Справа № 156/559/22
Провадження № 1-кп/156/51/22
Іменем України
20 жовтня 2022 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі кримінальне провадження за № 12022030520000403 від 29.08.2022 року за обвинувальним актом стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград Одеської області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, освіта професійно - технічна, неодруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
В період часу з 06 год. по 07 год. 15 хв. 29 серпня 2022 року ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку АДРЕСА_3 , керуючись метою незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу, через незачинені двері, проник у салон легкового автомобіля «Skoda» модель «Fabia», державний реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , котрий відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 11 травня 2022 року належить ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_4 , шляхом повернення ключа запалювання, завів двигун вказаного автомобіля та здійснив на ньому рух із вулиці Шахтарська до будинку АДРЕСА_3 , чим таємно заволодів даним транспортним засобом вартістю 31136,22 грн. протиправно вилучивши його у володільця ОСОБА_6 , всупереч його волі, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, яке слід кваліфікувати як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Під час підготовчого судового засідання захисник повідомила, що між обвинуваченим, з одного боку, та потерпілим, з іншого боку, 20 жовтня 2022 року укладено угоду про примирення відповідно до вимог ст. 471 КПК України, один примірник якої надано суду для вирішення питання про ухвалення вироку на підставі вказаної угоди.
Обвинувачений, захисник та потерпілий просили затвердити угоду про примирення та ухвалити вирок на підставі угоди, яка не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відповідно до якої вони повністю розуміють характер висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, зазначили в угоді та підтвердили в суді, що укладання угоди не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що при укладенні угоди сторони діяли добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз.
У свою чергу прокурор просив відмовити у затвердженні угоди про примирення, оскільки сторонами угоди передбачено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., що суперечить положенням ст.12 КК України.
Заслухавши сторони угоди та прокурора, думку захисника, вивчивши обвинувальний акт та інші матеріали судового провадження, що наявні у розпорядженні суду на даній стадії судового провадження, вивчивши та перевіривши на відповідність вимогам закону угоду про примирення, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального Кодексу України, в тому числі вимогам закону про кримінальну відповідальність відповідає узгоджене сторонами угоди покарання з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.
Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь - який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Статтею 468 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, що вказує на можливість укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях такої категорії.
В угоді про примирення, крім добровільного відшкодування завданого збитку, сторонами угоди зазначено ті ж самі пом'якшуючі обставини, передбачені ст. 66 КК України, які були встановлені слідчим та прокурором під час досудового розслідування і ними ж перелічені в обвинувальному акті, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Крім того, сторони угоди дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, щодо беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також сторонами угоди з застосуванням ч.1 ст. 69 КК України визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання за вчинений злочин.
Сторони угоди просили суд взяти до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, обставини та наслідки його вчинення - шкоди іншим суспільним інтересам завдано не було, дані про його особу - відсутність судимостей, сімейний стан - неодружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків; стан здоров'я - є інвалідом третьої групи по зору (загальне захворювання), а також те, що надає гуманітарну допомогу Збройним Силам України, що стверджується клопотанням командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_7 від 19 серпня 2022 року № 633 згідно якого, визнано гуманітарною допомогою автомобіль «NISAN PICKUP», який прямував з Польщі до України через пункт пропуску Устилуг Україна, перевізник ОСОБА_8 ; обставини, що пом'якшують покарання; його ставлення до цього порушення, а саме: відверте визнання своєї провини в скоєному кримінальному правопорушенні, щирий жаль із приводу цього та осуд свої поведінки, повне розуміння негативних наслідків скоєного та повне відшкодування потерпілому спричиненої шкоди.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що обвинуваченим повністю відшкодована спричинена шкода, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру у нього немає.
В свою чергу обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та беззастережно, ніякі обставини кримінального провадження не оспорював, вчергове вибачився перед потерпілим.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 289 КК України, враховуючи особу винного, наявність сукупності обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, сторони узгодили покарання за ч. 1 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Для обвинуваченого зрозумілі такі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, як обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК.
Для потерпілого зрозумілі такі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, як обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Щодо заперечень прокурора суд зазначає наступне.
КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга - між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини. Відповідно до ч.5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб'єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання яке понесе винна особа.
Суд при ухваленні вироку на підставі угоди та призначенні покарання зобов'язаний перевірити угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність. За таких обставин сторони угоди, визначаючи покарання, зобов'язані дотримуватись положень Розділу ХІ «Призначення покарання» Загальної частини КК України.
За правилом ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК ). За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, узгоджувати: основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК; або інше основне покарання, більш м'який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин; або не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов'язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.
Приймаючи рішення про затверджуючи угоди про примирення, суд враховує і судову практику щодо угод про примирення.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 31.03.2016 року (справа № 5-27 кс 16), примирення є комплексним міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованим на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб'єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають "складні" зв'язки між принципами публічності і диспозитивності. Як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв'язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія "інтерес".
Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого - це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) - це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права. І під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов'язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.
Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.
Тобто існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.
Тому наразі щодо наданої суду угоди про примирення суд керується не тільки формальними вимогами норм статей 468, 469, 474 КПК України щодо видів угод про примирення і класифікацію злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а й чітко дотримується їх засадничих принципів. Для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06.12.2018 року у справі № 756/11661/17.
Суд вважає, що зміст укладеної між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 угоди про примирення жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч. 3 ст. 469, п. 7 ст. 474 КПК України.
Крім того, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим у Розділі XI Загальної частини КК України, а також з того, що відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Судом встановлено, що при узгоджені виду та міри покарання сторони угоди, крім врахування сукупності пом'якшуючих обставин, перелічених в обвинувальному акті, врахували і дані про особу обвинуваченого: раніше не судимого, є інвалідом третьої групи, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьків ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які є особами пенсійного віку, а також надання гуманітарної допомоги Збройним силам України. Крім того, обвинуваченим повністю відшкодована спричинена шкода потерпілому ОСОБА_6 і останній будь-яких претензій до обвинуваченого немає та просить затвердити укладену між ними угоду. Суд також враховує, що обвинуваченим вчинено злочин перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння.
Із наведеного вбачається, що суд, використовуючи право дискреції, має призначити конкретній особі за конкретний злочин максимально індивідуалізоване покарання. Це право охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Обґрунтованих підстав, як стверджує у запереченнях прокурор, обмежувати дію принципу диспозитивності у цьому конкретному кримінальному провадженні суд не встановив. Узгоджене сторонами угоди покарання за видом та розміром відповідає вимогам ст.ст. 65-67, 69 КК України і не виходить за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, зокрема ч. 2 ст. 53 КК України. Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до ст.69 КК України покарання визначається виходячи із меж встановлених саме для такого виду покарання, а не ступеня тяжкості, що зазначені у Загальній частині КК України.
Цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Враховуючи, що ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2022 року скасовано накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду від 30 серпня 2022 року арешт на майно, в частині права користування автомобілем, вилученим 29 серпня 2022 року в ході проведення огляду місця події, то суд вважає за доцільне повністю скасувати арешт на автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia»,д.н.з НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 .
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 20 жовтня 2022 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , з одного боку, та потерпілим ОСОБА_6 , з іншого боку.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 30 серпня 2022 року на автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia»,д.н.з НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 .
Речовий доказ: оптичний диск з відеозаписом від 29 серпня 2022 року з камер спостереження, розташованих із зовнішньої сторони будинку АДРЕСА_3 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ: автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia»,д.н.з НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз'яснити іншим учасникам судового провадження їх право на отримання копії вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1