вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1279/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Стельмах Ю.М. (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon");
від відповідача: представник не з'явився,
дослідивши матеріали справи № 904/1279/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма "ПРОМІНЬ"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 25.05.2022 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма "ПРОМІНЬ" (далі - відповідача) про стягнення 15.448.335,12 грн, з яких: 9.400.229,56 грн основної заборгованості; 983.547,31 грн пені; 1.410.034,43 грн штрафу; 2.484.751,09 грн 48 (сорока восьми) процентів річних; 1.169.772,73 грн інфляційних втрат. Фактичною підставою позовних вимог визначено договір поставки від 01.01.2020.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1279/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2022.
Ухвалою від 31.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.06.2022.
10.06.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 10.06.2022 за вих. № б/н про розгляд справи за відсутності позивача. Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Розглядаючи заяву позивача, господарський суд звертає увагу, що ухвалою від 31.05.2022 явку учасників справи визнано необов'язковою. Отже, наявні підстави для можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою від 22.06.2022 підготовче засідання відкладено до 26.07.2022.
21.07.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 21.07.2022 за вих. № б/н про розгляд справи за відсутності позивача. Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Розглядаючи заяву позивача, господарський суд звертає увагу, що ухвалою від 31.05.2022 явку учасників справи визнано необов'язковою. Отже, наявні підстави для можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.
26.07.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшли письмові пояснення та клопотання про повернення справи на стадію підготовчого засідання, у яких відповідач просить суд повернутися на стадію підготовчого провадження, призначити підготовче провадження на іншу зручну дату та поновити відповідачу строк для подачі відзиву.
Ухвалою від 26.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання до 09.08.2022.
27.07.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 27.07.2022 за вих. № б/н, у якому позивач просить судове засідання у справі № 904/1279/22 призначене на 09.08.2022 о 10 год 00 хв провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon", а також всі подальші судові засідання провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 29.07.2022 у задоволенні клопотання позивача від 27.07.2022 за вих. № б/н про проведення судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.
04.08.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 27.07.2022 за вих. № б/н, у якому позивач просить судове засідання у справі № 904/1279/22 призначене на 09.08.2022 о 10 год 00 хв провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon", а також всі подальші судові засідання провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", з використанням власних технічних засобів.
04.08.2022 через відділ документального забезпечення від представника позивача (адвоката Стельмаха Ю.М.) надійшло клопотання від 27.07.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 08.08.2022 у задоволенні клопотання позивача від 27.07.2022 за вих. № б/н про проведення судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.
09.08.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив, клопотання про витребування доказів та клопотання про проведення судової експертизи, у яких відповідач просить суд задовольнити клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи та витребувати у позивача оригінали видаткових накладних.
Ухвалою від 09.08.2022 відзив прийнято до розгляду. Вирішення питання про витребування доказів відкладено. Вирішення питання про призначення експертизи відкладено. Підготовче засідання відкладено до 07.09.2022.
Ухвалою від 11.08.2022 клопотання позивача від 27.07.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Вирішено провести підготовче засідання у справі № 904/1279/22 з представником позивача (адвокатом Стельмах Ю.М.), призначене на 07.09.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Через відділ документального забезпечення від позивача 01.09.2022 надійшли заперечення проти клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи.
У судовому засіданні 07.09.2022 оголошено перерву до 12 год 00 хв 21.09.2022.
Через відділ документального забезпечення від позивача 19.09.2022 надійшло клопотання про долучення доказів, у якому позивач просить поновити процесуальні строки та прийняти у якості документів, зокрема копії даних з реєстру податкових накладних, копію листа Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.09.2022 за № 1363/6/34-00-04-01-01.
Ухвалою від 21.09.2022 у задоволенні клопотання відповідача про повернення справи на стадію підготовчого провадження відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи відмовлено. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2022.
В судовому засіданні 18.10.2022 представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/), надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду та просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Враховуючи те, що представники сторін надали пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень щодо позовних вимог, а наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.
Суд відзначає, що учасники справи обізнані про розгляд даної справи, а також бере до уваги і те, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області були оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості та нараховані на неї інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач заперечує отримання товару за частиною видаткових накладних і наголошує на тому, що позивач не надав рахунків на оплату отриманого товару. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач відповідь на відзив не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару; оплати товару; наявності / відсутності заборгованості; правомірності нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), правомірності нарахування процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 01.01.2020 між позивачем (далі - позивач, продавець) та відповідачем (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 1300031542 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору останній направлений на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону 2020 року.
Так, відповідно до п.п. 1.1.1 договору у відповідності до його умов, продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість таких сільськогосподарських товарів (далі - товари), як насіння (ячменю, кукурудзи, ріпака, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита), засобів захисту рослин, мінеральні добрива, добрива для позакореневого підживлення.
Номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються в специфікації до даного договору (п. 4.1 договору).
У додатку № 4 від 01.01.2021 сторони погодили продовження строку дії договору до 31.12.2021.
На поставку товару між сторонами підписано специфікації (а. с. 37 - 85, том 1).
Відповідно до п. 3.2 договору покупець зобов'язаний перевірити кількість товару при відвантаженні, його вагу, відсутність пошкоджень і, у випадку виявлення, негайно повідомити про це продавця. Товар вважається переданим за кількістю і якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної чи видаткової накладної покупцем.
У пункті 3.6 договору сторони погодилися, що вони несуть відповідальність за використання власної печатки, що вважатиметься посвідченням підпису вповноваженої особи.
Протягом 2020 - 2021 років позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15.769.819,43 грн, що підтверджується видатковими накладними (а. с. 86 - 159, том 1).
Відповідач товар прийняв без зауважень і заперечень, оскільки видаткові накладні підписані представниками сторін, а підписи засвідчені печатками товариств.
Згідно з п. 4.3 договору сторони досягли згоди, що якщо інші умови оплати не будуть погоджені ними, то покупець зобов'язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2020.
З огляду на наявні у справі документи, суд доходить висновку, що строк оплати товару є таким, що настав.
05.05.2020 сторони підписали коригування кількісних та якісних показників, відповідно до яких вартість товару була збільшена на 65.715,96 грн (а. с. 160 - 162, том 1).
Таким чином, загальна сума поставки, з урахуванням коригування, складає 15.835.535,39 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 566.253,51 грн та частково (на суму 3.650.000,00 грн) його оплатив.
Крім цього, між сторонами відбулася зустрічна поставка (а. с. 165 - 170, том 1), яка погашала борг на загальну суму 2.219.052,32 грн.
Отже, на час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 9.400.229,56 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за період прострочення з 01.11.2020 до 20.05.2020 на суму 983.547,31 грн;
- штраф у розмірі 1.410.034,43 грн;
- сорок вісім процентів річних за період прострочення з 01.11.2020 до 20.05.2020 на суму 2.484751,09 грн;
- інфляційні втрати за період прострочення з листопада 2021 року до квітня 2022 на суму 1.169.772,73 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 15.448.335,12 грн, з яких: 9.400.229,56 грн основної заборгованості; 983.547,31 грн пені; 1.410.034,43 грн штрафу; 2.484.751,09 грн 48 (сорока восьми) процентів річних; 1.169.772,73 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Так, на виконання умов договору позивач протягом 2020 - 2021 років поставив відповідачу товар на загальну суму 15.769.819,43 грн, що підтверджується видатковими накладними (а. с. 86 - 159, том 1). Відповідач товар прийняв без зауважень і заперечень, оскільки видаткові накладні підписані представниками сторін, а підписи засвідчені печатками товариств.
05.05.2020 сторони підписали коригування кількісних та якісних показників, відповідно до яких вартість товару була збільшена на 65.715,96 грн (а. с. 160 - 162, том 1).
Таким чином, загальна сума поставки, з урахуванням коригування, складає 15.835.535,39 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
З огляду на положення п. 4.3 договору строк оплати товару є таким, що настав.
Відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару, а саме на суму 566.253,51 грн відповідач повернув позивачу товар, на суму 3.650.000,00 грн оплатив отриманий від позивача товар та на суму 2.219.052,32 грн між сторонами відбулася зустрічна поставка товару.
Доказів оплати товару в сумі 9.400.229,56 грн відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9.400.229,56 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи.
Відповідно до п. 7.1 договору у разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 ГК України.
Позивач нарахував пеню за період прострочення з 01.11.2021 до 20.05.2022 на суму 983.547,31 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з п. 7.3 договору покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 % від суми прострочення за кожен повний місяць прострочення.
Позивач нарахував штраф (15 % від суми заборгованості (9.400.229,56 грн) у розмірі 1.410.034,43 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Відповідно до п. 7.1 договору у разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю проценти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 4 (чотирьох) процентів на місяць (48 % річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.
Позивач нарахував відсотків річних (48 %) за період прострочення з 01.11.2021 до 20.05.2022 на суму 2.484751,09 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок відсотків річних здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з листопада 2021 року до квітня 2022 на суму 1.169.772,73 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Разом із тим, у позовній заяві позивач у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України просить суд зазначити у рішенні суду про здійснення нарахування 48% річних на суму боргу до моменту виконання рішення в частині основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Згідно з ч.ч. 11 та 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 48% річних на грошові кошти у сумі на суму заборгованості, починаючи з 21.05.2022 до моменту повної оплати заборгованості.
Перерахунок боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за такою формулою:
(СОБ*48*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних,
де СОБ - сума основного боргу, 48 - 48 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 48 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Твердження відповідача про те, що він не отримував від позивач товар на загальну суму 15.835.535,39 грн, з урахуванням корегування відхиляються як необґрунтовані, оскільки сторони у п. 3.6 договору чітко визначили, що несуть відповідальність за використання власних печаток, що буде вважатися посвідченням підпису уповноваженої особи.
Беручи до уваги, що підписи відповідача на видаткових накладних посвідчені печатками товариства відповідача, суд визнає факт поставки товару підтвердженим, а заперечення відповідача відхиляє.
Посилання відповідача на відсутність рахунків і наслідок відсутність обов'язку з оплати поставленого товару також відхиляються судом, оскільки як зазначено Верховним Судом у справі №908/771/19, рахунок або рахунок - фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунка - фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за договором. Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи №918/537/18, від 29.08.2019 зі справи №905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи №915/400/18, від 29.04.2020 зі справи №915/641/19.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма "ПРОМІНЬ" (51630, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, село Бородаївські Хутори, вулиця Центральна, будинок 1А; ідентифікаційний код 34588836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Шепетівський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43; ідентифікацій код 34863309) 9.400.229,56 грн (дев'ять мільйонів чотириста тисяч двісті двадцять дев'ять грн 56 коп) основної заборгованості, 983.547,31 грн (дев'ятсот вісімдесят три тисячі п'ятсот сорок сім грн 31 коп) пені; 1.410.034,43 грн (один мільйон чотириста десять тисяч тридцять чотири грн 43 коп) штрафу; 2.484.751,09 грн (два мільйони чотириста вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят одну грн 09 коп) 48 (сорока восьми) процентів річних; 1.169.772,73 грн (один мільйон сто шістдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві грн 73 коп) інфляційних втрат, 231.725,03 грн (двісті тридцять одну тисячу сімсот двадцять п'ять грн 03 коп) судового збору.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 у справі № 904/1279/22, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати 48 % річних на суму заборгованості, починаючи з 21.05.2022 до моменту повної оплати заборгованості за такою формулою: (СОБ*48*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 48 - 48 процента річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма "ПРОМІНЬ" (51630, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, село Бородаївські Хутори, вулиця Центральна, будинок 1А; ідентифікаційний код 34588836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Шепетівський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43; ідентифікацій код 34863309).
Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 20.10.2022
Суддя С.А. Дупляк