20.10.2022 року м. Дніпро Справа № 908/1591/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О..
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Ковальов Д.В. , адвокат
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Долгого Микити Євгеновича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. (суддя Науменко А.О, м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 05.09.2022р.) по справі
за позовом Фізичної особи підприємця Долгого Микити Євгеновича, м. Запоріжжя
до відповідача: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ
про припинення господарського зобов'язання
1. Короткий зміст вимог заяви.
Фізична особа підприємець Долгий Микита Євгенович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, про припинення господарського зобов'язання, яке виникло з кредитного договору № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., внаслідок неможливості його виконання у зв'язку з обставиною, яку жодна із сторін не відповідає, шляхом розірвання договору.
Разом з позовною заявою, Фізична особа підприємець Долгий Микита Євгенович подав заяву від 25.08.2022р. (вх. № 10366/08-08/22 від 01.09.2022), про забезпечення позову у даній справі.
Заявник просить суд забезпечити позов до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, про припинення господарського зобов'язання, яке виникло з кредитного договору № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., внаслідок неможливості його виконання, у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, шляхом розірвання договору, шляхом заборони АТ “КБ “Приватбанк”, код ЄДРПОУ 14360570, здійснювати нарахування фізичній особі підприємцю Долгому Микиті Євгеновичу будь-яких платежів за кредитним договором № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., з моменту подання позовної заяви до суду до ухвалення у справі кінцевого рішення; заборони фізичній особі підприємцю Долгому Микиті Євгеновичу, здійснювати будь-які платежі в АТ “КБ “Приватбанк” за кредитним договором № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., з моменту подання позовної заяви до суду до ухвалення у справі кінцевого рішення.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Долгого Микити Євгеновича про забезпечення позову у справі № 908/1591/22.
Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що на час розгляду даної заяви в суді, заявник не надав належних доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів до забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення його позову, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа-підприємець Долгий Микита Євгенович в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р., прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ "КБ"Приватбанк" здійснювати нарахування Фізичній особі-підприємцю Долгому Микиті Євгеновичу будь-яких платежів за кредитним договором № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., з моменту подання заяви до суду до ухвалення у справі судом кінцевого рішення.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони фізичній особі-підприємцю Долгому Микиті Євгеновичу, здійснювати будь-які платежі в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № 3399310038-КД-1 від 19 травня 2021 року, з моменту подання заяви до суду до ухвалення у справі судом кінцевого рішення, апелянт повністю погоджується, оскільки такий спосіб забезпечення позову є похідним від іншої вимоги про забезпечення позову та не має сенсу, як у випадку задоволення заяви про забезпечення позову в іншій частині, так і при відмові в її задоволенні, в іншій частині.
Однак, з висновками суду першої інстанції щодо мотивів відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» здійснювати нарахування фізичній особі-підприємцю Долгому Микиті Євгеновичу, будь-яких платежів за кредитним договором № 3399310038-КД-1 від 19 травня 2021 року, з моменту подання заяви до суду до ухвалення у справі судом кінцевого рішення, не погоджується, з огляду на наступне: всі обставини, якими позивач обгрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, повністю підтверджені письмовими доказами, доданими до позовної заяви; на момент звернення до суду позивач не має доступу до обладнання їдалень та не веде жодної підприємницької діяльності саме у зв'язку з обставинами, які є предметом спору у справі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки за час розгляду справи відповідачем позивачу буде нараховуватись заборгованість зі сплати чергових платежів за зобов'язанням, яке підлягає припиненню, і ця нарахована заборгованість може бути стягнута відповідачем з позивача навіть у випадку задоволення позовних вимог у цій справі. Ця обставина нівелює сам сенс звернення до суду та розгляду справи, оскільки зобов'язання у випадку задоволення позову припиниться вже після повного його фактичного виконання у вигляді нарахування платежів позивачу, які він незалежно від припинення зобов'язання у майбутньому повинен буде сплатити.
Скаржник вказує, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати нарахування позивачу платежів за кредитним договором № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., на час розгляду справи, судом не є тотожним предмету позовних вимог, оскільки є лише тимчасовою забороною вчинення дій, направлених на виконання зобов'язання, після скасування якої відповідач може поновити свої обмежені судом тимчасово права та обов'язки за кредитним договором (у випадку відмови в задоволенні позову), а також саме такий захід забезпечення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача (у випадку задоволення позовних вимог), оскільки йому відповідачем не будуть нараховані платежі за зобов'язанням, яке підлягає припиненню та позивач не буде мати обов'язку сплачувати на користь відповідача такі нараховані грошові суми на виконання зобов'язання, яке підлягає припиненню.
Разом з тим, на переконання Скаржника, невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до фактичного повного виконання зобов'язання, яке підлягає припиненню, з урахуванням строків розгляду справи судом, строків апеляційного та касаційного оскарження та розгляду. Тобто навіть у випадку задоволення позову та припинення зобов'язання, воно буде припиненим після нарахування більшої частини платежів за кредитним договором та знівелює сам сенс розгляду позовних вимог, а також призведе до необхідності виконання позивачем зобов'язання, яке підлягає припиненню.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач та Третя особа не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Орєшкіна Е.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2022р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1591/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Долгого Микити Євгеновича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. по справі № 908/1591/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
21.09.2022р. матеріали справи № 908/1591/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 20.10.2022р. о 12:30 год..
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.10.2022р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. - члена колегії, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.
Автоматичною системою документообігу, для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2022р., колегією суддів у складі судді-доповідача Кощеєва І. М., суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О., апеляціну скаргу Фізичної особи-підприємця Долгого Микити Євгеновича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. у справі №908/1591/22 прийнято до свого провадження.
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника сторони.
Від Відповідача до суду надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду, з підстав відсутності процесуальної дієздатності у особи, яка підписала апеляційну скаргу ( адвоката Ковальова Д.В.), оскільки договір про надання правничої допомоги від 23.08.2022р. не був підписаний з боку Клієнта.
Від Скаржника до суду апеляційної інстанції надійшов оригінал договору про надання правничої допомоги від 23.08.2022р. , підписаний між Клієнтом - ФОП Долгим М.Є. та адвокатом Ковальовим Д.В..
Отже, суд апеляційної інстанції розглядає по суті апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Долгого Микити Євгеновича.
В судовому засіданні 20.10.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
Фізична особа підприємець Долгий Микита Євгенович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, про припинення господарського зобов'язання, яке виникло з кредитного договору № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., внаслідок неможливості його виконання у зв'язку з обставиною, яку жодна із сторін не відповідає, шляхом розірвання договору.
Разом з позовною заявою, Фізична особа підприємець Долгий Микита Євгенович подав заяву від 25.08.2022р. (вх. № 10366/08-08/22 від 01.09.2022), про забезпечення позову у даній справі.
За змістом поданої заяви, останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони
Акціонерному товариству Комерційному банку “Приватбанк”, код ЄДРПОУ 14360570, здійснювати нарахування фізичній особі підприємцю Долгому Микиті Євгеновичу будь-яких платежів за кредитним договором № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., з моменту подання позовної заяви до суду до ухвалення у справі кінцевого рішення; заборони фізичній особі підприємцю Долгому Микиті Євгеновичу, здійснювати будь-які платежі в АТ “КБ “Приватбанк” за кредитним договором № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., з моменту подання позовної заяви до суду до ухвалення у справі кінцевого рішення.
Заява мотивована тими обставинами, що між сторонами було укладено кредитний договір № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р.. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав позивачу кредит відповідно до умов договору. Позивач також до 24 лютого 2022 р. виконував умови договору належним чином, придбав визначене кредитним договором обладнання для забезпечення діяльності їдалень Опорного закладу освіти Приазовської селищної ради та двох філій. Саме з використанням придбаного обладнання позивач здійснював свою підприємницьку діяльність у сфері харчування та саме з фінансових результатів цієї діяльності сплачував кредит та виконував свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
Як зазначає заявник, 25.02.2022р., територія Приазовської селищної ради, як і всього Мелітопольського району, була окупована військами російської федерації внаслідок проведення так званої «спеціальної військової операції», а фактично - війни та вторгнення військ російської федерації на територію України. Ці обставини в розумінні чинного законодавства є форс-мажорними (обставинами непереборної сили) та вони підтверджені Торгово-промисловою палатою України (лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р.).
Відповідно до п.4 розділу III Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) станом на 29 червня 2022р. (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 75 від 25.04.2022 р. (зі змінами)) Мелітопольська міська територіальна громада та Приазовська селищна територіальна громада віднесені до тимчасово окупованих територій України.
Після початку окупації Мелітопольського району, фактична діяльність навчальних закладів була блокована, харчування дітей не здійснювалось та не здійснюється до сьогодні. Доступ позивача до придбаного обладнання шкільних їдалень також був заблокований, а саме обладнання без оформлення будь-яких документів примусово вилучене окупантами у позивача та «націоналізоване» самопроголошеною окупаційною владою.
Не дивлячись на вказані обставини, до червня 2022 року, позивач, перебуваючи на окупованій території Мелітопольського району, повністю виконував умови кредитного договору за рахунок наявних запасів грошових коштів та неодноразово намагався повернути доступ до вилученого майна шкільних їдалень, придбаного за кредитні кошти, а також продовжити діяльність з харчування учнів з метою виконання умов кредитного договору.
03.06.2022р. позивач офіційно зареєструвався як внутрішньо переміщена особа в м. Запоріжжі і з цього часу жодною підприємницькою діяльністю змоги займатись не має, доступу до всього свого майна, яке залишилось на окупованій території, не має, як не має жодного доступу і до вилученого окупантами майна, придбаного за кредитні кошти для харчування учнів.
Перебуваючи на підконтрольній Україні території 20.06.2022р., позивач звернувся до банку з заявою про зупинення виконання зобов'язань у зв'язку з блокуванням доступу до придбаного за кредитні кошти майна до моменту звільнення території Мелітопольського району, 21.06.2022р. позивач отримав від банку лист з пропозицією реструктуризації кредиту.
Також, 19.07.2022р., позивач звернувся з заявою про вчинене кримінальне правопорушення до Управління Служби Безпеки України в Запорізькій області за фактом порушення встановлених правил та звичаїв ведення війни шляхом незаконного заволодіння майном невстановленими військовими російської федерації. За вказаним фактом відомості 29.07.2022р. внесені до ЄРДР за № 22022080000001364 та 29.07.2022р. позивач визнаний потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Разом з тим, на момент звернення до суду, позивач не має доступу до обладнання їдалень та не веде жодної підприємницької діяльності.
За доводами Заявника, зазначені обставини свідчать про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може ускладнити чи навіть унеможливити виконання судового рішення, а також ефективний захист та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки за час розгляду справи відповідачем позивачу буде нараховуватись заборгованість зі сплати чергових платежів за зобов'язанням, яке підлягає припиненню.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. у справі № 908/1591/22 в задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Долгого Микити Євгеновича, про забезпечення позову - відмовлено з підстав наведених вище.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020р. у справі №915/1912/19).
Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021р. у справі №344/14718/20).
За положеннями ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Як свідчать матеріали справи, в позовній заяві, ФОП Долгим М.Є. заявлено вимогу про припинення господарського зобов'язання, яке виникло з кредитного договору № 3399310038-КД-1, укладеного 19.05.2021р. між позивачем та відповідачем, внаслідок неможливості його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, шляхом розірвання договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Умовами кредитного договору № 3399310038-КД-1 від 19.05.2021р., передбачено погашення суми заборгованості частинами, згідно з узгодженим між сторонами графіку платежів.
Як слушно зазначив суд першої інстанції, судове рішення по цій справі, у разі задоволення вимоги немайнового характеру, не вимагатиме примусового виконання.
Отже, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Фізичної особи підприємця Долгого Микити Євгеновича, про забезпечення позову у даній справі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі, оскільки наведені позивачем (заявником) обставини у заяві про забезпечення позову, як на підставу заборони вчиняти дії відповідачем є лише припущенням позивача без належного документального обґрунтування.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Аналогічна за змістом положення міститься у ч. 3 ст. 13 ГПК України.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Слід наголосити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або істотного ускладнення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 13.05.2022 у справі №922/4415/21, від 24.05.2022 у справі № 926/3300/21, від 09.06.2022 у справі № 924/1277/20, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 21.07.2022 у справі № 914/1351/16, від 25.07.2022 у справі № 910/8482/18, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 18.08.2022 у справі № 72з-22).
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. у справі № 908/1591/22 відповідає загальним вимогам, встановленим Господарським процесуальним кодексом України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
10. Судові витрати.
Відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 ГПК України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Долгого Микити Євгеновича залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022р. у справі № 908/1591/22 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повне судове рішення складено 20.10.2022р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя М.О. Дармін