19.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/7268/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022р. у справі №904/7268/21
за позовом ОСОБА_1 , м. Одеса
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цетрейдінг", м. Дніпро
відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Одеса
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсив Ресурс", м. Дніпро
про визначення розміру частки у статутному капіталі, та її витребування з чужого незаконного володіння
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про: визначення розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Цетрейдінг" у сумі 1000,00 грн., що становить 100% у статутному капіталі товариства; витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсив Ресурс" частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цетрейдінг" та передати її у власність ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022р. (повний текст складено - 26.01.20221р., суддя - Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро) у справі №904/7268/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати віднесено на позивача.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні дійшов висновку, що позивачем не доведено факт його участі у створенні ТОВ "Цетрейдінг" та наявність права власності на частку у статутному капіталі у розмірі 100% з огляду на встановлення судом факту відсутності доказів прийняття позивачем рішення про створення ТОВ "Цетрейдінг", доказів укладання між позивачем та відповідачем-2 договору комісії, передачі відповідачу-2 грошових коштів у вказаній в позовній заяві сумі, доказів відсутності волевиявлення та необхідного вираження волі відповідача-2 на створення ТОВ "Цетрейдінг" та відсутність волевиявлення ОСОБА_2 , як власника частки у статутному капіталі товариства, на відчуження належної їй частки. В зв'язку з чим, у позивача відсутні підстави для витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Інтенсив Ресурс" частки у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг". Станом на дату звернення позивача з позовом до суду ТОВ "Інтенсив Ресурс" належить 100 % частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг", яке виникло на підставі укладеного між товариством та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 договору купівлі-продажу корпоративних прав. Враховуючи, що ОСОБА_1 не був засновником ТОВ "Цетрейдінг" та власником частки у статутному капіталі товариства (корпоративних прав), а ТОВ "Інтенсив Ресурс" набув право на частку у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" на підставі правочину, вимога про витребування частки з чужого незаконного володіння заявлена неправомірно. В зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Враховуючи, що позовні вимоги господарським судом визнано необґрунтованими, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 267 ЦК України та вирішення питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право).
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022р., позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- у березні 2018р. ОСОБА_1 ініціював створення юридичної особи ТОВ "Цетрейдінг", в зв'язку з чим надав вказівки юристу ОСОБА_2 щодо створення юридичної особи, стати її засновником та директором. Відповідач-2 мав бути номінальним власником та директором ТОВ "Цетрейдінг", але при цьому, юридична особа ТОВ "Цетрейдінг" повинна була залишитися під повним контролем ОСОБА_1 . Для створення юридичної особи скаржник забезпечив відповідача-2 грошовими коштами у розмірі 5000,00 грн., які були необхідні для оплати витрат приватного нотаріуса щодо посвідчення підписів на рішенні про створення юридичної особи та статуту, внесення грошей до статутного капіталу, а 2000,00 грн. призначалися у якості винагороди відповідачу-2 за вчинення вказаних дій. Після реєстрації юридичної особи - ТОВ "Цетрейдінг" в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та реєстрації ТОВ "Цетрейдінг" як платника ПДВ, відповідач-2 повинна була внести до статутного капіталу ТОВ "Цетрейдінг" грошові кошти та через декілька місяців передати скаржнику 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг". З моменту створення юридичної особи - ТОВ "Цетрейдінг" та станом на вересень 2020р. єдиним бенефіціарним власником та керівником товариства був ОСОБА_1 , який здійснював фактичне керування товариством, вів переговори з контрагентами, орендодавцями, був поручителем за борговими зобов'язаннями товариства, тобто здійснював прямий вирішальний вплив шляхом реалізації права контролю, володіння, користування всіма активами юридичної особи, в тому числі права на отримання доходів від діяльності юридичної особи. Проте, без відома та дозволу скаржника право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" перейшло до інших осіб;
- правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем-2 є правочином, який за своєю правовою природою відповідає договору комісії. Вказаний договір укладено сторонами в усній формі, що узгоджується з положенням ч. 1 ст. 206 ЦК України та правочин було повністю виконано сторонами в момент реєстрації юридичної особи - ТОВ "Цетрейдінг";
- позивач є засновником та власником частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг". Враховуючи, що відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" було здійснено поза його волею, та наразі перебуває у незаконному володінні відповідача-3, який не може вважатися добросовісним набувачем, існують правові підстави для витребування з чужого незаконного володіння відповідача-3 частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг";
- право власності на 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" з моменту реєстрації юридичної особи належало позивачу, при цьому не зважаючи на те, що відповідні відомості про зміну складу засновників ТОВ "Цетрейдінг" не були внесені до державного реєстру, особи, які були зазначені як учасники ТОВ "Цетрейдінг" достеменно знали про те, що частка у статутному капіталі їм не належить;
- поза увагою суду першої інстанції залишилось питання того, яким чином у фізичної особи ОСОБА_2 знайшлися грошові кошти для того, щоб створити юридичну особу - ТОВ "Цетрейдінг" та забезпечити її діяльність;
- судом не надано належної оцінки договорам поруки, які були укладені між скаржником та банківськими установами. Позивачем до матеріалів справи були надані копії договору поруки №SR 20-345/500, договору про зміну №3, договору поруки №IG-261231-Г2-2П, договору поруки № МГ/27072020, за якими позивач поручався перед банківськими установами за виконання ТОВ "Цетрейдінг" обов'язків за кредитними договорами. Зазначена обставина свідчить про те, що позивач одноосібно здійснював прямий вирішальний вплив шляхом реалізації права контролю, володіння та користування всіма активами ТОВ "Цетрейдінг". Той факт, що ОСОБА_2 на момент укладання договорів поруки вже вийшла зі складу учасників ТОВ "Цетрейдінг" та факт, що поручителем також була інша особа, не спростовує того, що позивач поручався перед банківськими установами як особа, яка є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Цетрейдінг".
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
ТОВ "Цетрейдінг" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що жодних доказів усної домовленості щодо укладання договору комісії між позивачем та відповідачем-2 до матеріалів справи не надано. В порушення ст. 74 ГПК України позивач не надав будь-яких доказів досягнення у належній формі між ним та відповідачем-2 згоди з істотних умов договору, як загальних, передбачених ст. 638 ЦК України, так і спеціальних, передбачених зокрема ч. 3 ст. 1012 ЦК України. Оскільки власністю комітента вважається лише те майно, яке придбане комісіонером за рахунок комітента, а доказів передачі грошових коштів (платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій, розписок тощо) для виконання доручення комітента матеріали справи не містять, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача щодо виникнення у нього права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" у розмірі 100% та обов'язку відповідача-2 передати корпоративні права у власність позивача після реєстрації ТОВ "Цетрейдінг". Твердження позивача, що йому належала частка у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" суперечить Витягу з ЄДР станом на 31.03.2018р., згідно з яким засновником ТОВ "Цетрейдінг" є ОСОБА_2 (кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_2 ), розмір внеску відповідача-2 до статутного капіталу товариства 1000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу. Відповідно до даних з ЄДР позивач ніколи не був ані керівником, ані бенефіціарним власником ТОВ "Цетрейдінг". Надані позивачем неналежним чином завірені копії договорів поруки не є доказами того, що саме позивач одноосібно здійснював прямий вирішальний вплив шляхом реалізації права контролю, володіння, користування всіма активами ТОВ "Цетрейдінг" і ведення від нього переговорів. Матеріали справи містять докази того, що поручителями за зобов'язаннями ТОВ "Цетрейдінг" були і інші особи. Крім того, договори поруки, на які посилається позивач, були укладені вже після виходу відповідача-2 зі складу учасників ТОВ "Цетрейдінг" (після 24.05.2018р.) та не відносяться до періоду, коли позивач міг здійснювати вплив на товариство через ОСОБА_2 як номінального власника і керівника товариства згідно з домовленостями, передбаченими нібито укладеним договором комісії, про що цілком обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. В матеріалах справи відсутні жодні вірогідні докази прийняття позивачем рішення про створення ТОВ "Цетрейдінг", докази укладення між позивачем та відповідачем-2 договору комісії, передачі відповідачу-2 грошових коштів у вказаній в позовній заяві сумі, фактичного керування позивачем товариством, проведення переговорів з контрагентами, орендодавцями, отримання права на доходи від діяльності товариства, докази відсутності волевиявлення та необхідного вираження волі відповідача-2 на створення ТОВ "Цетрейдінг" та відсутність волевиявлення відповідача-2, як власника частки у статутному капіталі товариства, на відчуження належної їй частки. Фактично позовні вимоги ґрунтуються на нічим не підтверджених, бездоказових твердженнях позивача, які достеменно протирічать обставинам справи. Позивач на протязі більше ніж трьох років однозначно усвідомлював, що він не є власником частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг", що підтверджується його повною бездіяльністю як нібито володільця корпоративних прав, всупереч принципу "власність зобов'язує" і нехтуванню поточними справами товариства. На протязі такого значного проміжку часу позивач не приймав жодних заходів, спрямованих на захист його нібито порушених корпоративних прав. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції об'єктивно співставивши та оцінивши надані учасниками справи докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведено факту його участі у створенні ТОВ "Цетрейдінг" та наявність права власності на частку у статутному капіталі у розмірі 100%. Таким чином, у позивача фактично відсутні законні підстави для віндикації частки у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" з урахуванням того, що тільки власник майна має право на витребування свого майна як із чужого незаконного володіння, так і від добросовісного набувача. Відповідач-1 підтримує раніше заявлене клопотання про застосування позовної давності.
Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2022р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи. Вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги та передбачених главою 1 розділу ІV ГПК України, відкладено до надходження матеріалів справи.
14.03.2022р. справа надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2022р. апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, надати суду докази сплати судового збору в розмірі 6810,00 грн. У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, суд зазначив, що виконання вимог цієї ухвали відтерміновується до закінчення воєнного стану.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2022р. ОСОБА_1 встановлено строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
01.08.2022р. через систему "Електронний суд", а також на електронну адресу суду скаржник подав заяву з доказами сплати судового збору в сумі 6810,00 грн.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-доповідача Вечірка І.О. для вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження, розпорядженням керівника апарату суду від 02.08.2022р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме вихід з відпустки судді-доповідача Вечірка І.О. за розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2022р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
Враховуючи перебування у відпустці суддів Паруснікова Ю.Б. та Верхогляд Т.А. для вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження, за розпорядженням керівника апарату суду від 16.08.2022р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Коваль Л.А., Кузнецов В.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022р. вказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 28.09.2022р.
Розпорядженням керівника апарату суду від 27.09.2022р., у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки суддів Паруснікова Ю.Б. та Верхогляд Т.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої справу передано раніше визначеному складу суду: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022р. визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.
Судове засідання 28.09.2022р. відбулось за участю представника ОСОБА_1 (позивач) адвоката Сакали М.Я. в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon", представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Цетрейдінг" (відповідач-1) адвокат Шмалько Ю.О. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтенсив Ресурс" (відповідач-3) ОСОБА_5 взяли участь в судовому засіданні в приміщенні апеляційного господарського суду.
Представник ОСОБА_2 (відповідач-2) у судове засідання не прибув.
Представники позивача та відповідачів - 1, 3 надали пояснення по апеляційній скарзі.
28.09.2022р. оголошено в судовому засіданні перерву до 19.10.2022р.
У судовому засіданні 19.10.2022р. представники позивача та відповідача-1 надали додаткові пояснення по апеляційній скарзі.
19.10.2022р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
На підставі рішення громадянина України ОСОБА_2 (засновника) від 30.03.2018р., оформленого протоколом №1 установчих зборів створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Цетрейдінг" (надалі - ТОВ "Цетрейдінг", Товариство), сформовано статутний капітал Товариства у розмірі 1000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу, визначено в якості місцезнаходження Товариства наступну адресу: 65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, затверджено Статут Товариства та призначено на посаду директора ОСОБА_2 (т.2, а.с.11-12).
Справжність підпису ОСОБА_2 засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В.
Відповідно до п. п. 1.6, 4.2 Статуту Товариства учасником ТОВ "Цетрейдінг" є громадянин України ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі Товариства 100%, що складає 1000,00 грн.
Статут Товариства підписаний засновником ОСОБА_2 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В.
Згідно із Витягом з ЄДР станом на 31.03.2018р. засновником ТОВ "Цетрейдінг" є ОСОБА_2 , кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_2 (т.1, а.с.61-66).
24.05.2018р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Цетрейдінг", на яких була присутня ОСОБА_2 (учасник) та запрошена особа ОСОБА_6 .
Рішенням загальних зборів від 24.05.2018р., оформленим протоколом №2: призначено головою зборів ОСОБА_2 , включено до складу учасників Товариства ОСОБА_6 із статутним капіталом у розмірі 1000,00 грн., виключено із складу учасників Товариства ОСОБА_2 на підставі заяви про вихід, затверджено Статут Товариства в новій редакції (т.2, а.с.32-33).
Рішенням №1 загальних зборів учасників Товариства від 01.11.2018р. затверджено Статут Товариства в новій редакції (т.2, а.с.63-85).
Відповідно до Витягу з ЄДР станом на 30.05.2018р. засновником ТОВ "Цетрейдінг" є ОСОБА_6 , кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_6 (т.1, а.с.64-72).
У зв'язку з укладенням між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" від 28.01.2019р., складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства.
Згідно із п. 1 зазначеного акту ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_7 прийняла частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 100%, яка в грошовому еквіваленті становить 1000,00 грн. (т.2, а.с.94).
Рішенням загальних зборів від 28.01.2019р., оформленим протоколом №3: включено до складу учасників Товариства ОСОБА_7 , виключено зі складу учасників Товариства ОСОБА_6 з виплатою частки у статутному капіталі у розмірі 1000,00 грн., затверджено Статут Товариства в новій редакції, звільнено з посади директора Товариства ОСОБА_6 , призначено на посаду директора Товариства ОСОБА_7 (т.2, а.с.100-101).
У зв'язку із укладенням між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" від 23.08.2019р., складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, згідно із п. 1 якого ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_4 прийняла частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 100%, яка в грошовому еквіваленті становить 1000,00 грн. (т 2, а.с.161).
Рішенням єдиного учасника ТОВ "Цетрейдінг" від 23.08.2019р.: включено до складу учасників Товариства ОСОБА_4 , виключено із складу учасників Товариства ОСОБА_7 з виплатою частки у статутному капіталі у розмірі 1000,00 грн., затверджено Статут Товариства в новій редакції, звільнено з посади директора Товариства ОСОБА_7 , призначено на посаду директора Товариства ОСОБА_4 (т.2, а.с.168-269).
У зв'язку із укладенням між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" від 16.10.2020р., складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, згідно з п. 1 якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 51%, яка в грошовому еквіваленті становить 510 грн. (т.2, а.с.223-224).
16.10.2020р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Цетрейдінг", на яких прийняті рішення: у зв'язку із зміною складу учасників Товариства викласти Статут Товариства в новій редакції та затвердити його, доручити директору товариства ОСОБА_3 вжити заходи щодо державної реєстрації нової редакції Статуту (т.2, а.с.233-234).
26.02.2021р. між ОСОБА_4 (сторона-1) та ТОВ "Інтенсив Ресурс" (сторона-2) складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг", згідно з п. 1 якого на виконання досягнутих домовленостей, сторона-1 передає, а сторона-2 приймає у власність частку у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" номінальною вартістю 490,00 грн., що відповідає 49% (т.1, а.с.111-112).
Також, 26.02.2021р. між ОСОБА_3 (сторона-1) та ТОВ "Інтенсив Ресурс" (сторона-2" складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг", згідно з п. 1 якого сторона-1 передає, а сторона-2 приймає у власність частку у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" номінальною вартістю 510,00 грн., що відповідає 51 % (т.1, а.с.113-114).
26.02.2021р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Цетрейдінг" з наступним порядком денним: про зміну учасників Товариства, про зміну директора Товариства, про зміну місцезнаходження Товариства, про внесення змін до ЄДР (т.1, а.с.128-130). На зборах були присутні два учасника Товариства - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та запрошена особа - ТОВ "Інтенсив Ресурс" в особі представника ОСОБА_8 .
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Цетрейдінг" від 26.02.2021р.: змінено склад учасників Товариства, звільнено ОСОБА_3 з посади директора Товариства за власним бажанням та призначено на посаду директора ОСОБА_9 , змінено місцезнаходження Товариства - 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29.
Справжність підписів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 на протоколі загальних зборів від 26.02.2021р. засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І.В.
Єдиним учасником ТОВ "Цетрейдінг" з часткою 100% у статутному капіталі є ТОВ "Інтенсив Ресурс".
Відповідно до Витягу з ЄДР станом на 27.07.2021р. засновником ТОВ "Цетрейдінг" є ТОВ "Інтенсив Ресурс", кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_10 , не прямий вирішальний вплив (т.1, а.с.52-60).
Позивач вважає себе власником частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" у розмірі 100%, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду.
Заслухавши доводи представників позивача, відповідачів-1 та 3, дослідивши надані докази, місцевий господарський суд 18.01.2022р. ухвалив оскаржуване рішення.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які учасники провадження у справі посилаються в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визначення розміру його частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" у сумі 1000,00 грн., що становить 100% у статутному капіталі Товариства, витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Інтенсив Ресурс" частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Цетрейдінг" та передачу її у власність позивача.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Установивши наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №923/364/19, від 16.06.2020р. у справі №904/1221/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення чи спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019р. у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020р. у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17).
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визначення розміру частки у статутному капіталі Товариства та витребування майна з чужого незаконного володіння є належним способом захисту такого права та інтересу.
Згідно із п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки у прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За змістом ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зауважує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного та обґрунтованого рішення.
Таким чином, з'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають учасники справи. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважати доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі №924/233/18).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не забезпечує обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц).
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що саме він створив юридичну особу - ТОВ ""Цетрейдінг" шляхом:
- надання вказівки юристу ОСОБА_2 про створення Товариства, стати її засновником та директором;
- передачі грошових коштів у сумі 5000,00 грн. для оплати витрат приватного нотаріуса щодо посвідчення підписів на рішенні про створення юридичної особи та статуті;
- внесення грошей до статутного капіталу Товариства, передачі коштів в сумі 2000,00 грн. у якості винагороди за вчинення зазначених дій.
Позивач також посилається на те, що з моменту створення ТОВ "Цетрейдінг" до вересня 2020р. він був єдиним бенефіціарним власником вказаного товариства та здійснював фактичне керування Товариством - вів переговори з контрагентами, орендодавцями, був поручителем за борговими зобов'язаннями Товариства. Крім того, позивач звертає увагу на те, що між ним та ОСОБА_2 склалися правовідносини, що за своєю природою відповідають договору комісії. Позивач вважає, що він є засновником ТОВ "Цетрейдінг" та власником частки у статутному капіталі Товариства, яка безпідставно вибула з його володіння.
Щодо доводів позивача про укладення ним з ОСОБА_2 договору комісії апеляційний господарський суд враховує наступне.
Згідно із ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
За змістом ст. 1018 ЦК України придбане комісіонером за рахунок комітента є власністю комітента.
Положення цієї статті мають імперативний характер. Вказана норма визначає момент набуття права власності. За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання йому майна (ч. 1 ст. 334 ЦК України). Інше може бути встановлене договором або законом. У даному випадку інше правило полягає в тому, що комітент стає власником майна ще до його одержання, тобто з моменту, коли його придбав для нього комісіонер. Комісіонер повинен передати комітентові все отримане за договором.
Матеріали даної справи не містять доказів усної домовленості щодо укладення договору комісії між позивачем та ОСОБА_2 .
Також, в матеріалах справи відсутні докази передачі позивачем ОСОБА_2 грошових коштів (платіжні доручення, банківські виписки, квитанції, розписки тощо) для виконання доручення комітента.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача, що йому належить частка у статутному капіталі ТОВ ""Цетрейдінг" суперечить інформації, яка міститься в ЄДР та вважається достовірною.
Відповідно до даних з ЄДР позивач ніколи не був ані керівником, ані бенефіціарним власником ТОВ "Цетрейдінг".
На підтвердження того, що з моменту створення ТОВ "Цетрейдінг" позивач був бенефіціарним власником Товариства, позивач надав суду: договір поруки №SR20-345/500 від 09.07.2020р., підписаний АТ "ОТР Банк" та ОСОБА_1 (т.1, а.с.20-36), Договір про зміну №3 від 19.05.2021р. до договору поруки №SR20-345/500 від 09.07.2020р. (т.1, а.с.37-41), Договір поруки №IG-261231-Г2-2П між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "Альфа-Банк" (т.1, а.с.42-47), договір поруки №МГ/27072020 від 27.07.2020р., укладений між ТОВ "Цифротех" (кредитор), ТОВ "Цетрейдінг" (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) (т.1, а.с.48-51); Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 31.03.2018р., 30.05.2018р., 27.07.2021р.
Слід звернути увагу, що поручителями за зобов'язаннями ТОВ "Цетрейдінг" крім позивача були ще й інші особи. Так, на вимогу ухвали суду від 15.11.2021р. АБ "Південний" надав належним чином засвідчену копію договору поруки Б/н від 05.11.2019р., в якому ОСОБА_3 виступає поручителем з основного зобов'язання ТОВ "Цетрейдінг", яке виникло із кредитного договору №AL2019-04246 (т.3, а.с.151-152). АТ "ОТП Банк" надав договір поруки №SR16-366/500 від 02.12.2016р. з усіма змінами до нього, в якому поручителем також виступає ОСОБА_3 (т.3, а.с.167-199).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем договори поруки укладені після виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ "Цетрейдінг" (після 24.05.2018р.) та не відносяться до періоду, коли позивач міг здійснювати вплив на товариство через ОСОБА_2 , як номінального власника та директора товариства.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач приймав самостійні рішення щодо діяльності ТОВ "Цетрейдінг", брав участь у розподілі прибутку, вів переговори щодо укладання правочинів від імені Товариства, що ОСОБА_2 була формальним засновником та номінальним власником тощо.
Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, апеляційний господарський суд вважає, що надані до справи докази не підтверджують прийняття позивачем рішення про створення ТОВ "Цетрейдінг", укладення між позивачем та ОСОБА_2 договору комісії, передачу ОСОБА_2 грошових коштів у вказаній в позовній заяві сумі, відсутність волевиявлення ОСОБА_2 , як власника частки у статутному капіталі Товариства, на відчуження належної їй частки. Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт його участі у створенні ТОВ "Цетрейдінг" та наявність права власності на частку у статному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" у розмірі 100% були зроблені за результатами дослідження та аналізу поданих до справи документів та пояснень/заперечень, на підставі встановлених обставин.
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у позивача відсутні підстави для витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Інтенсив Ресурс" частки у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" з огляду на наступне.
Право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним передбачено ст. 387 ЦК України.
У речових правовідносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
Для вірного застосування положень ст. 387 та п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України суду необхідно встановити: хто саме є власником чи володільцем спірного майна на момент звернення з позовом до суду; хто саме був власником майна на момент такого вибуття вказаного майна поза волею наведеної особи; яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття вказаним шляхом сталося саме не з волі зазначених осіб (постанова Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №926/1288/18).
До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.
Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом ТОВ "Інтенсив Ресурс" належить 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг", яке виникло на підставі укладених між ТОВ "Інтенсив Ресурс", ОСОБА_3 та ОСОБА_11 договорів купівлі-продажу корпоративних прав.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Частиною 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові (ст. ст. 321, 319, 658 ЦК України).
Враховуючи, що позивач не був засновником ТОВ "Цетрейдінг" та власником частки у статутному капіталі Товариства (корпоративних прав), а ТОВ "Інтенсив Ресурс" набуло право на частку у статутному капіталі ТОВ "Цетрейдінг" на підставі правочинів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога про витребування частки з чужого незаконного володіння заявлена позивачем неправомірно.
За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 267 ЦК України та вирішення питання про наслідки такого спливу.
З мотивів, наведених у п. 3.3. даної постанови, апеляційний господарський суд погоджується із обґрунтованими доводами ТОВ "Цетрейдінг", викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Доводи скаржника про те, що поза увагою суду залишилось питання того, яким чином у фізичної особи ОСОБА_2 знайшлися грошові кошти для того, щоб створити юридичну особу - ТОВ "Цетрейдінг" та забезпечити її діяльність не можуть бути взяті до уваги апеляційним господарським судом з огляду на те, що з'ясування цього факту не входить до предмету доказування у даній справі.
Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги не отримали підтвердження під час апеляційного провадження, не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять порушення судом норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення таким вимогам закону відповідає.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності із нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Вказані вимоги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення були дотримані.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених у п. 3.3 даної постанови, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022р. у справі №904/7268/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.10.2022р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков