вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2061/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Попової Я.В.
та представників:
від позивача: Бондаренко О.А. - адвокат;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Кравченко Віти Олександрівни, с. Високе Зінківського району Полтавської області
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення 1 857 953,95 грн.
Фізична особа-підприємець Кравченко Віта Олександрівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 1857953,95 грн, з яких: 1271401,92 грн - основний борг, 165029,76 грн - пеня, 88998,13 грн - штраф, 154709,64 грн - інфляційні втрати, 177814,50 грн - сума забезпечення договору.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 27984,42 грн позивачка просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого протягом вересня 2021 року - лютого 2022 року за видатковими накладними в межах договору про закупівлю товару № 249/13/146В від 20.04.2021.
Правовою підставою позову позивачка зазначає, серед іншого, частину другу статті 231 Господарського кодексу України, частину другу статті 625 Цивільного кодексу України.
У письмових поясненнях, поданих відповідачем до суду 02.09.2022, які за своєю правовою природою є відзивом на позов, відповідач заперечує проти заявлених до стягнення пені у сумі 165029,76 грн та штрафу у сумі 88998,13 грн та просить відмовити у задовoленні позову в цій частині.
Обгрунтовуючи зазначене заперечення, відповідач зауважує, що частина друга статті 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивачка, не може бути підставою для нарахування заявлених до стягнення пені та штрафу, оскільки передбачає відповідальність лише за порушення негрошового зобов'язання. При цьому посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Ухвалою суду від 25.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.08.2022, після чого ухвалою від 23.08.2022 підготовче провадження продовжено до 24.10.2022 включно, а підготовче засідання відкладено на 22.09.2022.
Ухвалою суду від 22.09.2022 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2022.
Того ж дня ухвала суду від 22.09.2022 надіслана судом на офіційну електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2.
Викладене підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою ЄСІТС та свідчить про обізнаність відповідача про призначене судове засідання (а.с. 136).
За змістом пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
За викладених обставин справа розглядається за відсутності представника відповідача.
12.10.2022 позивачка подала до суду письмові пояснення по суті спору, аналогічні за змістом позову разом із копіями всіх видаткових накладних на поставку товару в межах спірного договору, підписаними та скріпленими печатками сторін. При цьому обсяг спірних видаткових накладних позивачка не змінює.
У судовому засіданні представник позивачки адвокат Бондаренко О.А. підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Кравченко Вітою Олександрівною (далі - постачальник, позивачка) укладено договір № 112/13/17В від 25.02.2021 (у редакції додаткової угоди № 1 від 30.07.2021 щодо заміни прізвища позивачки з Марченко на Кравченко) про закупівлю товару (далі - договір).
За змістом пунктів 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти товар: м'ясо, код ДК 021:2015 - 1511 (М'ясо заморожене у напівтушках: яловичина першої категорії, свинина другої категорії у шкурі; печінка яловича жилована заморожена) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.
Сума (ціна) договору відповідно до Специфікації № 1 становить 2 963 575,00 грн, крім того податок на додану вартість 20% - 592 715,00 грн. Загальна сума договору - 3556290,00 грн з урахуванням ПДВ 20% (п. 3.1 договору).
Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що товар, який поставляється відповідно до цього договору, оплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.
Покупець здійснює оплату отриманої партії товару за фактом його поставки протягом 60-ти банківських днів (п. 4.2 договору).
Поставка товару здійснюється партіями в період квітень 2021 року - лютий 2022 року Обсяг кожної партії та термін поставки уточнюються в заявках, підписаних працівниками покупця. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу, вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов'язковим) (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 29.12.2021).
За змістом пункту 5.2 договору поставка товару здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP, склад покупця за відповідними адресами, зазначеними в цьому пункті.
Згідно з пунктом 7.1 договору за порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням його умов.
За порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми (п. 7.4 договору).
Відповідно до пункту 8.1 договору постачальник не пізніше дати укладення договору про закупівлю вносить забезпечення виконання цього договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору про закупівлю.
