Справа № 640/34841/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
20 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії, виходячи з показника страхового стажу, який розраховується відповідно до записів у трудовій книжці та дорівнює 41 року 0 місяців 9 днів, викладену у листі від 10 листопада 2021 року №29970-30338/Ш-02/8-2600/21;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів); роботи з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів); з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером- електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу (0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії та виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 , виходячи з показника страхового стажу відповідно записів у трудовій книжці, що дорівнює 41 рік 0 місяців 9 днів з урахуванням вимог статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач безпідставно не зарахував до загального стажу зазначені періоди, оскільки даний стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає такі дії протиправними.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Позивачем подано до територіального органу Пенсійного фонду України належним чином засвідчену копію трудової книжки, в якій чітко визначені періоди його трудового стажу, а тому такі періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу на підставі інформації, внесеній в трудову книжку позивача.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві.
З 24 грудня 2012 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не були враховані періоди роботи: з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів); роботи з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів); з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером-електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу ( 0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів).
Листом №29970-30338/Ш-02/8-2600/21 від 10 листопада 2021 року відповідачем повідомлено, що при призначенні позивачу пенсії за віком періоди роботи:
- з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів) не враховано з тих підстав, що у даті прийняття на роботу містяться виправлення;
- з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів) не враховано з тих підстав, що у записі № 15 трудової книжки внесено працевлаштування гр. ОСОБА_1 з 16.02.1987 до ВСІПО «Союзвузавтоматика», проте дата звільнення з даної установи 30.10.1989 зазначена вже у вкладиші трудової книжки, який не підписаний посадовою особою та не завірений печаткою, що порушує вимоги оформлення трудової книжки;
- з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером- електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу (0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів), також не враховані як такі, що зазначені у вкладиші трудової книжки.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( далі Закон №1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За приписами частини першої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Зі змісту Листа пенсійного фонду від 10 листопада 2021 року №29970-30338/Ш-02/8-2600/21 вбачається, що період роботи ОСОБА_1 з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів) не враховано з тих підстав, що у даті прийняття на роботу містяться виправлення.
Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що у трудовій книжці зазначено номер та дату наказу про прийняття на роботу (наказ № 68/к від 12.04.1972), записи завірено підписом начальника відділу кадрів та печаткою відділу кадрів, що спростовують доводи відповідача щодо незарахування цього періоду.
Період роботи з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів) не враховано з тих підстав, що у записі № 15 трудової книжки внесено працевлаштування гр. ОСОБА_1 з 16.02.1987 до ВСІПО «Союзвузавтоматика», проте дата звільнення з даної установи 30.10.1989 зазначена вже у вкладиші трудової книжки, який не підписаний посадовою особою та незавірений печаткою, що порушує вимоги оформлення трудової книжки (п. 2.12 Інструкції).
Тобто відповідач не має заперечень щодо запису № 15, який внесено до трудової книжки. Між тим, під записом № 15 міститься відмітка працедавця про те, що продовження записів виконано у вкладиші трудової книжки стр. № 2. Записи №№ 16,17 мають посилання на відповідні накази про перетворення працедавця та переведення позивача на посаду інженера III категорії. Запис № 17 про звільнення ОСОБА_1 має посилання на наказ № 11 від 30.10.1989 р. та завірений підписом посадової особи та печаткою підприємства, що також спростовують доводи відповідача.
Періоди роботи з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером- електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу ( 0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів), також не враховані як такі лише тому, що зазначені у вкладиші трудової книжки, але мають посилання на відповідні накази, завірені печатками підприємств та підписами уповноважених осіб працедавця.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Станом на час початку ведення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), пункти 2.2, 2.3 та 4.1 якої містять положення, подібні положенням пункту 2.2, 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На підставі пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи,організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства,установи,організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства,установи,організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства,установи,організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, тому відсутні підстави для неврахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про періоди його роботи з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів); роботи з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів); з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером- електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу ( 0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів), тому зазначені періоди повинні бути враховані до страхового стажу ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача щодо стягнення з управління сплаченого позивачем судового збору, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на ст. 139 КАС України.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2022 р. - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель