Справа № 640/32676/21 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
19 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур, військових прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Київська міська прокуратура, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур, військових прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа Київська міська прокуратура, в якій просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення №357 Про неуспішне проходження прокурором атестації від 13.09.2021 п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих); зобов'язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження (складання) етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 р. позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 № 357 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва представником позивача 14.07.2022 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, про судові витрати в частині витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 р. стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч гривень) 00 копійок.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 19.10.2022.
11.10.2022, під № 44007 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до норм частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до норм пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Колегія суддів наголошує на тому, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 03.11.2021 №03/11/2021-01, додаткової угоди від 03.11.2021 №1 до договору про надання правової допомоги від 03.11.2021 №03/11/2021-01, акту прийому-передачі наданих правових послуг (правової допомоги) від 12.07.2022 №1, звіт про надану правову (правничу) допомогу від 12.07.2022 та платіжне доручення від 12.11.2021 №113802330 про оплату гонорару адвоката згідно додаткової угоди №1 до договору №№03/11/2021-01 про надання правової допомоги від 03.11.2021 у розмірі 15 000, 00 грн.
Згідно акту приймання-передачі №1 до договору про надання правової допомоги від 03.11.2021 та Додаткової угоди №1 від 03.11.2021 загальна вартість правової допомоги, наданої АО «Протекція права» на користь ОСОБА_1 в межах судової справи № 640/32676/21 в суді першої інстанції складає 24 000,00 грн.
Відповідно до вказаного акту приймання-передачі, представником позивача в рамках зазначених договорів виконано наступні види правової допомоги, а саме: підготовку, оформлення та подання до Окружного адміністративного суду м. Києва одного процесуального документу - позовної заяви (вказаний вид послуги був оцінений вартістю 15000,00 грн.); підготовку, оформлення та подання до суду відповіді на відзив Офісу Генерального прокурора (вказаний вид послуги був оцінений вартістю 6 000,00 грн.); підготовку, оформлення та подання до суду заяви про стягнення витрат на правову допомогу (вказаний вид послуги був оцінений вартістю 3 000,00 грн.). При цьому, позивач просив стягнути з відповідача не всю суму понесених судових витрат, а у розмірі 12000, 00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача, виходив з того, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги у справі є співмірним із складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача. Тож, з урахуванням обставин справи та характеру спору, обсягу зібраних доказів, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 12000,00 грн.
Натомість, апелянт вказує на те, що розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову. Отже, за твердженням відповідача, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з двох критеріїв: реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, ураховуючи конкретні обставини справи, а також належні та допустимі докази надання таких послуг На думку відповідача, надані позивачем докази не підтверджують заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу.
Колегія суддів бере до увагу те, що виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та того, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є завищеною у порівнянні з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про розподіл та стягнення витрат у розмірі 12000,00 грн. У цій частині така сума відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною/співмірною, а витрати реально понесеними. Апелянтом окрім наведення загальних заперечень щодо розподілу судових витрат та загальною сумою до стягнення, не конкретизує та не наводить складових правничої допомоги, зазначених та зафіксованих у акті здачі-приймання робіт/послуг, які є завищеними чи доведеними.
Отже, враховуючи обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко