Справа № 320/16639/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
20 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів по запиту №26/11-1 від 26.11.2021 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Бориспільську міську раду надати повну інформацію та копії документів по запиту ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради №26/11-1 від 26.11.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, як відповідач, як розпорядник публічної інформації, протиправно не надав у повному обсязі інформацію, яку вимагав позивач згідно з його інформаційним запитом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів по запиту ОСОБА_1 №26/11-1 від 26.11.2021.
Зобов'язано Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надати ОСОБА_1 повну інформацію та копії документів на його запит №26/11-1 від 26.11.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
В позові до Бориспільської міської ради відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині задоволення позовних вимог через порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що висновок суду першої інстанції про відмову Виконавчого комітету міської ради у наданні інформації на запит від 26.11.2021 року є необґрунтованим та безпідставним, оскільки Виконавчий комітет не є розпорядником запитуваної інформації.
Зазначає, що Виконавчим комітетом у відповіді на запит запропоновано позивачу звернутися до ГУ ДПС у Київській області для отримання повних відомостей про плату за користування земельною ділянкою.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 20 вересня 2022 року.
Від позивача та Бориспільської міської ради відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на офіційну електронну пошту Бориспільської міської ради був направлений запит про отримання публічної інформації від 26.11.2021 №26/11-1, у якому просив відповідача:
- надати копію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:006:0039 та документи, які стали підставою для його укладення (у тому числі рішення сесії та інші документи);
- надати відомості про плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:05:006:0039, а саме: фактично сплачену суму коштів за користування з моменту укладення договору по момент отримання даного запиту.
У відповідь на цей запит Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направив на електронну адресу позивача лист від 03.12.2021 №12-33-4882, в якому повідомив про направлення позивачеві копії договору оренди на 6-ти аркушах та зазначив, що документи, які стали підставою для його укладення будуть надіслані додатково, після отримання інформації з архівного відділу міської ради.
Щодо інформації, яку позивач просив надати в пункті 2 запиту було запропоновано звернутися до ГУ ДПС у Київській області.
У подальшому, листом від 16.12.2021 №12-33-5032, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради додатково направив позивачу копію рішення Бориспільської міської ради №2671-ХХХ-ІV від 03.11.2005, яке стало підставою для укладання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:006:0039.
Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на те, що запит на публічну інформацію був адресований Бориспільській міській раді, відповідь на цей запит була надана Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, що свідчить про виконання відповідачем положень частини першої статті 22 Закону №2939-VI щодо направлення запиту належному розпоряднику.
Водночас в частині надання відповіді на питання запиту щодо інформації про суму сплаченого земельного податку вказана норма відповідачем дотримана не була, оскільки запит не був направлений до належного розпорядника (ГУ ДПС у Київській області) з одночасним інформуванням позивача про це, що свідчить про непослідовність дій відповідача та порушення ним положень частини першої статті 22 Закону №2939-VI.
Оцінюючи доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частиною першою статті 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частинами першою та другою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).
Частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
В даному випадку, позивачем на офіційну електронну пошту Бориспільської міської ради був направлений запит про отримання публічної інформації №26/11-1 від 26.11.2021 року, у якому позивач просив відповідача: надати відомості про плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:05:006:0039, а саме: фактично сплачену суму коштів за користування з моменту укладення договору по момент отримання даного запиту.
Відповідь на запит була надана листом від 03.12.2021 №12-33-12-33-4882 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради.
Тобто фактично Бориспільською міською радою було перенаправлено запит до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, в частині надання відповіді на питання запиту щодо інформації про суму сплаченого земельного податку відповідачем не було дотримано норм частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки запит не був направлений до належного розпорядника (ГУ ДПС у Київській області) з одночасним інформуванням позивача про це.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було допущено протиправну бездіяльність, оскільки запит позивача повинен бути направлений до належного розпорядника інформації, а саме ГУ ДПС у Київській області, з одночасним інформуванням позивача про це.
Проте таких дій Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради вчинено не було, що свідчить про непослідовність дій відповідача та порушення ним положень статті 22 Закону №2939-VI.
Окрім цього, судом першої інстанції також невірно зобов'язано Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надати ОСОБА_1 повну інформацію та копії документів на його запит №26/11-1 від 26.11.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 22 Закону №2939-VI Виконавчий комітет повинен був направити запит позивача до ГУ ДПС у Київській області, оскільки запитувана позивачем інформація у нього відсутня.
Колегія суддів зазначає, що в частині надання відповіді на питання запиту щодо інформації про суму сплаченого земельного податку, саме Головне управління ДПС у Київській області володіє зазначеною інформацією, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до зазначеної статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
За приписами п. 10.2. ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
З вказаних норм вбачається, що до місцевих зборів належить плата за землю, а адміністрування такого збору здійснюється податковим органом.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, зазначивши у резолютивній частині про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів по запиту ОСОБА_1 №26/11-1 від 26.11.2021 року.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з метою захисту прав позивача, необхідно визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо не направлення запиту ОСОБА_1 №26/11-1 від 26.11.2021 року до належного розпорядника (ГУ ДПС у Київській області) з одночасним інформуванням про це позивача, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI та зобов'язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направити запит позивача до належного розпорядника з одночасним інформуванням про це ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року скасувати та ухвали нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо не направлення запиту ОСОБА_1 №26/11-1 від 26.11.2021 року до належного розпорядника інформації - Головного управління Державної податкової служби у Київській області з одночасним інформуванням ОСОБА_1 про це, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
Зобов'язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направити запит ОСОБА_1 №26/11-1 від 26.11.2021 року до належного розпорядника - Головного управління Державної податкової служби у Київській області з одночасним інформуванням ОСОБА_1 про це, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко