Справа № 320/16689/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
20 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів безкоштовно по запиту №29/10-13 від 29.10.2021 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Бориспільську міську раду надати безкоштовно повну інформацію та копії документів по запиту ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради №29/10-13 від 29.10.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, протиправно не надав у повному обсязі інформацію, яку вимагав позивач згідно з його інформаційним запитом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів безкоштовно по запиту ОСОБА_1 від 29.10.2021 №29/10-13.
Зобов'язано Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надати ОСОБА_1 безкоштовно повну інформацію та копії документів на його запит від 29.10.2021 №29/10-13 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
В позові до Бориспільської міської ради відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині задоволення позовних вимог через порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідачем було надано копію належним чином завірених 12 сторінок запитуваних документів і запропоновано здійснити оплату інших сторінок цих документів.
Зазначає, що до позивача повинні застосовуватися вимоги рішення Бориспільської міської ради від 13.07.2021 №642-11-VIII «Про встановлення розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є міська рада та її виконавчий комітет».
Окрім цього, апелянт вважає, що судом не досліджено всі докази, які приєднані до матеріалів справи та не зроблено висновок щодо подання до суду представником позивача недостовірних документів щодо позивача.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок щодо обов'язку надавати інформацію, володільцем якої не є відповідач.
Зазначає, що Виконавчим комітетом у відповіді на запит щодо інформації по пункту 2, запропоновано позивачу звернутися до ГУ ДПС у Київській області для отримання повних відомостей про плату за користування земельною ділянкою.
Окрім цього, апелянт вважає, що судом не досліджено всі докази, які приєднані до матеріалів справи та не зроблено висновок щодо подання до суду представником позивача недостовірних документів щодо позивача.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 20 вересня 2022 року.
Від позивача та Бориспільської міської ради відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на офіційну електронну пошту Бориспільської міської ради був направлений запит про отримання публічної інформації від 29.10.2021 №29/10-13, у якому просив відповідача:
- надати копію рішення Бориспільської міської ради про встановлення ставок земельного податку з 01.01.2019 по момент отримання даного запиту;
- надати відомості про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0418 в період з 2019 по 2021 роки.
Відповідь на цей запит позивач просив направити на вказану у запиті електронну адресу.
Виконавчий комітет Бориспільської міської ради у відповідь на цей запит направив на електронну адресу позивача лист від 08.11.2021 №12-33-4439, в якому повідомив про направлення позивачеві копій запитуваних документів, а саме: рішення Бориспільської міської ради від 26.06.2018 за №3281-43-VІІ "Про встановлення ставок та пільг зі сплати місцевих податків та зборів на 2019 рік" (на 12-ти сторінках).
При цьому Виконавчий комітет Бориспільської міської ради звернув увагу позивача на те, що для задоволення його запиту передбачається виготовлення копій обсягом більше як 10 сторінок (40 сторінок). Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформаці» у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. До вказаного листа відповідачем додано також рахунок від 08.11.2021 №38 на оплату витрат на копіювання запитуваних документів.
Щодо інформації, яку позивач просив надати в пункті 2 запиту було повідомлено, що органом, який контролює справляння надходжень до бюджету за земельний податок є Державна податкова служба, а тому для отримання відомостей про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку запропоновано звернутися до Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Оцінюючи доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У силу вимог пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
У силу вимог частини першої ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За правилами статті 21 Закону №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.
У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
У відповідності до частини першої ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
При цьому, законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
У той же час, якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям відображеності та задокументованості і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Зокрема, така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 522/817/15-а та від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15-а.
Колегія суддів зазначає,що позивачем на офіційну електронну пошту Бориспільської міської ради був направлений запит про отримання публічної інформації від 29.10.2021 року №29/10-13 та зазначено прохання про направлення відповіді на вказану у запиті електронну адресу.
Однак, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направив позивачеві лише частину запитуваних документів, а для надання повного комплекту документів запропонував позивачеві сплатити фактичні витрати, пов'язані з копіюванням та друком.
Колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №740 затверджено граничні норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, згідно яких за копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) справляється плата у розмірі не більше ніж 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки.
Тобто, у разі надання відповіді на запит на інформацію, що передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, та у разі надання великого обсягу інформації, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів.
Вказане обумовлено необхідністю уникнення ситуацій покладення на розпорядника інформації надмірного тягаря щодо безоплатного надання інформації та обґрунтованих причин щодо неможливості надання відповіді протягом п'яти робочих днів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції вірно відмічено, що вказані правові норми регулюють питання відшкодування витрат саме на копіювання та друк (що передбачає виготовлення паперових копій документів) та не передбачають обмеження права на отримання інформації в електронному вигляді, зокрема не передбачають встановлення плати за сканування копій документів.
При цьому, аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» свідчить про те, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.
Під час розгляду цієї справи колегія суддів також враховує висновки та правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 9901/119/21.
Крім того, Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію, що у разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 818/1043/17 та постанова Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 820/4258/17).
Щодо інформації, яку ОСОБА_1 просив надати в пункті 2 запиту, а саме: надати відомості про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0418 в період з 2019 по 2021 роки, колегія судді встановила наступне.
В цій частині суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не було дотримано положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки запит не був направлений до належного розпорядника (ГУ ДПС у Київській області) з одночасним інформуванням про це позивача.
Колегія суддів проаналізував матеріали справи, зазначає, що Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було допущено протиправну бездіяльність, оскільки запит позивача повинен бути направлений до належного розпорядника інформації, а саме ГУ ДПС у Київській області, з одночасним інформуванням позивача про це.
Проте таких дій Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради вчинено не було, що свідчить про непослідовність дій відповідача та порушення ним положень статті 22 Закону №2939-VI.
Більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в частині надання відповіді на питання запиту щодо інформації про суму сплаченого земельного податку, саме Головне управління ДПС у Київській області володіє зазначеною інформацією, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до зазначеної статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
За приписами п. 10.2. ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
З вказаних норм вбачається, що до місцевих зборів належить плата за землю, а адміністрування такого збору здійснюється податковим органом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з метою захисту прав позивача, необхідно визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо не направлення запиту ОСОБА_1 №29/10-13 від 29.10.2021 року до належного розпорядника (ГУ ДПС у Київській області) з одночасним інформуванням про це позивача, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI та зобов'язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направити запит позивача до належного розпорядника з одночасним інформуванням про це ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року скасувати та ухвали нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі копії рішення Бориспільської міської ради про встановлення ставок земельного податку з 01.01.2019 року.
Зобов'язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надати ОСОБА_1 безкоштовно копію рішення Бориспільської міської ради про встановлення ставок земельного податку з 01.01.2019 року.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради в частині не направлення до належного розпорядника інформації - Головного управління Державної податкової служби у Київській області запиту №29/10-13 від 29.10.2021 р. з одночасним інформуванням ОСОБА_1 про це в частині надання відомостей про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0418 в період з 2019 по 2021 року.
Зобов'язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направити запит ОСОБА_1 №29/10-3 від 29.10.2021 року в частині надання відомостей про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0418 в період з 2019 по 2021 року до належного розпорядника - Головного управління Державної податкової служби у Київській області з одночасним інформуванням про це ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.О.Аліменко
Суддя В.П.Мельничук