має всі ознаки фраудаторного правочину і може бути визнаний судом недійсним (фіктивним), адже вчинений боржником на шкоду кредитору.
Правова позиція відповідачів-1 та -2.
Відповідачі-1 та -2 заперечили проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Усі дії та наміри відповідачів-1 та - 2 щодо укладання Договору спрямовані на реальне настання правових наслідків. В момент укладання вищевказаного правочину, в присутності повноважного представника сервісного центру № 8043 РСЦ МС в м. Києві, відповідачем-1 було передано право власності на авто, а відповідачем-2 було здійснено повний розрахунок у готівковій формі, який відбувся до моменту підписання Договору, про що свідчать умови оспорюваного правочину (п. 2.1.). Отримані кошти були задекларовані відповідачем-1 у щорічній Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, зокрема у розділі VI "Грошові кошти»", а також у Декларації про майновий стан Боржника у справі про неплатоспроможність за 2018 рік (розділ 12 "Грошові активи").
Позивач, перебуваючи в статусі представника Кредитора-1, у справі № 918/786/19 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , звертався до Господарського суду Рівненської області із заявою про визнання недійсним оспорюваного правочину (договору купівлі - продажу транспортного засобу № 8043/2018/1084613 від 31.08.2018). Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.11.2020 у справі № 918/786/19 (918/865/20) питання мети відповідача-1 щодо можливого ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами та уникнення стягнення заборгованості розглядалось та було прийнято відповідне судове рішення, згідно якого господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр фонд можливостей" про визнання правочинів недійними у порядку ст. 42 КУзПБ. Тобто вищевказаним судовим рішенням було встановлено відсутність мети відповідача-1 від ухилення погашення заборгованості перед кредиторами та підтверджено правомірність укладання Договору, що відповідає вимогам положень ЦК України. Дані твердження також знаходять своє відображення у Постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 918/786/19/
Аргументи позивача про те, що відповіідач-1 мав намір приховати майно з метою подальшого невиконання судового рішення по справі № 760/14537/18, яка на той момент вже перебувала на розгляді в Солом'янському районному суді м. Києва не відповідають дійсності, оскільки Солом'янський районний суд м. Києва взагалі не відкривав провадження у даній справі, а вирішив передати справу на розгляд до Березнівського районного суду Рівненської області, про що свідчить ухвала від 06.06.2018 Солом'янського районного суду міста Києва.
12 вересня 2018 року Березнівський районний суд Рівненської області відкрив провадження у цивільній справі № 760/14537/18 та вирішив питання щодо надсилання копії ухвали, копію позовної заяви та доданих документів, учасникам судового розгляду.
Тобто відповідач-1 на момент укладання оспорюваного правочину, не знав та не міг знати про наявність судового провадження, так як згідно вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Відповідач-1 отримав позовну заяву разом із ухвалою від 12.09.2021 та дізнався про наміри позивача врегулювати відносини в судовому порядку вже після відкриття провадження у справі № 760/14537/18, тобто після укладання оспорюваного правочину. Жодних інших досудових врегулювань позивачем не вчинялось.
Позивач зазначає про загальний розмір боргового зобов'язання відповідача 1 перед позивачем у розмірі 102 000 грн. та вказує на недобросовісні дії відповідача по відношенню до позивача спираючись на невиконання грошових зобов'язань, в той час коли відповідач-1 здійснив майже повний розрахунок перед позивачем у загальному розмірі близько 80 000 грн., з яких добровільно сплатив на рахунок позивача у розмірі 68 000 грн та подальшим примусовим списанням коштів з банківського рахунку відповідача (близько 5 300,00 грн.) та відрахуваннями із заробітної плати відповідача-1 здійсненими приватним виконавцем.
Позивач також вказує про існування інших грошових зобов'язань відповідача за іншими договорами. Однак, усі кошти отримані від продажу транспортного засобу були спрямовані на погашення заборгованості перед кредиторами, а саме: після відчуження транспортного засобу було здійснено оплати заборгованості на користь кредиторів у загальній сумі понад 180 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.
