20 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 917/1137/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
при секретарі судового засідання Ламановій А.В.
за участю представників сторін:
від прокурора - не з'явився
від позивача-1- не з'явився
від позивача-2 - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича, м.Світловодськ Кіровоградської області (вх. 337 П)
на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 (повний текст складено 17.11.2021) у справі №917/1137/20 (суддя Солодюк О.В.)
за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, м.Кременчук Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах:
1.Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, м.Полтава
2.Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство", с.Мала Кохнівка Кременчуцького району Полтавської області
до відповідача Фізичної особи - підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича, м. Світловодськ Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Полтавської обласної державної адміністрації, м.Полтава
про повернення державі земельної ділянки лісового фонду
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі №917/1137/20:
-позов задоволено;
-зобов'язано Фізичну особу - підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича звільнити земельну ділянку площею 0,8 га шляхом демонтажу: двох цегляних споруд орієнтовним розміром 42 м2 (6,0 х 7,0 м) та 15 м2 (3,0 х 5,0 м); семи дерев'яних споруд орієнтовним розміром 8,75 м2 (2,5 х 3,5 м); двох дерев'яних споруд орієнтовним розміром 24 м2 (4,0 х 6,0 м); навісу з металевих труб та шиферу; надвірної споруди літнього душу та п'яти умивальників; спортивного майданчику з металевою гойдалкою та турніками; конструкції із металевого баку з відведеною металевою трубою (водогін); двох лавок та навісу у вигляді "грибка", які розташовані в кварталі 34 виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП "Кременчуцьке лісове господарство", привівши її у стан придатний для використання за цільовим призначенням;
-зобов'язано Фізичну особу-підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича повернути Державному підприємству “Кременчуцьке лісове господарство” земельну ділянку площею 0,8 га, вартістю 24 312 грн., розташовану в кварталі 34 виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП “Кременчуцьке лісове господарство”, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки;
-стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича на користь прокуратури Полтавської області витрати по сплаті судового збору в сумі 4204 грн.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, Фізична особа - підприємець Куліков Сергій Аркадійович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі №917/1137/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:
- заперечення від орендодавця в порядку ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» на адресу відповідача не направлялись, жодного повідомлення чи незгоди з подальшим продовженням орендних правовідносин орендодавець не висловлював, що свідчить про продовження орендних правовідносин між сторонами;
- функціонування туристичної бази «Купава» на спірній земельній ділянці забезпечує дотримання суспільних потреб та інтересів, оскільки ця база є місцем постійного відвідування спортивними та туристичними групами дітей і молоді;
- в оскаржуваному рішенні суду зазначено про покладення на відповідача обов'язку демонтувати дерев'яні споруди, які не є об'єктом самовільного будівництва, що свідчить про відсутність правових підстав для їх демонтажу;
- місцевий господарський суд відкрив провадження у справі на підставі позовної заяви керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, що частиною 1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено. За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без розгляду;
- суд першої інстанції не надав належної оцінки обґрунтованості і виключності підстав для представництва інтересів прокурора у цій справі, доказів ігнорування офіційних звернень щодо подачі позову до суду також не надано. Крім того, прокурор в рамках на той час діючого загального нагляду систематично перевіряв всі рішення районних рад та знав про можливе порушення прав держави, однак не реагував, наслідком чого і строки на звернення до суду також є пропущеними.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022: апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича у справі №917/1137/20 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме - надати докази сплати судового збору у розмірі 2901,00 грн.
У зв'язку із усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022: поновлено Фізичній особі - підприємцю Кулікову Сергію Аркадійовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі №917/1137/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі №917/1137/20 та повідомлено учасників справи, що дата і час судового засідання будуть призначені після усунення загрози життю і здоров'ю учасникам справи і співробітникам суду, про що буде постановлено відповідну ухвалу.
На адресу Східного апеляційного господарського суду від Кременчуцької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким прокуратура заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у зазначеному документі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 призначено справу №917/1137/20 до розгляду на "20" жовтня 2022 р. о 13:00 год.
Прокурор та сторони в судове засідання 20.10.2022 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Третя особа в судове засідання 20.10.2022 не з'явилась, заявила клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Розглянувши вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо залишення його без задоволення, зважаючи на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, у зв'язку із чим суд в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу не позбавлений можливості розглянути справу без участі уповноваженого представника третьої особи. Крім того, відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу, що є недопустимим в світлі положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням Кременчуцької районної державної адміністрації №264 від 24.05.2006р. “Про передачу земельної ділянки в оренду приватному підприємцю Кулікову С.А. на території Білецьківської сільської ради” передано приватному підприємцю Кулікову С.А. в оренду терміном на 1 рік земельну ділянку загальною площею 0,80 га рекреаційного призначення під розміщення туристичної бази “Купава” із земель ДП “Кременчуцьке лісове господарство”, розташовану за межами населеного пункту на території Білецьківської сільської ради (т.1, а.с.54).
Пунктами 2 та 3 вказаного рішення зобов'язано приватного підприємця Кулікова С.А. в місячний термін укласти договір оренди з районною державною адміністрацією та забезпечити виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На підставі вищезазначеного розпорядження 01.08.2006р. між Кременчуцькою районною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Куліковим Сергієм Аркадійовичем (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення площею 0,8 га, у тому числі лісові землі - 0,8 га, яка знаходиться на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області під розміщення туристичної бази “Купава” (далі - договір). Даний договір зареєстрований у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.08.2006р. за № 040654800026 (т.1,а.с. 143-144).
Відповідно до вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,8 га, у тому числі: лісові землі - 0,8 га рекреаційного призначення під розміщення туристичної бази “Купава”, яка знаходиться на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 23.08.2006р. (том 1, а.с. 148).
Згідно п. 3 договору на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна. Об'єкти інфраструктури відсутні.
Відповідно до акту визначення меж земельної ділянки від 01.08.2006р. визначені межі, розміри та місце розташування земельної ділянки з метою укладення договору оренди земельної ділянки, враховуючи фактичне використання земельної ділянки підприємцем Куліковим С.А. для розміщення туристичної бази “Купава” у відповідності до технічної документації по перерозподілу земель між землекористувачами та власниками землі на території Білецьківської сільської ради, погоджені зацікавленими сторонами та відображені на плані земельної ділянки, який додається.
Відповідно до п.7 договору договір укладено строком на один рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не скористався переважним правом відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006р. та ст. 33 Закону України “Про оренду землі” щодо поновлення договору оренди, додаткова угода сторонами не укладалась.
Згідно відповідей Кременчуцької РДА Полтавської області 853/01-53 від 25.04.2019р. (т.1, а.с.63), Кременчуцької районної ради Полтавської області № 02-29/315 від 17.04.2019р. (т.1, а.с.65) проект землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення, на якій розташована туристична база “Купава”, не затверджувався, договори оренди зазначеної земельної ділянки з ФОП Куліковим С.А. не укладалися.
Відповідно до п.20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Проте, відповідачем не підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з орендодавцем і земельна ділянка не повернута постійному користувачу - ДП “Кременчуцьке лісове господарство”.
Згідно інформації ДП “Кременчуцьке лісове господарство” № 252 від 06.06.2019р. (т.1, а.с.68) база “Купава” ФОП Кулікова С.А. розташована в межах кварталу 34 виділи 11, 12 Градизького лісництва та входить в межі ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Білецьківські Плавні”.
Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 25.07.2019р. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної власності на території кварталу 34, виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП “Кременчуцьке лісове господарство” в межах Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
За результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка державної форми власності площею 0,8 га, кадастровий номер не визначений, яка знаходиться на території кварталу 34, виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП “Кременчуцьке лісове господарство” в межах Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, і на якій розміщено майно турбази, придбане Куліковим С.А. у ВАТ “Цегляний завод” згідно договору купівлі-продажу від 20.11.2000 р., використовується ФОП Куліковим С.А. без відповідних документів, що посвідчують право користування (оренди) даної земельної ділянки та державної реєстрації такого права, що порушує вимоги ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, про що складено акт №524-ДК/700/АП/09/01/-19 від 25.07.2019р. (т.1, а.с.78-79).
Під час обстеження встановлено, що на земельній ділянці площею 0,8 га розміщено дерев'яні будиночки, спортивні майданчики, автомобільна стоянка та інше майно, проведено благоустрій та частково огороджено декоративним парканом.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 29.07.2019р. ФОП Кулікову С.А. вручено припис №524-ДК/239Пр/03/01/-19 зі строком виконання 27.08.2019 (оформити право користування земельною ділянкою).
За результатами повторної перевірки 26.09.2019, враховуючи невиконання вимог припису від 29.07.2019, складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо спірної земельної ділянки 793-ДК/1017/АП/09/01/-19 та ФОП Кулікову С.А. видано повторний припис з усунення порушень, виявлених під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель №793-ДК/408Пр/03/01/-19 від 01.10.2019 (т.1, а.с.81-83).
01.10.2019 за порушення вимог земельного законодавства та використання земельної ділянки державної форми власності за відсутності документів, що посвідчують право користування (оренди) та державної реєстрації даного речового права, Кулікова С.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП та винесено постанову №793-ДК/260По/08/01/-19 від 01.10.2019 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (т.1, а.с.84-87).
14.11.2019 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведена перевірка виконання вимог припису від 01.10.2019 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства ФОП Куліковим С.А. при використанні спірної земельної ділянки, за результатами якої складено Акт № 1036-ДК/1291/АП/09/01/-19. Встановлено, що виявлені попередніми перевірками порушення щодо оформлення права користування земельною ділянкою державної форми власності лісогосподарського призначення площею 0,8 га ФОП Куліковим С.А. не усунуто (т.1, а.с.90-91).
За фактом неналежного виконання своїх службових обов'язків посадовими особами ДП “Кременчуцьке лісове господарство”, Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства та невжиття заходів спрямованих на повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення із чужого володіння 11.04.2019 внесено відомості до ЄРДР №42019171090000050 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України (т.1, а.с.101).
Згідно протоколу огляду місця події від 29.05.2020 (т.1, а.с.93-100) встановлено, що на спірній земельній ділянці лісового фонду розташована туристична база “Купава”, а саме: дві цегляні споруди орієнтовним розміром 42 м2 (6,0 х 7,0 м) та 15 м2 (3,0 х 5,0 м); дев'ять дерев'яних споруд 7 з яких орієнтовним розміром 8,75 м2 (2,5 х 3,5 м) та дві дерев'яні споруди орієнтовним розміром 24 м2 (4,0 х 6,0 м); навіс з металевих труб та шиферу, під яким розташовані три дерев'яні столи та лавка; надвірна споруда літнього душу та п'ять умивальників; спортивний майданчик з металевою гойдалкою та турніками; конструкція із металевого баку з відведеною металевою трубою (водогін); дві лавки та навіс у вигляді “грибка”; територія бази частково огороджена парканом.
Не погодившись із вищевказаними обставинами, заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство" звернувся до суду першої інстанції із позовом до Фізичної особи - підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича в якому просив:
- зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,8 га шляхом демонтажу: двох цегляних споруд орієнтовним розміром 42 м2 (6,0 х 7,0 м) та 15 м2 (3,0 х 5,0 м); семи дерев'яних споруд орієнтовним розміром 8,75 м2 (2,5 х 3,5 м); двох дерев'яних споруд орієнтовним розміром 24 м2 (4,0 х 6,0 м); навісу з металевих труб та шиферу; надвірної споруди літнього душу та п'яти умивальників; спортивного майданчику з металевою гойдалкою та турніками; конструкції із металевого баку з відведеною металевою трубою (водогін); двох лавок та навісу у вигляді "грибка", які розташовані в кварталі 34 виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП "Кременчуцьке лісове господарство" та привести її у стан придатний для використання за цільовим призначенням;
- зобов'язати відповідача повернути Державному підприємству "Кременчуцьке лісове господарство" земельну ділянку площею 0,8 га, розташовану в кварталі 34 виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП "Кременчуцьке лісове господарство шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.
Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі №917/1137/20 позов задоволено.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст.13 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно - правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України, що кореспондується зі ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Згідно ст. 2 Закону України "Про охорону земель" об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Частиною другою, третьою статті 1 ЛК України визначено, що ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно - гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
З огляду на викладене, ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері.
Статтею 57 ЗК України визначено умови використання земель лісового фонду, відповідно до яких земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Згідно ст.69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Згідно ст. 93 ЛК України завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є зокрема: забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, у відповідності до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року № 521, є Державне агентство лісових ресурсів України.
Державне агентство лісових ресурсів України здійснює свої повноваження через свої територіальні органи.
Відповідно до Положення про Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів № 406 від 12.11.2012, управління є територіальним органом Державного агентства лісових ресурсів та реалізовує повноваження Держлісагенства на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства.
Пунктом 4.3, 4.4, 4.25, 4.26, 4.44, 4.7 Положення передбачено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань:
- здійснює державний контроль за дотриманням норм, правил та інших НПА з ведення лісового господарства;
- здійснює управління об'єктами державної власності в межах повноважень, визначених законодавством;
- координує діяльність підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління Держлісагенства України;
- погоджує надання лісів у користування;
- погоджує виділення лісів у тимчасове довгострокове користування;
- вносить пропозиції щодо виділення земельних ділянок для рекреаційних, туристичних, культурно-оздоровичих цілей.
Статтею 28 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно Статуту ДП “Кременчуцьке лісове господарство”, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 113 від 12.04.2017, Державне підприємство “Кременчуцьке лісове господарство” засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 № 133 “Про організаційну структуру управління лісовим господарством України”, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України і координується Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Відповідно до п. 3.1 Статуту, Державне підприємство “Кременчуцьке лісове господарство” створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.6 Статуту Підприємство є юридичною особою, має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в судах.
Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства, (п. 5.6 Статуту).
Згідно ч.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
В підтвердження права постійного користування ДП “Кременчуцьке лісове господарство” спірною земельною ділянкою, прокурором до матеріалів справи надано копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування кварталу 34, відділи 11, 12 Градизького лісництва ДП “Кременчуцьке лісове господарство” (план лісонасаджень Градизького лісництва ДП “Кременчуцьке лісове господарство, т.2, а.с.140-144).
Наведені вище обставини свідчать про те, що Державне підприємство “Кременчуцьке лісове господарство” та Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства є органами, уповноваженими на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах.
Проте, Державним підприємством “Кременчуцьке лісове господарство” та Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не вжито вичерпних заходів, спрямованих на усунення зазначених порушень інтересів держави, а саме щодо звільнення та повернення земельної ділянки лісового фонду постійному землекористувачу.
Наявні в матеріалах свідчать, що вищевказані особи, які є уповноважени у спірних правовідносинах з відповідним позовом до суду не звертались, що підтверджується листом ДП “Кременчуцьке лісове господарство” від 11.04.2019 р. № 194 (том.1, а.с.60) та листом Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.04.2019 р. № 04-32/460 (т.1, а.с.67), направленими на адресу прокуратури на її запит та повідомлення про порушення відповідачем вимог законодавства (т.1, а.с.59,66).
Приймаючи до уваги вищенаведене, Кременчуцька міська прокуратура Полтавської області листом від 01.07.2020 повідомила ДП “Кременчуцьке лісове господарство” та Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства про наявність підстав для звернення прокурора до суду в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” в інтересах держави в особі цих органів про звільнення та повернення ФОП Куліковим С.А. земельної ділянки лісового фонду державі (т.1. а.с.102).
Під час звернення до суду із позовом, прокурором зазначено, що правовідносини, пов'язані з використанням землі лісового фонду становлять суспільний інтерес, а порушення інтересів держави, що у даному випадку полягають у протиправному використанні земельної ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності суб'єктом господарювання всупереч вимогам закону, зловживання відповідачем положеннями земельного, лісового, природоохоронного законодавства та не вжиття заходів щодо своєчасного та належного оформлення відповідної документації на використання корисних властивостей лісів, такому суспільному інтересу не відповідає.
За таких обставин, звернення прокурора з вимогою про повернення земельної ділянки із користування ФОП Кулікова С.А. у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - повернення земельної ділянки лісового фонду у державну власність, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. “Суспільний”, “публічний” інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права користування Українського народу на землі лісогосподарського призначення, захист такого права шляхом повернення у користування держави земель лісогосподарського призначення, яка позбавлена такого користування поза її волі.
Наведені вище обставини свідчать, що у спірних правовідносинах прокурором у повному обсязі виконано процесуальний обов'язок, передбачений ст. 53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між сторонами, регулюються насамперед Законом України “Про оренду землі”, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із статтями 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 31 Закону України “Про оренду землі” визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно ч.1 ст. 34 Закону України “Про оренду землі” у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до п.20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Як вже зазначалось вище, строк дії договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 було встановлено до 23.08.2007.
Проте, ФОП Куліков С.А. продовжує використовувати лісову ділянку після припинення дії договору оренди за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, що посвідчують право користування (оренди) на земельну ділянку лісового фонду державної форми власності площею 0,8 га, що знаходиться на території кварталу 34, виділи 11,12 Градизького лісництва ДП “Кременчуцьке лісове господарство” в межах Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області під розміщення туристичної бази “Купава”.
Крім того, ФОП Куліков С.А. не здійснив реєстрацію права оренди щодо вищевказаної земельної ділянки в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що на спірній земельній ділянці лісового фонду розташована туристична база “Купава”, а саме: дві цегляні споруди орієнтовним розміром 42 м2 (6,0 х 7,0 м) та 15 м2 (3,0 х 5,0 м); дев'ять дерев'яних споруд 7 з яких орієнтовним розміром 8,75 м2 (2,5 х 3,5 м) та дві дерев'яні споруди орієнтовним розміром 24 м2 (4,0 х 6,0 м); навіс з металевих труб та шиферу, під яким розташовані три дерев'яні столи та лавка; надвірна споруда літнього душу та п'ять умивальників; спортивний майданчик з металевою гойдалкою та турніками; конструкція із металевого баку з відведеною металевою трубою (водогін); дві лавки та навіс у вигляді “грибка”.
Вищевказаний факт підтверджується, зокрема, актами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25 липня 2019 №524/ДК/700АП/09/01-19, № 793-ДК/1017/АП/09/01/-19 від 26.09.2019 та протоколом огляду місця події від 29.05.2020.
Згідно норм ст. 3 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти, зокрема заказники. Заказники можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Відповідно до ст. 25, 26 вищезазначеного Закону заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів та їх окремих компонентів.
Відповідно до п. 1.6. Положення про ландшафтний заказник агальнодержавного значення “Білецьківські Плавні”, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 46/ДС від 27.03.2003 заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (т.1, а.с.70-72).
Пунктом 3.1 зазначеного Положення на території заказника забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, яка суперечить його цілям і завданням, зокрема: будь-яке будівництво стаціонарних та тимчасових споруд, не пов'язане з організацією охорони Заказника.
Проте, ФОП Куліков С.А. використовує спірну земельну ділянку у власній господарській діяльності з метою розміщення туристичної бази “Купава” без укладеного договору та лісового квитка, а на спірній земельній ділянці знаходиться комплекс споруд в порушення п.1.6. вищевказаного Положення.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частинами 2, 3 ст. 1 Земельного кодексу України встановлено, що право на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Крім того, пунктом 2 даної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.
Оскільки туристична база “Купава” розташована в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Білецьківські Плавні”, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що використання спірної земельної ділянки лісового фонду після спливу строку дії договору оренди та за відсутності правовстановлюючих документів, є порушенням вимог земельного та лісового законодавства.
Доказів повернення земельної ділянки на користь держави ФОП Куліковим Сергієм Аркадійовичем не надано.
Наведені вище обставини є підставою для задоволення позовних вимог заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство" до Фізичної особи - підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку від споруд та повернути її на користь державі в особі постійного користувача ДП “Кременчуцьке лісове господарство” шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.
Доводи апелянта, що договір оренди землі є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, з огляд на положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.
Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
В пункті 5.12 постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 зроблено правовий висновок, що в разі якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону.
Великою Палатою Верховного Суду в пункті 42 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зазначено, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач не звертався до орендодавця із листом-повідомленням про намір поновити договір оренди землі на новий строк із додаванням до нього проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, що свідчить про те, що станом на дату звернення прокурора до суду із позовом, договір оренди землі припинив свою дію.
Судова колегія апеляційного господарського суду враховує, що станом кінцеву дату дії договору оренди землі (23.08.2007) діяла інша редакція Закону України «Про оренду землі». Так, відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Разом з тим, вищевказана редакція Закону України «Про оренду землі» не спростовує вищевказаних висновків суду щодо закінчення строку дії договору оренди землі, оскільки останній було укладено сторонами лише на 1 рік.
За таких обставин, якщо взяти до уваги посилання відповідача, що договір оренди землі продовжувався на тих самих умовах та на той самий строк (з 23.08.2007), то починаючи з 12.03.2011 набрала чинності нова редакція Закону України «Про оренду землі» (зміни на підставі Закону України N3038-VI від 17.02.2011), якою було унормовано обов'язкове направлення на адресу орендодавця повідомлення про намір поновити договірні відносини на новий строк із проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, чого відповідачем зроблено не було.
Наведене вище спростовує доводи Фізичної особи - підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича, що договір оренди землі на теперішній час є чинним.
Посилання апелянта, що функціонування туристичної бази «Купава» на спірній земельній ділянці забезпечує дотримання суспільних потреб та інтересів, оскільки ця база є місцем постійного відвідування спортивними та туристичними групами дітей і молоді, відхиляються апеляційним господарським судом, з огляду на відсутність у відповідача правовстановлюючих документів, які би надавали останньому можливість законного користування спірною земельною ділянкою.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності правових підстав для покладання на нього обов'язку з демонтажу споруд, які не є об'єктами самовільного будівництва, колегія суддів зазначає, що вказаний обов'язок виникає у відповідача, зокрема, в силу умов п.п. 3, 20 договору оренди землі, ст. 785 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 34 Закону України “Про оренду землі”.
Твердження скаржника стосовно відсутності у Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області правових підстав для звернення до суду із даним позовом, з огляду на положення ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» не приймаються апеляційним господарським судом, враховуючи наступне.
Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відповідно до приписів ст.5 Закону України “Про прокуратуру” функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами, перелік посад яких вказано у статті 15 цього Закону.
При цьому, прокурори України мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.
Таким чином, реалізовуючи конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури уповноважений підписувати позовні заяви, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.
Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі №917/1137/20 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі №917/1137/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі №917/1137/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Е.В. Сгара
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2022 року