Пунктом 8.3 договору сторони передбачили випадки повернення покупцем забезпечення виконання договору, а саме:
- після виконання постачальником договору про закупівлю (договір про закупівлю вважається виконаним у повному обсязі після закінчення строку його дії та у разі належного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань) (пп. 8.3.1 договору);
- за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним (пп. 8.3.2 договору);
- у випадках, передбачених статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (пп. 8.3.3 договору);
- згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин та після отримання покупцем письмового запиту від постачальника (пп. 8.3.4 договору).
Згідно з пунктом 8.4 договору покупець не повертає забезпечення виконання договору про закупівлю у разі:
- невиконання або неналежного виконання своїх договірних зобов'язань постачальником за договором повністю або частково, зокрема, але не виключно: за прострочення постачання товарів; за відмову поставляти товар за ціною, зазначеною в договорі про закупівлю; за порушення зобов'язання щодо якості товару (пп. 8.4.1 договору);
- дострокового розірвання покупцем договору про закупівлю у випадку, якщо постачальник не виконує свої зобов'язання за договором про закупівлю (пп. 8.4.2 договору);
- дострокового розірвання постачальником договору про закупівлю (пп. 8.4.3 договору).
Право щодо неповернення постачальнику забезпечення, зазначеного в пункті 8.1 договору, виникає у покупця в момент настання будь-якого з випадків невиконання (неналежного виконання) постачальником договору про закупівлю (п. 8.5 договору).
Факт невиконання або неналежного виконання учасником своїх зобов'язань за договором підтверджується документами, зокрема, але не виключно: документами, що свідчать про прострочення постачання товарів та/або постачання товарів неналежної якості тощо (п. 8.6 договору).
Про неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю покупець письмово повідомляє постачальника (п. 8.7 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 14.09.2021).
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.3 договору).
Відповідно до умов договору сторони підписали Специфікацію № 1 до договору (Додаток №1), в якій узгодили найменування товару, що буде постачатися, кількість, одиницю виміру, ціну за одиницю та загальну її суму з ПДВ - 3 556 290,00 грн (а.с. 17).
Грошове забезпечення виконання зобов'язань, яке передбачене пунктом 8.1 договору, позивач перерахував відповідачу повністю ще до укладення договору за платіжним дорученням №714 від 08.04.2021 у сумі 177 814,50 грн (3556290,00х5% = 177814,50) (а.с. 69).
Поставку товару в межах Специфікації № 1 позивач виконав повністю відповідно до умов договору, що не оспорюється відповідачем у відзиві на позов.
За частиною четвертою статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Із загальної суми поставленого відповідачу товару в межах специфікації за договором позивачем на адресу останнього було поставлено товару на суму 1 271 401,94 грн за наступними спірними видатковими накладними: № МВ-0051592 від 01.09.2021 на суму 60472,00 грн; № МВ-0072144 від 28.10.2021 на суму 16328,36 грн; № МВ-0072142 від 28.10.2021 на суму 43318,39 грн; № МВ-0072145 від 28.10.2021 на суму 25129,13 грн; № МВ-0074156 від 03.11.2021 на суму 39934,78 грн; № МВ-0072157 від 03.11.2021 на суму 13740,95 грн; № МВ-0076869 від 11.11.2021 на суму 