За період 2017, 2018 та 2019 роки (2019 рік - до моменту припинення погашення заборгованості Боржником, тобто до вересня 2019), Боржник отримав сукупний дохід у загальній сумі ± 132 800,00 грн. Проте Боржником здійснено оплати, на користь кредиторів на загальну суму понад 180 000,00 грн., що дає підстави вважати, що дохід боржника не надавав змоги здійснити погашення боргів перед кредиторами у такому обсязі без коштів отриманих від продажу транспортного засобу.
Відтак укладений правочин не суперечить інтересам кредиторів, а також жодних збитків у зв'язку із його укладенням кредитори не понесли.
Правова позиція відповідача-2, окрім іншого, також зводиться до того, що згідно з п. 7 постанови Правління Національного Банку України № 148 від 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою, а другі абзаци п. 7 є уточнюючими до перших абзаців, тому обмеження стосуються лише за нотаріальними угодами, спірний Договір до яких не відноситься.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 29.11.2018 у справі № 760/14537/18 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути із відповідача на його користь грошовий борг в сумі 126 108,32 грн. із яких: сума основного боргу - 102 000,00 грн., сума нарахований відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 16 020,99 грн., сума інфляційних нарахувань в розмірі 6528,00 грн., 3 % річних в розмірі 1 559,33 грн. а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1261 грн. 00 коп. Свій позов обґрунтовував тим, що 17.07.2017 відповідачем складена розписка про отримання в борг грошової суми від позивача в розмірі 102 000 грн 00 коп. з зобов'язання відповідача повернути борг 17.11.2017. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку. Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 102 000 грн. 00 коп., та зобов'язався їх повернути до 17.11.2017, про що була складена розписка від 17.07.2017. ОСОБА_2 26.09.2017 та 11.10.2017 здійснював оплати в рахунок погашення зобов'язання за позикою, яку отримав 17.08.2017, відповідно до наявної у матеріалах справи розписки, на загальну суму 68 000,00 грн.
Сума нарахованих відсотків у розмірі 16 020,99 грн., сума інфляційних нарахувань у розмірі 6 528,00 грн. та три відсотки річних у розмірі 1 559,33 грн. є безпідставними, з огляду на те, що за розпискою від 17.08.2017, позивач отримав кошти в користування без сплати відсотків, до закінчення строку зобов'язання повернути їх, тобто до 17.11.2017, відповідач повернув основну частину боргу до закінчення строку вказаного в розписці.
Зважаючи на викладене, рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 29.11.2018 у справі № 760/14537/18 ухвалено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошовий борг в сумі 34 000 грн 00 коп. та судовий збір в сумі 1 261 гривень 08 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - у процесуальному праві обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Відтак рішення у справі № 760/14537/18 має преюдиційне значення при розгляді справи № 918/786/19(555/1697/21).
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 03.02.2020 відкрито провадження у справі № 918/786/19 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Франка Олега Павловича
04 лютого 2020 року на офіційному веб-сайті оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
Ухвалою від 02.07.2020 у справі № 918/786/19 серед іншого, визнано вимоги кредиторів у загальній сумі 475 993 грн 59 коп., яка складається з вимог:
другої черги:
- Акціонерного товариства "Універсал Банк" у розмірі 80 291 грн 78 коп.;
- Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр фонд можливостей" у розмірі 292 397 грн 14 коп.;
- Акціонерного товариства "Альфа-Банк" у розмірі 90 917 грн 33 коп.
третьої черги:
- Акціонерного товариства "Універсал Банк" у розмірі 11 007 грн 22 коп.;
- Акціонерного товариства "Альфа-Банк" у розмірі 1 380 грн 12 коп.
Окрім того, ухвалою від 02.07.2020 у справі № 918/786/19 включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору: Акціонерного товариства "Універсал Банк" у розмірі 4 204 грн 00 коп., Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр фонд можливостей" у розмірі 4 204 грн 00 коп., Акціонерного товариства "Альфа-Банк" у розмірі 4 204 грн 00 коп.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не звертався із заявою про визнання його кредиторських вимог, підтверджених рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 29.11.2018 у справі № 760/14537/18 у розмірі 35 261 грн 08 коп., у межах справи № 918/786/19 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
При цьому, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2018/1084613 від 31.08.2018, укладений між відповідачами-1 та -2.
Судом встановлено, що 31.08.2018 між ОСОБА_2 (далі - Продавець) та ОСОБА_3 (далі - Покупець) укладено договір купівлі-транспортного засобу № 8043/2018/1084613, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб: марки Honda, модель Civic, 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований за Продавцем 27.12.2016 (далі - Договір).
28 серпня 2020 року Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр фонд можливостей" звернулося до Господарського суду Рівненської області у межах справи № 918/786/19 про неплатоспроможність ОСОБА_2 із заявою про визнання правочинів недійсними (у порядку ст. 42 Кодексу з процедур банкрутства), в якій просив, серед іншого, визнати правочин, щодо відчуження транспортного засобу, а саме: договір купівлі продажу 8043/2018/1084613 транспортного засобу від 31.08.2018недійсним, з підстав того, що даний договір укладено боржником із заінтересованою особою у розумінні абз. 5 ст. 1 КУзПБ, а саме зі своїм батьком ОСОБА_3 . Як зазначив кредитор, всі ці дії боржника та його поведінка свідчать про недобросовісність дій боржника у розумінні цивільного законодавства України і дають підстави вважати, що ОСОБА_2 умисно вчиняв правочини, що спрямовані на виведення його майна (активів) із його володіння з метою уникнення можливого стягнення на це майно з боку кредиторів та ухилення від сплати боргів кредиторам. На думку кредитора, укладений правочин щодо відчуження легкового автомобіля має всі ознаки фраудаторного правочину і може бути визнаний судом недійсним (фіктивним), що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Дослідивши надані докази та вислухавши пояснення представників сторін у справі № 918/786/19(918/865/20), судом не встановлено підстав щодо визнання недійсними договору від 31.08.2018 купівлі-продажу транспортного засобу № 8043/2018/1084613 відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою від 06.11.2020 у справі № 918/786/19(918/865/20), яка набрала законної сили 06.11.2020, серед іншого, у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр фонд можливостей" про визнання правочинів недійсними (у порядку ст. 42 Кодексу з процедур банкрутства) у справі № 918/786/19 за заявою боржника ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - відмовлено.
Позиція Господарського суду Рівненської області, викладена в ухвалі від 06.11.2020 у справі № 918/786/19(918/865/20), також відображена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 918/786/19, а саме: "Так, як убачається із матеріалів справи, у процесі розгляду справи представник Кредитора-1 звертався із заявою про визнання вказаного договору недійсним, у межах провадження у справі про неплатоспроможність божника - справа №918/786/19 (918/865/20). Так, у даній справі судом не було встановлено підстав щодо визнання недійсними договору від 31.08.2018 купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2018/1084613. Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції у діях боржника щодо продажу автомобіля була відсутня мета ухилення від погашення боргу перед кредиторами, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та спростовуються наведеним вище".
Відтак ухвала у справі № 918/786/19(918/865/20) від 06.11.2020 та постанова у справі № 918/786/19 від 26.10.2021 має преюдиційне значення при розгляді справи № 918/786/19(555/1697/21).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідачів-1 та -2, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав судове рішення у справі № 760/14537/18 про стягнення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 34 000 грн 00 коп. та судовий збір в сумі 1 261 гривень 08 коп., звернувся до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору про відчуження боржником майна, аби звернути на нього стягнення.
Позивач у даній справі в якості обґрунтувань підстав для визнання недійсним правочину, укладеного між відповідачами-1 та -2 посилається на те, що на його переконання Договір є 1) таким, що порушує загальні засади цивільного законодавства та пов'язаний зі зловживанням боржником своїм правом, 2) фраудаторним та 3) фіктивним.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили.
Як наслідок не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України). (Аналогічний висновок викладений у постанові ВП ВС від 03.07.2019 по справі № 369/11268/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України. (Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18).
Позивач вважає, що відповідач-1 свідомо та умисно здійснив дії щодо відчуження транспортного засобу іншій, близькій йому особі, і це є проявом зловживання його правом власності (відповідний висновок зробив ВСУ від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Господарський суд дійшов висновку, що висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, не є релевантним до справи № 918/786/19(555/1697/21) з огляду на різні обставини справ. Так, у справі 910/7547/17 позивач, звертаючись з позовом про визнання недійсним Договору, переслідує як кінцеву мету захист свого права власності на Майно, яким він розпорядився за оспорюваним правочином. При цьому у справі 918/786/19(555/1697/21) позивачем є кредитор, який просить суд визнати недійсним Договір, укладений між боржником та іншою особою, яка є батьком боржника.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
З конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
У юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення боржника, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними правочинами.
Між тим, фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення.
Фраудаторна конструкція застосовується, щоб повернути активи боржника з метою звернення на них стягнення.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
На застосовування конструкції фраудаторного правочину вплинула постанова Великої Палати ВС від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19). Справу на розгляд ВП ВС передала колегія суддів Другої судової палати КЦС ВС з мотивів необхідності відступу від висновку Верховного Суду України, який подібні до обговорюваних правочини кваліфікував як фіктивні. Натомість колегія суддів вважала, що треба розмежувати конструкції фіктивності та фраудаторності, оскільки фіктивний правочин не передбачає наміру створити правові наслідки, натомість фраудаторний їх створює - відчужується майно тощо.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Судом встановлено, що усі дії та наміри відповідачів-1 та - 2 щодо укладання Договору були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Вказане підтверджується тим, що в момент укладання оспорюваного правочину, в присутності адміністратора сервісного центру № 8043 РСЦ МС в м. Києві Коновала Тараса Миколайовича, який перевірив відповідність інформації внесеної до цього Договору документам, які надані Сторонам Договору, - відповідачем-1 було передано право власності на авто, а відповідачем-2 було здійснено повний розрахунок у готівковій формі, який відбувся до моменту підписання Договору, про що свідчать умови оспорюваного правочину (п. 2.1.).
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, отримані відповідачем-1 кошти у розмірі 168 577 грн 47 коп. були задекларовані відповідачем-1 у щорічній Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, зокрема у розділі VI "Грошові кошти», а також у Декларації про майновий стан Боржника у справі про неплатоспроможність за 2018 рік (розділах 11, 14 "Доходи, у тому числі подарунки", "Видатки та правочини суб'єкта декларування").
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, кошти отримані від продажу транспортного засобу у розмірі 168 577 грн 47 коп. були спрямовані на погашення заборгованості перед кредиторами, а саме: після відчуження транспортного засобу було здійснено оплати заборгованості на користь кредиторів у загальній сумі понад 180 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.
Разом з тим, суд погоджується із аргументами відповідача-2, який посилається на п. 7 постанови Правління Національного Банку України № 148 від 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Так, згідно з даним пунктом фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:
1) із суб'єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 грн уключно.
Платежі на суму, що перевищує 50 000 грн, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку;
2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно.
Платежі на суму, яка перевищує 50 000 грн, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).
Оскільки спірний правочин не відноситься до Договорів, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню - відповідно розрахунок за Договором, здійснений у готівковій формі, не порушує вимог закону.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Суд дійшов висновку, що здійснення відповідачем-1 погашення зобов'язань перед кредиторами у загальній сумі понад 180 000 грн 00 коп. при наявному сукупному доході, за останні 3 роки близько 132 800 грн 00 коп. свідчить про те, що відповідачем-1 фактично отримані грошові кошти від відчуження майна за оспорюваним правочином у розмірі 168 577 грн 47 коп., які в подальшому спрямовані виключно на погашення заборгованості перед кредиторами.
Із викладеного в сукупності, на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку, що укладений правочин не суперечить інтересам кредиторів. Окрім того, позивачем не доведено, що укладення спірного правочину завдало збитки кредиторам.
Безпідставними є аргументи позивача про те, що відповідач-1 уклав даний договір на шкоду інтересам кредитора з наміром приховати майно з метою у майбутньому унеможливити виконання судового рішення по справі № 760/14537/18 з огляду наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовними вимога до ОСОБА_2 про стягнення боргу та суми нарахованих відсотків за користування грошовими коштами, суми інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних (справа № 760/14537/18).
Провадження у даній справі відкрито 12.09.2018 Березнівським районним судом Рівненської області, при цьому відповідною ухвалою вирішено питання щодо надсилання копії ухвали, копію позовної заяви та доданих документів, учасникам судового розгляду.
Оспорюваний Договір купівлі-транспортного засобу № 8043/2018/1084613 укладено 31.08.2018.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 29.11.2018 у справі № 760/14537/18 ухвалено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошовий борг в сумі 34 000 грн 00 коп. та судовий збір в сумі 1 261 гривень 08 коп.
Позивачем не доведено факту того, що ОСОБА_2 використав право розпоряджатися своїм майном та уклав відповідний договір з метою уникнути відповідальності перед кредитором в справі № 760/14537/18 та використав своє право, всупереч інтересам кредитора, позаяк обставини свідчать про те, що відповідач-1 добровільно здійснював погашення для ОСОБА_1 до пред'явлення позову до суду у справі 760/14537/18. Так, суд дослідив, що ОСОБА_2 26.09.2017 та 11.10.2017 здійснював оплати в рахунок погашення зобов'язання за позикою для ОСОБА_1 , яку отримав 17.08.2017, відповідно до наявної у матеріалах справи розписки, на загальну суму 68 000,00 грн. При цьому, отримавши дохід від реалізації транспортного засобу, відповідач-1 відобразив даний правочин у декларації за 2018 рік, а також надав суду докази, що кошти у сумі 168 577 грн 47 коп. спрямовані виключно на погашення заборгованості перед кредиторами.
Позивач вважає, що отримавши судове рішення по справі №760/14537/18, яким суд задовільнив позовні вимоги в розмірі 34 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 1261,08 грн., ОСОБА_1 не зміг отримати повне відшкодування суми заборгованості з відповідача-1 на підставі виконавчого документа.
Щодо даного аргументу суд зауважує, що після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі. При цьому згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника). Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відтак суд зауважує, що ОСОБА_1 не зміг отримати повне відшкодування суми заборгованості з відповідача-1 на підставі виконавчого документа, однак має право звернутися в порядку, визначеному КУзПБ, в межах справи про неплатоспроможність № 918/786/19 із грошовими вимогами до боржника та отримати задоволення своїх грошових вимог у порядку, встановленому КУзпБ.
Суд відхиляє аргументи позивача про те, що оспорюваний правочин є фіктивним з огляду на наступне.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.
Як вбачається із матеріалів справи, в момент укладання оспорюваного правочину, в присутності адміністратора сервісного центру № 8043 РСЦ МС в м. Києві Коновала Тараса Миколайовича, який перевірив відповідність інформації внесеної до цього Договору документам, які надані Сторонам Договору, - відповідачем-1 було передано право власності на авто, а відповідачем-2 було здійснено повний розрахунок у готівковій формі, який відбувся до моменту підписання Договору, про що свідчать умови оспорюваного правочину (п. 2.1.).
Відтак вбачається воля відповідача-1 реалізувати майно з метою отримання доходу та воля відповідача-2 оплатно отримати транспортний засіб.
Позивачем не доведено, що оспорюваний правочин є фіктивним, позаяк не доведено: що воля відповідачів-1 та -2 не відповідала зовнішньому її прояву; в учасників правочину був відсутній намір створити юридичні наслідки; що до або в момент укладення правочину когось було введено в оману щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до ст. 86 ГПК України, згідно з якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (постанова КГС ВС від 14.12.2018 у справі № 914/809/18). Суд також зобов'язаний дотримуватися принципу оцінки доказів. Відповідно до цього принципу суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує та оцінює докази (як окремо, так і в їх сукупності) у взаємозв'язку, єдності і протиріччі. Така оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи й заперечення сторін (постанова КГС ВС від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19).
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідачі-1 та -2 своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, відтак судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп. залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано "20" жовтня 2022 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич