Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2858/22
Номер провадження2/711/1694/22
20 жовтня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді: Казидуб О.Г.
при секретарі : Зайцевій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36) про визнання права власності в порядку спадкування. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилась спадщина на майно, яке складається з домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з будинку площею 69,2 кв.м. (житлова площа 39,2 кв.м.) та надвірних споруд: гаражу, сараю, літньої кухні, вбиральні, льоху, водо колонки, огорожі, замощення та земельної ділянки, загальною площею 467 кв.м.
З метою отримання належного спадкового майна, що належало її батькові на момент смерті, вона звернулась з відповідною заявою до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицької Е.А.
За результатом розгляду заяви було відкрито спадкову справу № 68095330, номер у нотаріуса 64/2021, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі, номер витягу 65885434 від 05.08.2021 року.
Однак, нотаріусом було встановлено, що в наданому нею Свідоцтві про народження Серії НОМЕР_1 Нушським районним РАГС, в графі батько зазначений - ОСОБА_3 , а в свідоцтві про смерть батька - ОСОБА_2 . Дана помилка виникла в зв'язку з тим, що 31.07.2007 року батькові було видано новий паспорт на імя ОСОБА_2 . Таким чином, вказана розбіжність у Свідоцтві про смерть батька та її Свідоцтві про народження не дають можливості оформити Свідоцтво про право на спадщину після смерті.
01 квітня 2022 року вона вимушена була звернутися до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин. Придніпровським районним судом м. Черкаси його заява була задоволена та встановлений факт, що померлий ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її рідним батьком, а вона - ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 .
14 червня 2022 року вона звернулась з заявою до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Є.А. щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 . Але відповідно до Постанови про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом. Підставою відмови вказано те, що «..договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених».
Вказує, що при житті спадкодавець придбав домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з будинку площею 69,2 кв.м. (житлова площа 39,2 кв.м.) та надвірних споруд: гаражу, сараю, літньої кухні, вбиральні, льоху, водо колонки, огорожі, замощення та земельна ділянка загальною площею 467 кв.м.
Угода була укладена між продавцем та покупцем 16 грудня 1997 року та зареєстрована на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія).
В тексті укладеного Договору зазначено, що договір зареєстровано на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до протоколу відкритих торгів № 2 від 16.12.1997 року та на підставі ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», не підлягає нотаріальному посвідченню. При укладенні Договору між сторонами було досягнуто всіх істотних умов, договір виконаний сторонами в повному обсязі, був проведений повний розрахунок за домоволодіння, жодна із сторін не пред'являла одна до одної претензій по виконанню досягнутих домовленостей.
В подальшому Договір був зареєстрований Черкаським об'єднаним бюро технічної інвентаризації, про що на Договорі зроблено відповідний запис. З 1997 року по сьогоднішній день домоволодіння перебуває в їхньому володінні та розпорядженні і використовується для проживання.
Після проведення технічної інвентаризації ЧООБТІ, відповідно до Інструкції про проведення інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 10.07.2001 року за № 582/5773 зі змінами та доповненнями за новими замірами загальна площа житлового будинку з прибудовами в домоволодінні становить 69,2 кв.м. (житлова площа 39,2 кв.м.), що підтверджується довідкою № 140478а від 04 вересня 2020 року.
З Довідки КП «ЧООБТІ» від 04.09.2020 року № 14047а, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.09.2020 року вбачається, що її батько ОСОБА_2 є власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Просить визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з будинку АДРЕСА_1 , площею 69,2 кв.м. (житлова площа 39,2 кв.м.) та надвірних споруд: гаражу, сараю, літньої кухні, вбиральні, льоху, водо колонки, огорожі та замощення, розташовані на земельній ділянці площею 467 кв.м.
04 липня 2022 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
06 жовтня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача-адвокат Заруба С.О. надала заяву, в якій зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задоволити.
Представник відповідача Черкаської міської ради за дорученням Кирман В.О. через канцелярію суду надав заяву, в якій зазначив, що просить проводити судове засідання за його відсутності. Також зазначив, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України)
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_5 .
13 квітня 2022 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси встановлено факт того, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 64/2021, які надані до суду Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулись:дочка померлого - ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини і дружина померлого ОСОБА_6 з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь дочки спадкодавця ОСОБА_1 .
Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е.А. від 14 червня 2022 року встановлено, що 14 червня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано Черкаським обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» 16 грудня 1997 року за реєстраційним № 568-2 (правовстановлюючий документ). Вказанйи договір купівлі-продажу укладено між фізичними особами. А тому, даною постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв'язку з невідповідністю правовстановлюючого документа вимогам законодавства, а саме, недодержання нотаріальної форми Договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» 16 грудня 1997 року за реєстраційним № 568-2.
В судовому засіданні встановлено, що 16 грудня 1997 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу.
Відповідно до п. 1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами: гараж - Д, сарай - б, літня кухня - Б, вбиральня - Г, льох - В, водо колонка № 4, огорожа № 1-3 та замощення - І, а покупець зобов'язується прийняти домоволодіння і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. Будинок загальною площею 60,3 кв.м. і житловою площею 36,4 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 466 кв.м.
Відповідно до п. 5 Договору, покупець набуває права власності на квартиру з дня реєстрації цього договору на товарній біржі «Українська біржа Нерухомості» (Черкаська філія).
Вказаний договір купівлі-прожажу зареєстровано на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до протоколу відкритих торгів № 2 від 16.12.97 року. Реєстраційний номер № 568-2.
На підставі вимог діючого в той час законодавства, а саме ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» зазначений договір не підлягав нотаріальному посвідченню.
Договір купівлі-продажу між сторонами був укладений 16 грудня 1997 року, тобто, до набрання чинності Цивільним кодексом України від 01.01.2004 року, тому до даних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року (надалі-ЦК УРСР).
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
У відповідності з ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.
Згідно зі статтею 41 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
За загальним правилом, визначеним у статтях 47, 227 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договори купівлі-продажу жилого будинку (його частини) підлягали нотаріальному посвідченню.
Згідно із частиною 1 статті 128 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з довідки КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 14047 а від 04 вересня 2020 року, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано у КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) 16.12.1997 р. № 568-2.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225528530 від 25.09.2020, житловий будинок загальною площею 69,2 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., опис: житловий будинок з прибудовами А-1,а,а-1, а-11 (літня кухня Б,б; погріб В; Вбиральня Г; гараж Д; оглядова яма; огорожа № 1-3; водо колонка № 4; замощення І) за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
Відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 759373, на підставі рішення Черкаської міської ради від 07.07.2005 року № 8-411 та рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.06.2009 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0476 га за адресою АДРЕСА_1 .
02 червня 2009 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси встановлено юридичний факт того, що виданий 17.10.2005 року Черкаським міськвиконкомом і зареєстрований за № 010577501360 державний акт серії ЯА № 707869 на право власності на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 виданий а імя ОСОБА_5 належить ОСОБА_4 .
Згідно з ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Суд приходить до висновку, що реєстрація Договору купівлі-продажу від 16 грудня 1997 року та право власності ОСОБА_4 на вказане домоволодіння з надвірними спорудами у КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» свідчить про те, що умови Договору сторонами було повністю виконано.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.4 ст. 334 ЦК в редакції ЦК України, що діє з 01.01.2004 року).
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч.ч.1,2 ст. 182 ЦК).
Як передбачено статтею 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в результаті втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, не передбачено видачу дублікатів свідоцтв про право власності та реєстрація права власності за особою, що втратила правовстановлюючий документ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача.
Крім того, згідно з п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем.
Відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири перешкоджає позивачу у здійсненні спадкових прав.
Враховуючи вищевикладене, надані письмові докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для повного задоволення даного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 76-84, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з будинку АДРЕСА_1 , площею 69,2 кв.м. (житлова площа 39,2 кв.м.) та надвірних споруд: гаражу - Д, сараю-б, літньої кухні - Б, вбиральні - Г, льоху - В, водо колонки № 4, огорожі № 1-3 та замощення - І.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: О. Г. Казидуб