53172,65 грн; № МВ-0088168 від 10.12.2021 на суму 70425,44 грн; № МВ-0088198 від 10.12.2021 на суму 24467,81 грн; № МВ-0088203 від 10.12.2021 на суму 25298,38 грн; № МВ-0088183 від 10.12.2021 на суму 27170,90 грн; № МВ-0091054 від 17.12.2021 на суму 16299,07 грн; № МВ-0091055 від 17.12.2021 на суму 20765,40 грн; № МВ-0091053 від 17.12.2021 на суму 39782,63 грн; № МВ-0092979 від 23.12.2021 на суму 36605,68 грн; № МВ-0092983 від 23.12.2021 на суму 17185,38 грн; № МВ-0092982 від 23.12.2021 на суму 7949,45 грн; № МВ-0092981 від 23.12.2021 на суму 5280,91 грн; № МВ-0093856 від 30.12.2021 на суму 1553,94 грн; №МВ-0093858 від 30.12.2021 на суму 1838,26 грн; № МВ-0093851 від 30.12.2021 на суму 2500,02 грн; № МВ-0093859 від 30.12.2021 на суму 2627,47 грн; № МВ-0000162 від 06.01.2022 на суму 15733,37 грн; № МВ-0000163 від 06.01.2022 на суму 17170,78 грн; № МВ-0000160 від 06.01.2022 на суму 33302,56 грн; № МВ-0000161 від 06.01.2022 на суму 15725,56 грн; № МВ-0000599 від 13.01.2022 на суму 22365,76 грн; № МВ-0000591 від 13.01.2022 на суму 24584,36 грн; № МВ-0000606 від 13.01.2022 на суму 23670,36 грн; № МВ-0000605 від 13.01.2022 на суму 23850,04 грн; № МВ-0001016 від 19.01.2022 на суму 16803,61 грн; № МВ-0001018 від 19.01.2022 на суму 16944,23 грн; № МВ-0001017 від 19.01.2022 на суму 17639,50 грн; № МВ-0001014 від 19.01.2022 на суму 36044,57 грн; № МВ-0001554 від 26.01.2022 на суму 31451,11 грн; № МВ-0001555 від 26.01.2022 на суму 33630,66 грн; № МВ-0001553 від 26.01.2022 на суму 34966,51 грн; № МВ-0001552 від 26.01.2022 на суму 57886,92 грн; № МВ-0002156 від 07.02.2022 на суму 155157,72 грн; № МВ-0002404 від 10.02.2022 на суму 29686,32 грн; № МВ-0002409 від 10.02.2022 на суму 29143,67 грн; № МВ-0002396 від 10.02.2022 на суму 27941,53 грн; № МВ-0002809 від 17.02.2022 на суму 19248,77 грн; № МВ-0002807 від 17.02.2022 на суму 18248,83 грн (а.с. 21 - 65).
Поставлений позивачем товар за спірними видатковими накладними відповідач не оплатив, на претензію позивача № 98 від 24.06.2022 щодо сплати заборгованості не відреагував, як не відреагував і на вимогу позивача № 34 від 13.07.2022 про повернення забезпечення за договором у сумі 177814,50 грн, які були надіслані на адресу останнього 24.06.2022 та 14.07.2022 відповідно листами з описом вкладення (а.с. 66 - 72).
Зазначена заборгованість відповідача й стала причиною виникнення спору.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням сторонами своїх договірних зобов'язань щодо поставки й оплати товару, а також наявністю підстав для повернення заявленого позивачем грошового забезпечення у сумі 177814,50 грн.
Спірні правовідносини сторін характерні для договору поставки.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Надані позивачем докази свідчать про те, що позивач повністю виконав своє зобов'язання з поставки товару відповідно до пунктів 1.2, 5.1 договору та в межах узгодженої Специфікації № 1, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання з оплати цього товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на пункт 4.2 договору та з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків, відповідач повинен був оплатити товар, отриманий за спірними видатковими накладними, у такі строки: № МВ-0051592 від 01.09.2021 на суму 60472,00 грн - не пізніше 01.11.2021; № МВ-0072144 від 28.10.2021 на суму 16328,36 грн - не пізніше 27.12.2021; № МВ-0072142 від 28.10.2021 на суму 43318,39 грн - не пізніше 27.12.2021; №В-0072145 від 28.10.2021 на суму 25129,13 грн - не пізніше 27.12.2021; № МВ-0074156 від 03.11.2021 на суму 39934,78 грн - не пізніше 03.01.2022; № МВ-0072157 від 03.11.2021 на суму 13740,95 грн - не пізніше 03.01.2022; № МВ-0076869 від 11.11.2021 на суму 53172,65 грн - не пізніше 10.01.2022; № МВ-0088168 від 10.12.2021 на суму 70425,44 грн - не пізніше 08.02.2022; №МВ-0088198 від 10.12.2021 на суму 24467,81 грн - не пізніше 08.02.2022; № МВ-0088203 від 10.12.2021 на суму 25298,38 грн - не пізніше 08.02.2022; № МВ-0088183 від 10.12.2021 на суму 27170,90 грн - не пізніше 08.02.2022; № МВ-0091054 від 17.12.2021 на суму 16299,07 грн - не пізніше 15.02.2022; № МВ-0091055 від 17.12.2021 на суму 20765,40 грн - не пізніше 15.02.2022; №МВ-0091053 від 17.12.2021 на суму 39782,63 грн - не пізніше 15.02.2022; № МВ-0092979 від 23.12.2021 на суму 36605,68 грн - не пізніше 22.02.2022; № МВ-0092983 від 23.12.2021 на суму 17185,38 грн - не пізніше 22.02.2022; № МВ-0092982 від 23.12.2021 на суму 7949,45 грн - не пізніше 22.02.2022; № МВ-0092981 від 23.12.2021 на суму 5280,91 грн- не пізніше 22.02.2022; №МВ-0093856 від 30.12.2021 на суму 1553,94 грн - не пізніше 28.02.2022; № МВ-0093858 від 30.12.2021 на суму 1838,26 грн - не пізніше 28.02.2022; № МВ-0093851 від 30.12.2021 на суму 2500,02 грн - не пізніше 28.02.2022; № МВ-0093859 від 30.12.2021 на суму 2627,47 грн - не пізніше 28.02.2022; № МВ-0000162 від 06.01.2022 на суму 15733,37 грн - не пізніше 09.03.2022; № МВ-0000163 від 06.01.2022 на суму 17170,78 грн - не пізніше 09.03.2022; № МВ-0000160 від 06.01.2022 на суму 33302,56 грн - не пізніше 09.03.2022; № МВ-0000161 від 06.01.2022 на суму 15725,56 грн - не пізніше 09.03.2022; № МВ-0000599 від 13.01.2022 на суму 22365,76 грн - не пізніше 14.03.2022; № МВ-0000591 від 13.01.2022 на суму 24584,36 грн - не пізніше 14.03.2022; № МВ-0000606 від 13.01.2022 на суму 23670,36 грн - не пізніше 14.03.2022; № МВ-0000605 від 13.01.2022 на суму 23850,04 грн - не пізніше 14.03.2022; № МВ-0001016 від 19.01.2022 на суму 16803,61 грн - не пізніше 21.03.2022; № МВ-0001018 від 19.01.2022 на суму 16944,23 грн - не пізніше 21.03.2022; №МВ-0001017 від 19.01.2022 на суму 17639,50 грн - не пізніше 21.03.2022; № МВ-0001014 від 19.01.2022 на суму 36044,57 грн - не пізніше 21.03.2022; № МВ-0001554 від 26.01.2022 на суму 31451,11 грн - не пізніше 28.03.2022; № МВ-0001555 від 26.01.2022 на суму 33630,66 грн - не пізніше 28.03.2022; № МВ-0001553 від 26.01.2022 на суму 34966,51 грн - не пізніше 28.03.2022; №МВ-0001552 від 26.01.2022 на суму 57886,92 грн - не пізніше 28.03.2022; № МВ-0002156 від 07.02.2022 на суму 155157,72 грн - не пізніше 08.04.2022; № МВ-0002404 від 10.02.2022 на суму 29686,32 грн - не пізніше 11.04.2022; № МВ-0002409 від 10.02.2022 на суму 29143,67 грн - не пізніше 11.04.2022; № МВ-0002396 від 10.02.2022 на суму 27941,53 грн - не пізніше 11.04.2022; №МВ-0002809 від 17.02.2022 на суму 19248,77 грн - не пізніше 18.04.2022; № МВ-0002807 від 17.02.2022 на суму 18248,83 грн - не пізніше 18.04.2022.
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару за спірними видатковими накладними є таким, що настав.
Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Доказів оплати товару за спірними видатковими накладними відповідач суду не надав.
Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1271401,92 грн є законними й обґрунтованими.
Стосовно вимог про повернення грошового забезпечення в сумі 177814,50 грн, яке сторони у пункті 8.1 визначили як завдаток у рахунок виконання позивачем зобов'язань за договором, суд зазначає таке.
Передбачена підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 договору умова для повернення указаного забезпечення позивачем дотримана: договір припинив свою дію; зобов'язання з поставки товару, яке залежить від заявки відповідача, повністю виконано позивачем у межах Специфікації № 1 до договору. Докази щодо невиконаних позивачем заявок на поставку товару в межах договору відсутні.
Крім того, суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Передбачений пунктом 8.1 договору завдаток не міг бути забезпеченням договірних зобов'язань позивача, оскільки його зобов'язання за договором стосувалися поставки товару, а не платежів.
Встановлені пунктом 8.4 договору підстави для неповернення грошового забезпечення, а також відповідне письмове повідомлення відповідача щодо цього, яке зазначене в пункті 8.7 договору, за наявними у справі доказами відсутні.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача забезпечення виконання договору в сумі 177814,50 грн є законними й обґрунтованими.
Заявлені позивачем до стягнення пеня в сумі 165029,76 грн розрахована за загальний період з 18.01.2022 по 12.07.2022 у розмірі 0,1 відсоток від вартості товарів за кожною із спірних видаткових накладних, а штраф у сумі 88998,13 грн - у розмірі 7% від вартості зазначеного товару на підставі пункту 7.4 договору та статті 231 Господарського кодексу України.
Позовні вимоги в цій частині є безпідставними з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини першої статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 231 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст.231 ГК України).
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення (п. 6.27).
Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 6.28).
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 6.29).
Розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (п. 6.31).
Сторонами у договорі не визначено розміру та бази нарахування штрафної санкції - пені, а законодавчими актами не встановлено обов'язковості її сплати у спірних відносинах.
Що стосується можливості застосування до спірних правовідносин у справі частини другої статті 231 Господарського кодексу України, то ця норма закону стосується випадків порушення негрошового зобов'язання, тоді як у цій справі має місце порушення відповідачем зобов'язання з оплати товару (грошового зобов'язання).
Зазначений висновок щодо застосування частини другої статті 231 Господарського кодексу України відповідає висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16 (п. 7.2.6).
Відтак, правові підстави для стягнення з відповідача 165029,76 грн пені та штрафу в сумі 88998,13 грн відсутні.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 154709,64 грн розраховані із заявленої ним до стягнення заборгованості за кожною із спірних видаткових накладних наростаючим підсумком за період із листопада 2021 року по червень 2022 року.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.
За результатом здійсненого судом перерахунку та в межах позовних вимог порушень не встановлено.
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 1603926,06 грн, з яких: 1271401,92 грн - основний борг, 154709,64 грн - інфляційні втрати, 177814,50 грн - сума забезпечення договору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 24058,89 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням належного до сплати судового збору в сумі 27869,31 грн із ціни позову в сумі 1857953,95 грн (1857953,95х1,5%=27869,31; 1603926,06х27869,31/1857953,95 = 24058,89).
Судовий збір у сумі 115,13 грн, який є залишком від належного до сплати розміру судового збору за подання позову до суду (27984,44 - 27869,31 = 115,13), що сплачений у складі судового збору у сумі 27984,44 грн за платіжним дорученням № 2458 від 14.07.2022, підлягає поверненню з Державного бюджету України відповідно до приписів пунктів 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", за змістом яких внесення судового збору в більшому розмірі є підставою для повернення судового збору за ухвалою суду, однак лише за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кравченко Віти Олександрівни до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 1857953,95 грн, з яких: 1271401,92 грн - основний борг, 165029,76 грн - пеня, 88998,13 грн - штраф, 154709,64 грн - інфляційні втрати, 177814,50 грн - сума забезпечення договору - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Фізичної особи-підприємця Кравченко Віти Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) основний борг у сумі 1271401,92 грн, інфляційні втрати в сумі 154709,64 грн, забезпечення договору в сумі 177814,50 грн, судовий збір у сумі 24058,89 грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.10.2022.
Суддя І.І. Колісник