Справа № 320/16684/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
19 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бориспільської міської ради, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів безкоштовно по запиту №29/10-12 від 29.10.2021 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Бориспільську міську раду надати безкоштовно повну інформацію та копії документів по запиту ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради №29/10-12 від 29.10.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів безкоштовно по запиту ОСОБА_1 від 29.10.2021 №29/10-12.
Зобов'язано Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надати ОСОБА_1 безкоштовно повну інформацію та копії документів на його запит від 29.10.2021 №29/10-12 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
В позові до Бориспільської міської ради відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ним було надано 10 сторінок запитуваних документів та запропоновано сплатити за інші 30 сторінок, які позивач намагався отримати. На думку апелянта, судом першої інстанції не було досліджено всі докази, які були наявні у матеріалах справи та той факт, що позивачем було вказано недостовірні відомості у поданих до відповідача документах.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Ново-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області 11.08.1998.
29.10.2021 позивачем на офіційну електронну пошту Бориспільської міської ради був направлений запит №29/10-12 про отримання публічної інформації, у якому просив відповідача:
- надати копію рішення Бориспільської міської ради про встановлення ставок земельного податку з 01.01.2019 по момент отримання даного запиту;
- надати відомості про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0278 в період з 2019 по 2021 роки.
Відповідь на цей запит позивач просив направити на вказану у запиті електронну адресу.
У відповідь на цей запит Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направив на електронну адресу позивача лист від 08.11.2021 №12-33-4441, в якому повідомив про направлення позивачеві копій запитуваних документів, а саме: рішення Бориспільської міської ради Київської області від 26.06.2018 №3281-43-VII "Про встановлення ставок та пільг із сплати місцевих податків та зборів на 2019 рік" (на 12-ти сторінках).
При цьому Виконавчий комітет Бориспільської міської ради звернув увагу позивача на те, що для задоволення його запиту передбачається виготовлення копій обсягом більше як 10 сторінок (40 сторінок). Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіювання або друком. У зв'язку з цим Виконавчим комітетом було направлено рахунок для сплати фактичних витрат, пов'язаних з копіюванням та друком.
Щодо інформації, яку позивач просив надати в пункті 2 запиту було повідомлено, що органом, який контролює справляння надходжень до бюджету за земельний податок є Державна податкова служба, а тому для отримання відомостей про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку запропоновано звернутися до Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області.
Не погоджуючись з правомірністю надання Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради такої відповіді на запит, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки надання вже існуючої інформації в електронному вигляді не є створенням нової інформації, а є перетворенням вже існуючої інформації в електронний вигляд, тобто надання інформації, яка вже існує та розпорядником якої є відповідач, тому відмова Виконавчого комітету Бориспільської міської ради є протиправною, оскільки порушує право запитувача на отримання запитуваної інформації та вибір форми надання такої інформації.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
В силу вимог пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до частини першої ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За правилами статті 21 Закону №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.
У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
Згідно частини першої ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
При цьому, законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
Разом з тим, якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям відображеності та задокументованості і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Наразі, така правова позиція викладена в пункті 1.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» та постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 522/817/15-а та від 06.09.2019 у справі №128/4752/15-а.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на офіційну електронну пошту Бориспільської міської ради був направлений запит про отримання публічної інформації від 29.10.2021 №29/10-12, у якому просив відповідача:
- надати копію рішення Бориспільської міської ради про встановлення ставок земельного податку з 01.01.2019 по момент отримання даного запиту;
- надати відомості про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0278 в період з 2019 по 2021 роки.
Однак, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради разом з листом від 08.11.2021 №12-33-4441 направив позивачу лише частину запитуваних документів, а для надання повного комплекту документів запропонував позивачу сплатити фактичні витрати, пов'язані з копіюванням та друком.
Також, щодо надання інформації про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0278 в період з 2019 по 2021 роки відповідач запропонував звернутися до Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №740 затверджено граничні норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, згідно яких за копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) справляється плата у розмірі не більше ніж 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки.
Тобто, у разі надання відповіді на запит на інформацію, що передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, та у разі надання великого обсягу інформації, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів.
Наразі, вказане обумовлено необхідністю уникнення ситуацій покладення на розпорядника інформації надмірного тягаря щодо безоплатного надання інформації та обґрунтованих причин щодо неможливості надання відповіді протягом п'яти робочих днів.
Разом з тим, судом першої інстанції правильно підкреслено, що вказані правові норми регулюють питання відшкодування витрат саме на копіювання та друк (що передбачає виготовлення паперових копій документів) та не передбачають обмеження права на отримання інформації в електронному вигляді, зокрема не передбачають встановлення плати за сканування копій документів.
При цьому, аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» свідчить про те, що особа має право обирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.
З матеріалів справи встановлено, що позивач просив надіслати запитувані документи в електронному вигляді на його електронну пошту, проте зазначеного відповідач не врахував.
В даному випадку, надання вже існуючої інформації в електронному вигляді не є створенням нової інформації, оскільки в цьому випадку йдеться про переведення вже існуючої у відповідача інформації в електронний вигляд, тобто надання інформації, яка вже існує та розпорядником якої є відповідач.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 9901/119/21.
Крім того, Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію, що у разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 818/1043/17 та постанова Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 820/4258/17).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Виконавчого комітету Бориспільської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 19.10.2022р.)