20 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 905/1954/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
при секретарі судового засідання Ламановій А.В.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман Донецької області (вх.270 Д)
на рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 (повний текст складено 24.12.2021) у справі №905/1954/21 (суддя Кротінова О.В.)
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман Донецької області
до відповідача Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар Донецької області
про стягнення 226105,00 грн
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 по справі №905/1954/21:
-позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” до відповідача Державного підприємства “Шахтоуправління “Південноданбаське №1” про стягнення штрафу у сумі 226 105,00 грн. задоволено частково;
-зменшено розмір стягуваної суми штрафу до 45221,00 грн;
-стягнуто з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південноданбаське №1” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” штраф у розмірі 45221,00 грн, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 3 391,58 грн;
-у задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1954/21; стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” штраф за невірно зазначену в накладній масу вантажу у сумі 226 105,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:
- судом першої інстанції не взято до уваги, що норма ст.122 Статуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов'язує нарахування штрафу та наявність завданих залізниці у зв'язку із цим збитків;
- штраф за неправильно визначену вантажовідправником масу вантажу стягується з останнього незалежно від наявності збитків та наслідків, а можливості його зменшення Статутом не передбачено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.02.2019 у справі №914/2339/17;
- відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності скрутного становища, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі №905/1954/21: поновлено Акціонерному товариству “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман Донецької області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1954/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1954/21 та повідомлено учасників справи про те, що дата наступного судового засідання буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров'ю учасників судового процесу та співробітників суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 призначено справу №905/1954/21 до розгляду на "20" жовтня 2022 р. о 12:45 год.
Сторони в судове засідання 20.10.2022 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у квітні 2021 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівська теплоелектроцентраль” зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію призначення Роти Донецької залізниці відбулось відправлення Державним підприємством “Шахтоуправління “Південноданбаське №1” за залізничною накладною №53879334, зокрема у вагонах №64169808, №63868632, №64167240, №61318044, №64237027, вантажу вугілля кам'яного.
При оформленні залізничної накладної №53879334 у вагонах №64169808, №63868632, №64167240, №61318044 та №64237027 відповідачем вказано масу вантажу нетто 67500 кг, 67800 кг, 67700 кг, 66500 кг та 65000 кг відповідно.
Як свідчать розділи 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (200т), заводський №0049.
Листом №11-72/241 від 12.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Миронівська теплова електроцентраль” звернулось до начальника станції Роти регіональної філії “Донецька залізниця” про проведення за участю представника залізниці, спільного зважування вантажу, що прибув, зокрема, у вагонах №64169808, №63868632, №64167240, №61318044 та №64237027.
За даними акта загальної форми ГУ-23 №165 від 21.05.2021 на станції призначення Роти Донецької залізниці при комісійному зважуванні на тензовагах Миронівська ТЕЦ в присутності зам.нач.ТТЦ Миронівської ТЕЦ Двадцатова Ю.В., пр.сд.Берестова Є.І., а/ком Дяченко М.В. фактично виявлено у вагоні №61318044 по док тара 23200 кг, нетто 66500 кг по вагам тара 23200 кг брутто 88520 кг нетто 65320 кг менше док 1180 кг, вагон №63868632 по док тара 23500 кг нетто 67800 кг по вагам тара 23500 кг брутто 90080 кг нетто 66580 кг менш док на 1220 кг, вагон №64167240 по док тара 23600 кг нетто 67700 кг по вагам тара 23600 кг брутто 90460 кг нетто 66860 кг менш док 840 кг, вагон №64169808 по док тара 23500 кг нетто 67600 кг по вагам тара 23500 кг брутто 89880 кг нетто 66380 кг менш док 1220 кг, вагон №64237027 по док тара 23500 кг нетто 65000 кг по вагам тара 23500 кг брутто 87260 кг нетто 63760 кг менш док 1240 кг.
Згідно технічного паспорту засобу вимірювальної техніки станції Роти Донецької залізниці власник ЗВВТ Миронівське ТЕЦ тензометричні 150т вагонні ваги модифікація ВЕТ-150 ВСД №У-2050-05 (заводський №497) придатні для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом; похибка показання вагів складає 2т-25т-1е 25т-100т-1,5е. Відміткою у паспорті підтверджено, що огляд-перевірка ваг здійснена 29.03.2021, стосовно періоду спірного перевезення.
За змістом комерційного акту №496100/79 від 12.04.2021 виявлено при комісійному обстеженні в присутності зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Дяченко М.В., вагони технічно справні вантаж вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркірован подовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні виявилося вагон №61318044 по документу тара 23200 кг, нетто 66500 кг по вагам тара 23200 кг брутто 88520 кг нетто 65320 кг, що менш док 1180 кг, вагон №63868632 по документу тара 23500 кг нетто 67800 кг по вагам тара 23500 кг брутто 90080 кг нетто 66580 кг, що менше док на 1220 кг, вагон №64167240 по документу тара 23600 кг нетто 67700 кг по вагам тара 23600 кг брутто 90460 кг нетто 66860 кг, що менше док 840 кг, вагон №64169808 по документу тара 23500 кг нетто 67600 кг по вагам тара 23500 кг брутто 89880 кг нетто 66380 кг, що менше док 1220 кг, вагон №64237027 по документу тара 23500 кг нетто 65000 кг по вагам тара 23500 кг брутто 87260 кг нетто 63760 кг, що менше док 1240 кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Акт підписано начальником станції Мороз А.Б., комерційним агентом Дяченко М.В, старшим комерційним агентом Рачковою О.М. та зам. начальником ТТЦ Миронівської ТЕЦ Двадцатовим Ю.В.
У акті комісійного переважування вагонів ст.Роти Донецької залізниці від 21.05.2021 містяться дані щодо вагона №62198205: вага нетто по документам 64,5т, вага тари 23,4т, вага брутто по вагам ТЕЦ 87,16т, вага нетто по переважуванні 63,76т, недовантаження -0,74т.
У акті комісійного переважування вагонів ст.Роти Донецької залізниці від 12.04.2021 містяться дані:
- щодо вагона №61318044: вага нетто по документам 66,5т, вага тари 23,2т, вага брутто по вагам ТЕЦ 88,52т, вага нетто по переважуванні 65,32т, недовантаження -1,18т;
- щодо вагона №63868632: вага нетто по документам 67,8т, вага тари 23,5т, вага брутто по вагам ТЕЦ 90,08т, вага нетто по переважуванні 66,58т, недовантаження -1,22т;
- щодо вагона №64167240: вага нетто по документам 67,7т, вага тари 23,6т, вага брутто по вагам ТЕЦ 90,46т, вага нетто по переважуванні 66,86т, недовантаження -0,84т;
- щодо вагона №64169808: вага нетто по документам 67,6т, вага тари 23,5т, вага брутто по вагам ТЕЦ 89,88т, вага нетто по переважуванні 66,38т, недовантаження -1,22т;
- щодо вагона №64237027: вага нетто по документам 65,0т, вага тари 23,5т, вага брутто по вагам ТЕЦ 87,26т, вага нетто по переважуванні 63,76т, недовантаження -1,24т.
Вищевказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” із позовом до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південноданбаське №1” про стягнення штрафу у сумі 226 105,00 грн.
Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 по справі №905/1954/21: позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” до відповідача Державного підприємства “Шахтоуправління “Південноданбаське №1” про стягнення штрафу у сумі 226 105,00 грн. задоволено частково; зменшено розмір стягуваної суми штрафу до 45221,00 грн; стягнуто з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південноданбаське №1” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” штраф у розмірі 45221,00 грн, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 3 391,58 грн; у задоволенні решти вимог відмовлено.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1. ст. 909 Цивільного кодексу України та ч.1. ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2. ст. 908 Цивільного кодексу України та ч.5. ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч.3. ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 6 глави 1 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи “Маса вантажу, визначена відправником, кг” та “Спосіб визначення маси” заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1. та ч.2. ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1. ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Отже, аналіз вищевказаних положень законодавства дає змогу дійти висновку, що на залізницю покладено обов'язок складання комерційного акту, зокрема в разі невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, а обставини, зазначені в такому акті є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника.
