Справа № 640/19243/21 Суддя першої інстанції: Катющенко В.П.
19 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Відповідач, Центр) про:
- визнання протиправною бездіяльності Центру щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого станом на 5 травня 2021 року, з урахуванням раніше виплаченої суми;
- стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_1 у порядку розподілу судових витрат у справі витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4900,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2022 позов задоволено повністю. Крім того, відмовлено у задоволенні вимоги щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Центру витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена сума витрат на правничу допомогу не є співмірною ні із складністю справи, ні з виконаними адвокатом роботами. Підкреслив, що до позовної заяви взагалі не додано опису виконаних адвокатом робіт. Зауважив, що судом не надавалась оцінка виконаним роботам, пов'язаним з підготовкою відповіді на відзив, оскільки згідно ч. 3 ст. 263 КАС України заявами по суті в межах цієї справи є позов та відзив, з чим адвокат є обізнаним у силу своєї професійної діяльності.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та постановити нове, яким стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 7700 грн.
Свою позицію обґрунтовує тим, що на підтвердження витрат на правову допомогу були надані всі необхідні документи. Наголошує, що суд першої інстанції не врахував відсутності клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також задоволення Окружним адміністративним судом міста Києва за аналогічних обставин вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в іншій частині, ніж розподіл судових витрат, не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно договору про надання правової допомоги №43 від 03.06.2021 (а.с. 5-6), укладеного між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатським об'єднанням «Юридичні технології» (адвокатське об'єднання), останнє зобов'язалося надавати замовнику правову допомогу у захисті прав та інтересів замовника в судах, в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності і підпорядкування та перед фізичними особами в усіх справах та з усіх питань, що стосуються замовника.
Згідно п. 3.1 договору про надання правової допомоги замовник сплачує адвокатському об'єднанню винагороду відповідно до видів та вартості правової винагороди, визначених у кошторисах, що є додатками до цього договору.
Із змісту копії кошторису від 22.06.2021 (а.с. 7) вбачається, що за надання замовнику послуг з правової допомоги, а саме підготовку позовів щодо зобов'язання перерахувати пенсію чи вчинення інших дій, пов'язаних з перерахунком пенсії, та супроводження розгляду справ у судах замовник сплачує на користь адвокатського об'єднання гонорар, що розраховується залежно від кількості витраченого часу та вартості однієї години роботи - 1400,00 грн.
Відповідно до акту надання послуг №125 від 07.07.2021 адвокатським об'єднанням було надано Позивачу послугу у вигляді підготовки позову про перерахунок разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року, витрачено часу - 3,5 години, вартість наданих послуг 4900,00 грн (а.с. 8).
Із змісту відповіді на відзив вбачається, що Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7700,00 грн (а.с. 28).
Відповідно до акту надання послуг №157 від 08.07.2021 адвокатським об'єднанням було надано Позивачу послугу у вигляді підготовки відповіді на відзив Відповідача у справі №640/19243/21, витрачено часу - 2 години, вартість наданих послуг 2800,00 грн (а.с. 27).
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши аналіз положень ст. ст. 132, 134, 139 КАС України, ст. ст. 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прийшов до висновку про неспівмірність, необґрунтованість і непропорційність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням складності цієї справи та витраченим адвокатом часом на такі послуги.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
Матеріали справи свідчать, що Центром не подавалося до суду першої інстанції клопотання про зменшення суми належної до присудження витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять опису робіт, які виконувалися адвокатом.
Крім того, судова колегія зауважує, що предметом розгляду є зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, проте із змісту копії кошторису від 22.06.2021 (а.с. 7) вбачається, що за надання замовнику послуг з правової допомоги, а саме підготовку позовів щодо зобов'язання перерахувати пенсію чи вчинення інших дій, пов'язаних з перерахунком пенсії, та супроводження розгляду справ у судах замовник сплачує на користь адвокатського об'єднання гонорар, що розраховується залежно від кількості витраченого часу та вартості однієї години роботи - 1400,00 грн. Таким чином, наявний в матеріалах справи кошторис не є релевантним правовій допомозі, яка надавалася Позивачу у межах цієї справи.
Також колегія суддів критично оцінює доводи Апелянта про необхідність стягнення витрат з написання відповіді на відзив у розмірі 2 800,00 грн згідно акту №157 від 28.07.2021 з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Отже, в межах цієї справи, яка розглядалась судом першої інстанції за правилам спрощеного позовного провадження, заявами по суті справи є лише позов та відзив, а тому є правильним висновок суду першої інстанції про не врахування до витрат на професійну правничу допомогу витрат, пов'язаних з підготовкою відповіді на відзив, з огляду на положення ч. 3 ст. 263 КАС України. Про цю норму процесуального закону адвокат Позивача повинен був бути обізнаним у силу своєї професійної діяльності, а тому включення адвокатом витрат з підготовки вказаних процесуальних документів, які не передбачені положеннями КАС України, до витрат на професійну правничу допомогу, спрямоване лише на безпідставне завищення витрат на правову допомогу.
Судова колегія, критично оцінює посилання Апелянта на необхідність застосування у цій справі практики Окружного адміністративного суду міста Києва за участі адвокатського об'єднання «Юридичні технології» щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду, а не суду першої інстанції.
Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна і типова), а також відсутність належних і допустимих доказів понесених Позивачем витрат на правову допомогу, штучного завищення витрат на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які ОСОБА_1 просив компенсувати, не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що останні не підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Центру.
Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 820/1719/18, від 29.01.2020 у справі № 826/16707/18, від 17.08.2020 у справі № 820/1683/18.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено 19 жовтня 2022 року.