Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4756/22
20.10.2022 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий-суддя Леньо В.В. секретар судового засідання Казимірська Н.В. розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Виноградівська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Боричок Катерини Василівни про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Виноградівська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Боричок Катерини Василівни про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Батько позивача ОСОБА_3 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 31.08.2022 р. №574 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_2 . Правовстановлюючих документів на житловий будинок не оформлено.
Згідно довідки від 31.08.2022 р. №574, технічного паспорта від 30.08.2022 р., виданих КП «Виноградівське РБТІ», житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , будівництвом завершений рік будівництва - 1952.
Інвентаризаційна вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 36 368, 00 грн.
Загальна корисна площа житлового будинку становить 38,2 кв.м., в тому числі житлова площа - 18,9 кв.м.
За життя ОСОБА_2 заповіту не склала. Інших спадкоємців крім позивача немає.
У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні норми ЦК УРСР 1963 року. Відповідно до ст. 549 цього ж Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна ніс позивач. Фактично позивач прийняв спадщину в порядку п.1. ч.1 ст.549 Цивільного кодексу УРСР.
Після звернення до державного нотаріуса щодо оформлення спадкових прав, нотаріусом було надано письмову відмову від 01.09.2022 р. № 186/01-16 у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу щодо належності спадкового майна спадкодавцеві і позивачу було роз'яснено право на звернення до суду.
На даний час, позивач не може визнати право на спадщину шляхом звернення до нотаріуса, із-за відсутності правовстановлюючих документів на будинок, тому змушений звернутися до суду.
Позивач у судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву №02-17/1386 від 20.10.2022 року про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог.
Представник третьої особи: Виноградівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Заяв чи клопотань не надходило.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач у своїй заяві.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, оглянувши заяви сторін, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Батько позивача ОСОБА_3 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 31.08.2022 р. №574 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_2 . Правовстановлюючих документів на житловий будинок не оформлено.
Згідно довідки від 31.08.2022 р. №574, технічного паспорта від 30.08.2022 р., виданих КП «Виноградівське РБТІ», житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , будівництвом завершений рік будівництва - 1952.
Інвентаризаційна вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 36 368, 00 грн.
Загальна корисна площа житлового будинку становить 38,2 кв.м., в тому числі житлова площа - 18,9 кв.м.
З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна ніс позивач. Фактично позивач прийняв спадщину в порядку п.1. ч.1 ст.549 Цивільного кодексу УРСР.
Після звернення до державного нотаріуса щодо оформлення спадкових прав, нотаріусом було надано письмову відмову від 01.09.2022 р. № 186/01-16 у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу щодо належності спадкового майна спадкодавцеві і позивачу було роз'яснено право на звернення до суду.
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Суд констатує, що позивач після смерті спадкодавця відповідно до ст.549 ЦК Української РСР спадщину прийняв, оскільки проживав разом з спадкодавцем в житловому будинку, здійснював за нею догляд, а також після її смерті вступив у володіння спадковим майном, обробляв земельну ділянку.
Інші спадкоємці до майна померлого відсутні.
Згідно положень ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 розяснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Так, 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 525, 527, 534, 541, 542, 548, 549 ЦК УРСР в ред. від 18.07.1963 року, ст.ст.16, 392, 1216, 1220, 1225, 1261, 1268, 1274 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 загальною плошею - 38.2 кв.м. в тому числі житловою - 18.9 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
ГоловуючийВ. В. Леньо