Справа № 127/22597/22
Провадження № 3/127/7669/22
20.10.2022м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третью статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
02.10.2022 о 23.50 год. по вул. Ватутіна, 44 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Peugeot, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, однак від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленої процедури відмовився.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшла його заява, відповідно до якої він просив здійснити судовий розгляд справи за його відсутності.
Вирішуючи питання щодо можливості здійснення судового розгляду за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує, що приписи частини другої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) не містять застережень про обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про правопорушення, передбачене статтею 130 КпАП. Крім того, у постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов'язковою. Саме тому суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З наданих суду матеріалів випливає, що 02.10.2022 о 23.50 год. по вул. Ватутіна, 44 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Peugeot, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, однак від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленої процедури відмовився.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду надані направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Направлення), акт огляду тимчасово затриманого транспортного засобу (далі - Акт), рапорти інспекторів взводу № 1 роти № 1 БУПП у Вінницькій області (далі - Рапорти) та запис з нагрудних камер поліцейських (далі - Запис).
Відомості, викладені у Рапортах, узгоджуються з відомостями, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, з оглянутого судом Запису випливає, що автомобіль марки Peugeot був зупинений шляхом його переслідування. В подальшому працівники поліції назвали водію виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння і запропонували пройти відповідний огляд, від проходження якого водій відмовився, не заперечуючи при цьому факту вживання алкоголю. При цьому суд враховує, що надані суду матеріали не містять відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_1 оспорював процедуру огляду на стан сп'яніння, яка регламентована статтею 266 КпАП. Тому, оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт керування ОСОБА_1 02.10.2022 о 23.50 год. по вул. Ватутіна, 44 в м. Вінниці автомобілем марки Peugeot, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Суд також вище зауважив, що правові підстави для визнання відмови від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до приписів частини п'ятої статті 266 КпАП відсутні.
Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_1 , суд враховує, що до протоколу про адміністративне правопорушення надана довідка, згідно з якою останній притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КпАП, на підставі постанови від 10.02.2022 та від 10.02.2022 і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом. Також на підтвердження зазначених відомостей до протоколу про адміністративне правопорушення надана відповідна довідка «Армор» та витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
З огляду на викладене суд вважає за доцільне зауважити, що статтею 24 КпАП визначені види адміністративних стягнень, статтею 33 КпАП - загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а пунктом 1 частини першої статті 284 КпАП - що адміністративне стягнення накладається виключно постановою. Отже, наявність у матеріалах справи відповідних витягів «Армор» та довідки суд не може розцінити в якості доказів, оскільки підтвердженням відповідного факту ознак повторності може бути лише процесуальний документ (зокрема, належним чином завірена копія постанови). Крім того, положення, яким регламентоване використання бази даних «Армор», не зареєстроване в Міністерстві юстиції України. Тому посилання на довідку «Армор» в якості підтвердження факту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КпАП, суд до уваги не приймає. Конструкція ж частини третьої статті 130 КпАП встановлює, що склад зазначеного правопорушення має місце у разі підтвердження факту притягнення двічі протягом року до адміністративної відповідальності (двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню) за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тому суд вважає, що правові підстави стверджувати про наявність в діянні ОСОБА_1 ознак повторності відсутні, а тому і відсутні правові підстави для кваліфікації його діяння за частиною третьою статті 130 КпАП.
З огляду на викладене суд вважає, що діяння ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення ним нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує таке.
Згідно з наданими суду матеріалами ОСОБА_1 раніше був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КпАП. Однак, як суд зазначив вище, довідки, які підтверджують зазначений факт, не можуть бути прийняті судом до уваги під час вибору стягнення, яке необхідно застосувати до нього. Разом з тим, слід зауважити, що санкція закону, яким встановлена адміністративна відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення, є безальтернативною, тобто передбачає стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом. Саме тому суд вважає за доцільне з метою попередження вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: