Справа № 161/15497/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф.
Провадження № 22-ц/802/739/22 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В.
06 жовтня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору та правочинів забезпечення, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2022 року,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із зазначеним позовом.
Покликались на ті обставини, що 16 травня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», а у подальшому АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 90 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору еквівалентно 454 500 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 %, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 13 травня 2022 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16 травня 2007 року АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка йому належить на праві приватної власності.
Також, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16 травня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалась у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору.
Посилаючись на те, що вказані договори були укладені з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», на вкрай невигідних для них умовах, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати ці договори недійсними.
03 червня 2022 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до суду заяву про забезпечення доказів, шляхом витребування у відповідача АТ «Альфа-Банк» оригіналів документів, що стосується укладення та виконання кредитного договору.
14 червня 2022 року позивачі уточнивши свої вимоги, просили суд забезпечити докази, шляхом їх витребування у відповідача, а саме:
- документ про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
- документ про повну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
- документ щодо податкового режиму сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
- документ про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;
- нотаріально посвідчену довіреність № 173 5 від 17.11.2006 року, видану на ім'я заступника керуючого Волинської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Барабаш Л.П.;
- положення про Волинську філію Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору № 072-22-02/07 від 16 травня 2007 року.
Заява обґрунтована тим, що вказані документи мають важливе значення для об'єктивного вирішення спору, а їх оригінали як засіб доказування можуть бути втрачені або сфальсифіковані відповідачем.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2022 року в задоволенні заяви позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення доказів відмовлено.
Вважаючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у забезпеченні доказів незаконною, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржувану ухвалу у вказаній частині скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення доказів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції порушив вимоги цивільного процесуального права та безпідставно відмовив у задоволенні його заяви, оскільки за його припущенням існує реальна загроза втрати цих письмових доказів.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
До початку судового засідання від позивача ОСОБА_1 та адвоката Рязанцева О. С. надійшли письмові клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю адвоката Рязанцева О. С. в іншому судовому засіданні.
Оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували повноваження адвоката Рязанцева О. С. на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у цій справі саме в судах апеляційної інстанції, а позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості самостійно прийняти участь у судовому засіданні, то колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, адже у такому випадку їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої виходив з того, що позивачами не підтверджено існування підстав для забезпечення доказів передбачених ст. 116 ЦПК України, а саме не надано доказів того, що засіб доказування може бути втрачений та збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Крім того суд зазначав, що забезпечення доказу по суті є передчасним втручанням у права певних осіб, тому є заходом виключним, тобто таким, який вживається лише у разі, якщо не можливо для сторони подати конкретний доказ і забезпечити реальну можливість його дослідження судом іншими, передбаченими законом способами і іншими процесуальними діями.
Такий висновок суду є правильний.
Зі змісту заяви про забезпечення доказів поданої позивачами вбачається, що документи, які вони просять суд витребувати у відповідача, в порядку забезпечення доказів, знаходяться в матеріалах їх кредитної справи і захищені поняттям банківської таємниці та всіляко утаємничуються відповідачем. Однак, жодних вагомих підстав, які б давали можливість припускати, що ці докази, як засіб доказування у цивільній справі за їх позовом, можуть бути втрачені, а їх подання у разі потреби до суду згодом може бути утрудненим чи неможливим, у своїй заяві не навели. Зокрема, у заяві про забезпечення доказів покликались лише на те, що відповідач АТ «Альфа-Банк» як правонаступник кредитодавця АТ «Укрсоцбанк», на їх думку, може вдатися до будь-яких дій, спрямованих на фальсифікацію або навіть знищення цих доказів.
Відповідно до вимог статті 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Таким чином, забезпечення доказів надає додаткову гарантію не лише збереження доказів, а й їх дослідження судом.
Згідно ч. 1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб забезпечення доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 118 ЦПК за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Таким чином, забезпечення доказів застосовується з метою запобігання настанню негативних наслідків, тобто вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді цивільних справ.
Підставою для забезпечення доказів є побоювання учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, що вони будуть втрачені або подача потрібних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Отже, процесуальний механізм забезпечення доказів це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об'єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Оскільки заявники не довели того, що існують підстави припускати можливість втрати письмових доказів, які вони просили забезпечити шляхом їх витребування у відповідача, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивачів про забезпечення доказів.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог цивільного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування і постановлення нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення доказів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не впливають на законність оскаржуваної ухвали та не спростовують вірних висновків суду.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді