Справа № 362/714/22
Провадження № 2/362/1495/22
19 жовтня 2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Ковбеля М.М.,
з участю секретаря - Сілецької М.О.,
розглянувши у загальному позовному провадженні в судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Васильківської міської ради про визнання незаконною приватизацію квартири, визнання незаконним та скасування розпорядження виконавчого комітету Васильківської міської ради, визнання та скасування свідоцтва про право власності на житло, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що він після закінчення школи 24.07.1996 р. вступив до Київського інституту ІНФОРМАЦІЯ_2, де навчався до 26.06.1999 року. Під час навчання з 24.07.1996 р. до 26.06.1999 року проживав в казармі при Київському інституті ІНФОРМАЦІЯ_2. Після закінчення Київського інституту ІНФОРМАЦІЯ_2 зарахований у розпорядження Заст.МО України -Командувача ІНФОРМАЦІЯ_2 України.
Як зазначає позивач, з 21.07.1999 року по 29.11.1999 року проходив службу у в/ч НОМЕР_1 , з 29.11.1999 року по 28.07.2004 року проходив службу у в/ч НОМЕР_2 , з 28.07.2004 року по 02.03.2007 року проходив службу у в/ч НОМЕР_3 , з 02.03.2007 по ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_3 , та всі роки служби, починаючи з 21.07.1999 року проживав при військових частинах в м. Бориспіль Київської області. В 1999 році був поставлений на чергу на отримання квартири у воєнкоматі в/ч НОМЕР_1 , в даний час в/ч НОМЕР_3 .
Оскільки згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 р. «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням» позивач міг скористатись правом на отримання грошової компенсації на придбання житла, в квітні 2021 року він розпочав оформлення документів, зокрема отримав довідку КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 30.04.2021 р.
Позивач вказує на те, що під час оформлення документів, з зазначеної довідки в квітні 2021 року, йому стало відомо, що квартира за адресою АДРЕСА_1 приватизована на трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частинах.
Однак, позивач стверджує, що підпису на Заяві на оформлення передачі квартири в приватну власність власноручно він не ставив, згоди на приватизацію квартири не надавав. Тобто, напроти прізвища ОСОБА_1 стоїть підпис, який йому не належить, а вказану Заяву він не бачив та не підписував.
Позивач вважає, що оскільки він письмової згоди на передачу квартири у власність не надавав, що є необхідною умовою для приватизації, відсутність згоди всіх повнолітніх осіб, які займають вказане житло, є підстав для скасування та визнання недійсним рішення про приватизацію та свідоцтва на право власності.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяви, в яких просили здійснювати розгляд у їх відсутності, позовні вимоги визнають, просять їх задовольнити.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що 28.11.1997 року відповідач ОСОБА_2 звернувся із заявою на оформлення передачі квартири за адресою: АДРЕСА_1 в приватну спільну власність громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частинах. Напроти прізвищ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стоять підписи.
Однак, як підтверджують відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїх заявах підпис від імені позивача був поставлений ними замість ОСОБА_1 , без його участі та згоди.
09.12.1997 року Васильківською міською радою прийнято Розпорядження № 596-27 «Про оформлення свідоцтва на право власності на житло» про передачу квартири за адресою АДРЕСА_1 в приватну спільну власність громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частинах.
В подальшому було видано свідоцтво про право власності на житло, видане Васильківською міською радою 13 січня 1998 року на підставі Розпорядження виконавчого комітету Васильківської міської ради від 09.12.1997 року № 596-27, яке посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частинах.
Разом з тим, як вбачається з Витягу з особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 про проходження військової служби, останній на військову службу призваний 24.07.1996 року, та перебуває на службі по теперішній час.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Складовими права на житло є забезпечення умов з приводу можливості кожного громадянина мати житло і гарантовану непорушність права користування житлом.
Статтею 346 ЦК України установлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Статтею 9 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Порядок здійснення приватизації державного житла в Україні визначено законом "Про приватизацію державного житлового фонду". Цей закон закріплює поняття приватизації, об'єкти та способи приватизації, поняття житлових чеків і порядок розрахунків за приватизоване житло. Законом також врегульовані права і обов'язки наймачів і власників, проведення приватизації і оформлення права власності, використання одержаних коштів, утримання приватизованих квартир, сплати податку на житло та соціальний захист населення при приватизації.До об'єктів приватизації належать: квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції)), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.Приватизація здійснюється шляхом: а) безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 м2 загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 м2 на сім'ю; б) продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають у них або
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Приватизація є договором між державою та громадянином про безоплатну або частково оплатну передачу йому у власність квартири, у якій він постійно проживає.
Як встановлено статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку)
Відповідно до чинного на момент приватизації спірної квартири «Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 серпня 1994 року № 72 (надалі - «Положення»), зокрема п. 5., передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.
Відповідно до. П. 13, 14 Положення приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержаннязаяви громадянина.
Згідно п. 18 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви.
Форма заяви викладена у додатку 2 до Положення, згідно якого заява підписується наймачем та повнолітніми членами його сім'ї, а їх підписи засвідчує керівник підприємства по обслуговуванню житла.
Згідно п. 19 Положення згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово і додається до заяви.
За змістом пунктів 20-21 Положення при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення (додатки 4, 5). У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
Пунктом 23 зазначеного Положення передбачено, що оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданою до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документ, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.
Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим Наказом Міністерства питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, також передбачено, що передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника (п.4).
Згідно п. 18 цього Положення громадянин подає до органів приватизації такі документи:
заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім'ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
За малолітніх та неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.
Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" при проведенні приватизації потрібні у обов'язковому порядку згода усіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно проживали в квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.
Слід зазначити, що наслідком порушення вимог ч.2 ст.8 закону "Про приватизацію державного житлового фонду" може бути визнання приватизації недійсною. Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житлове приміщення з вимогою скасування розпорядження органу приватизації про передачу житла у приватну власність вирішує спір по суті.
Таким чином, Розпорядження виконавчого комітету Васильківської міської ради від 09.12.1997 року № 596-27 та Свідоцтво про право власності на житло від 13 січня 1998 року, яке посвідчує, що квартира , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частинах, є незаконними, оскільки видані при відсутності згоди позивача на підставі підпису, що не належить позивачу, що підтверджують відповідачі, які поставили підпис замість позивача, що порушує право ОСОБА_1 на отримання житла, на обліку на отримання якого він перебуваю з 1999 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 р. «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням», а тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. ст.ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223,247, 258, 259, 263-265, 266, 273,354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Визнати незаконною приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 в приватну спільну власність громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частинах.
Визнати незаконним та скасувати Розпорядження виконавчого комітету Васильківської міської ради від 09.12.1997 року № 596-27 «Про оформлення свідоцтва на право власності на житло» про передачу квартири за адресою АДРЕСА_1 в приватну спільну власність громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частинах.
Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на житло, видане Васильківською міською радою 13 січня 1998 року на підставі Розпорядження виконавчого комітету Васильківської міської ради від 09.12.1997 року № 596-27, яке посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частинах.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Суддя М.М. Ковбель