Справа 303/5952/22
№ 1-кп/303/433/22
рядок стат. звіту 381
Іменем України
20 жовтня 2022 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачеві, кримінальне провадження № 620221401600000096 внесене до ЄРДР 15.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, викладача ВПУ № 3 м. Мукачева, одруженого, який має на утриманні та вихованні двоє неповнолітніх дітей, військовослужбовця, солдата, стрільця 3-го стрілецького відділення, 2-го стрілецького взводу, 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
-у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4
сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3
- захисника адвоката ОСОБА_5
Обвинувачений, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, будучи обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», 14.07.2022 року близько 08.30 год., перебуваючи у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , маючи об'єктивну можливість виконати вказаний наказ, без поважних причин, відкрито відмовився виконати наказ начальника - командира військової частини НОМЕР_1 №105ППД від 14.07.2022 про вибуття до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме: до населеного пункту АДРЕСА_3 для подальшого виконання обов'язків військової служби, про що особисто повідомив лейтенанта ОСОБА_6 ..
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокора - відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.402 КК України визнав повністю та показав, що дійсно діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, за викладених в обвинувальному акті обставин, вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану. При цьому пояснив, що у перший день збройної агресії з боку РФ пішов добровольцем до територіальної оборони. Однак, за станом здоров'я та професійними обов'язками йому було необхідно звільнитися з військової служби. Його прохання керівництвом військової частини де він проходив військову службу у званні «солдата», не було взято до уваги, а тому він свідомо відмовився виконати наказ командира військової частини про вибуття до місця тимчасової дислокації військової частини. Просить суворо його не карати, врахувати, що в нього на утриманні є донька інвалід.
Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, проти чого не заперечували учасники судового розгляду, з'ясувавши при цьому обставини щодо правильного розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.4 ст.402 КК України, тобто непокора - відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, а вина його доведена та ним повністю визнана.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), всі обставини справи в їх сукупності, дані про особу винного, керуючись законом.
Так, ОСОБА_3 , є військовозобов'язаним, за станом здоров'я обмежено придатним до військової служби, раніше не судимим, одруженим, має на утриманні та вихованні двоє неповнолітніх дітей, одна дитина інвалід, до призову на військову службу працював викладачем у навчальному закладі, згідно досудової доповіді уповноваженого органу пробації, ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення «середній», ризик небезпеки для суспільства «середній».
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття. Та у відповідності до положень ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною, перебування в обвинуваченого на утриманні та вихованні неповнолітньої дитини інваліда.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, оскільки такі за даних обставин справи були б надмірно суворим покаранням, а обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.402 КК України із застосуванням іспитового строку (ст. 75 КК України) та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись: ст. 368- 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного цим вироком покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовано.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий ОСОБА_7