Як вже зазначалось вище, за результатами контрольної перевірки станцією Роти був складений комерційний акт №496100/79 від 12.04.2021 відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагонів на справних 150-ти електронних вагах виявилось, що вагон №61318044 по документу тара 23200 кг, нетто 66500 кг по вагам тара 23200 кг брутто 88520 кг нетто 65320 кг, що менш док 1180 кг, вагон №63868632 по документу тара 23500 кг нетто 67800 кг по вагам тара 23500 кг брутто 90080 кг нетто 66580 кг, що менше док на 1220 кг, вагон №64167240 по документу тара 23600 кг нетто 67700 кг по вагам тара 23600 кг брутто 90460 кг нетто 66860 кг, що менше док 840 кг, вагон №64169808 по документу тара 23500 кг нетто 67600 кг по вагам тара 23500 кг брутто 89880 кг нетто 66380 кг, що менше док 1220 кг, вагон №64237027 по документу тара 23500 кг нетто 65000 кг по вагам тара 23500 кг брутто 87260 кг нетто 63760 кг, що менше док 1240 кг.
Вищевказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Отже, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено комерційним актом №496100/79 від 12.04.2021, який є належним доказом в розумінні ст. 129 Статуту залізниць України, що підтверджує невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні тій масі вантажу, яка зазначена відправником у накладній №53879334.
Умовами п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом № 644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України унормовано, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтями 118, 122 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Зважаючи на той факт, що вантажовідправники в світлі приписів ст. 24 Статуту несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, колегія суддів апеляційної інстанції вважає про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати, а саме 226105,00 грн., за неправильно зазначену масу вантажу.
В той же час, у суді першої інстанції відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати.
Суд першої інстанції, розглянувши подане клопотання, дійшов до висновку про можливість зменшення штрафу на 80% і в цій частині апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції.
Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Колегією суддів враховано, що положеннями статей 118, 122 Статуту залізниць України не передбачена можливість зменшення розміру штрафу, однак їх застосування повинно відбуватись з врахуванням інших норм цивільного та господарського законодавства.
Так, Статутом залізниць України, на відміну від Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу, взагалі не врегульовані питання зменшення розміру штрафів.
Разом з цим, правовідносини між сторонами з перевезення вантажів ґрунтуються на договорі перевезення, правове регулювання відносин за яким здійснюється положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, яким суду надано право зменшення розміру штрафу.
У даному випадку колегією суддів враховано, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно частини другої статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Однак, за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Із матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом враховано, що різниця між масою вантажу, яка зазначена відповідачем в накладній та масою вантажу, яка була виявлена залізницею становить:
у вагоні №64169808 - 1,80%;
у вагоні №63868632 - 1,80%;
у вагоні №64167240 - 1,24%;
у вагоні №61318044 - 1,77%;
у вагоні №64237027 - 1,90%.
В той же час, розмір штрафу становить 500% від провізної плати.
Крім того, розмір штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача, орієнтовно дорівнює вартості вугілля (товару), яке перевозилось, що фактично позбавляє відповідача на отримання будь-якої економічної вигоди від цієї господарської операції.
Також, місцевим господарським судом враховано, що на території частини Донецької області органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що обумовило збільшення відстані, яку проходить вантаж, у разі відправки з однієї станції Донецької залізниці на іншу станцію Донецької залізниці та має наслідком збільшення розміру провізної плати.
Позивач в процесі розгляду справи не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а саме невірного визначення у перевізному документі маси вантажу, не надав доказів створення цим небезпеки на залізничному транспорті, спричинення збитків залізниці чи іншим учасникам господарських відносин, тоді як стягнення штрафу в п'ятикратному розмірі від ціни перевезення за лише сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим у даному випадку.
Апеляційний суд зазначає, що за наявності вказаних вище обставин, стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, та не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов'язання.
Відтак, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, дійшов вірного висновку про доведеність відповідачем винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшити розмір штрафу.
Отже, стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати лише за сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній, не може вважатись розумним та справедливим, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо можливості зменшення розміру штрафу на 80% до 45 221,00 грн. та, як наслідок, про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця”.
Посилання апелянта на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17 не приймається колегією суддів, оскільки у вирішенні питання щодо можливості застосування ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України в спірних правовідносинах є релевантними правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Доводи скаржника, що судом першої інстанції не взято до уваги, що норма ст.122 Статуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов'язує нарахування штрафу та наявність завданих залізниці у зв'язку із цим збитків, не приймаються апеляційним господарським судом, зважаючи на вищевикладене.
Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 по справі №905/1954/21 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 по справі №905/1954/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 по справі №905/1954/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Е.В. Сгара
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2022 року