іменем України
20 жовтня 2022 рокуСправа №451/859/22
Провадження № 2/451/435/22
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Федорук І.Б.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/859/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,-
22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.
В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - баба позивача. Спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , становить земельна ділянки загальною площею 3,8309 га, яка складається з двох земельних ділянок площею 2,9056 га та 0,9253 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Сушнівської сільської ради Радехівського району Львівської області, які належали ОСОБА_4 , згідно Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №009428, виданого 12.03.2001 року Радехівського районною радою народних депутатів Львівської області, на підставі рішення X сесії ІІІ демократичного скликання Радехівської районної ради Львівської області від 25.02.2000 року і зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №14151. Після її смерті фактично прийнявши спадщину, вступив в управління та володіння майном її син - ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 - батько позивача. Прийнявши спадщину за законом після смерті батька, позивач мав намір оформити свої права на спадкове майно в нотаріальному порядку, однак не може, у зв'язку із відсутністю належного правовстановлюючого документа, а саме державного акта на право приватної власності на землю, оскільки такий видано після смерті спадкодавця, та необхідно встановлення юридичного факту, а саме факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сином ОСОБА_5 , а відтак державний нотаріус відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії та рекомендував звернутися з позовом в суд. За таких обставин, позивач звертається до суду з позовом про визнання права власності на земельні ділянки.
Просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 3,8309 га, яка складається з двох земельних ділянок: площею 2,9056 га, та площею 0,9253 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Сушнівської сільської ради Радехівського району Львівської області, згідно Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №009428, виданого 12.03.2001 року Радехівською районною радою народних депутатів Львівської області, на підставі рішення X сесії III демократичного скликання Радехівської районної ради Львівської області від 25.02.2000 року і зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №14151, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-5 зворот).
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, подав в адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити та не стягувати судові витрати із відповідачів (а.с.65).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про визнання позову та про розгляд справи без їх участі (а.с.67-68).
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.
За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч.ч.1-2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого повторно 26 квітня 2018 року Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 27 лютого 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції Львівської області (а.с.10).
Родинні відносини позивача зі спадкодавцями підтверджують такі документи:
- копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого повторно 23 грудня 1997 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 ; батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_4 (а.с.8);
- копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , виданого 16 січня 1995 року, з якого видно, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 ; батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_2 (а.с.7).
Згідно з даними, викладеними у довідці №304 від 17.08.2022, виданій старостою сіл Йосипівка, Обортів, Полове, Сушно, Тоболів Радехівської міської ради Львівської області, констатовано, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно до дня смерті проживала та була зареєстрована у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Від імені померлої виконкомом Сушнівської сільської ради Радехівського району Львівської області заповіт не посвідчувався. На день смерті в одному будинку з померлою проживав без реєстрації син - ОСОБА_5 (а.с.14).
Відповідно до копії Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №009428, виданого 12.03.2001 року Радехівською районною радою народних депутатів Львівської області, на підставі рішення X сесії III демократичного скликання Радехівської районної ради Львівської області від 25.02.2000 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №14151, встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,8309 га, що розташована на території Сушнівської сільської ради.
Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки вищевказана земельна ділянка складається із двох земельних ділянок: площею 2,9056 га та площею 0,9253 га (а.с.12-12 зворот).
Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №70368747 від 19.10.2022 констатовано, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа не відкривалася та свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.66).
Згідно з копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстру №24285628 від 22.07.2010 встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , в Радехівській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу №49661304, номер у нотаріуса: 204/2010 (а.с.11,20).
З копії Спадкової справи №204/2010, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , констатовано, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є його сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а дружина спадкодавця - ОСОБА_2 відмовилася від частки у спадщині в користь дітей (а.с.36-64).
Вищезазначене також підтверджується довідкою №3059 від 16.10.2019, виданою КП «Радехівське міське водоканалізаційне господарство» (а.с.13).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.
Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).
Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_5 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже прийняв спадщину.
Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Частина 3 статті 1296 ЦК України регламентує, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.
У зв'язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат (а.с.65).
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті його матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на земельну ділянку загальною площею 3,8309 га, яка складається з двох земельних ділянок: площею 2,9056 га, та площею 0,9253 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Радехівської міської ради Львівської області (раніше Сушнівської сільської ради Радехівського району Львівської області), згідно Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №009428, виданого 12.03.2001 року Радехівською районною радою народних депутатів Львівської області, на підставі рішення X сесії III демократичного скликання Радехівської районної ради Львівської області від 25.02.2000 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №14151, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 20 жовтня 2022 року.