Справа №127/9615/22
Провадження № 1-кп/127/268/22
17 жовтня 2022 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020020000175 від 23.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 та ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 та ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У ході судового провадження на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на розгляд учасників судового провадження питання доцільності тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою, оскільки незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу, так як саме на суд покладається обов'язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.
У ході судового провадження прокурор ОСОБА_5 просила суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строком на 60 днів, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, останні раніше судимі, вчинили інкримінований тяжкий злочин в умовах воєнного стану, а тому можуть і надалі вчинювати злочини, можуть переховуватись від суду, можуть чинити тиск на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 заперечувала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , зазначила, що останній не має наміру переховуватись від суду та чинити тиск на потерпілих і свідків, а тому захисник просила суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 із тримання під вартою на інший не пов'язаний із позбавленням волі.
Захисник ОСОБА_8 заперечував щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Суд вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз'яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.
З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.03.2022 до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2022, від 13.07.2022 та від 29.08.2022 застосований запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 продовжувався.
Крім того, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.03.2022 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2022, від 13.07.2022 та від 29.08.2022 застосований запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 продовжувався.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З урахуванням вказаного, суд вважає, за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній раніше неодноразово судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно обвинувачується у вчинені тяжкого корисливого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану.
Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходів, а тому він може і надалі продовжувати вчинювати злочини, може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також обвинувачений ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки останній раніше неодноразово судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно обвинувачується у вчинені тяжкого корисливого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану.
Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходів, а тому він може і надалі продовжувати вчинювати злочини, може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.
При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 60 днів, а у клопотанні захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд,
У клопотанні захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 із тримання під вартою на не пов'язаний із позбавленням волі - відмовити.
Продовжити ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 15.12.2022 включно.
Продовжити ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 15.12.2022 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Суддя: