ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 жовтня 2022 року Справа № 924/316/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
від органу прокуратури - Мельничук Л.О.
позивача - не з"явився
відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2022, повний текст складено 22.07.2022, у справі №924/316/22 (суддя Виноградова В.В.)
за позовом Керівника Хмельницької окружної прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Солобковецької сільської ради, с. Солобківці Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка", м. Київ
про визнання недійсною додаткової угоди і стягнення 12 747, 70 грн
Рішенням Господарського суду Хельницької області від 20.07.2022 у справі №924/316/22 позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 22.10.2021 до договору №21/181-1 від 28.09.2021 про закупівлю товарів, укладену між Солобковецькою сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка", м. Київ, пров. Московський, буд. 2-б (код 42907209) на користь Солобковецької сільської ради, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Солобківці (код 04402729) кошти в сумі 12747,70 грн (дванадцять тисяч сімсот сорок сім гривень 70 коп.).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка", м. Київ, пров. Московський, буд. 2-б (код 42907209) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 4 962, 00 грн (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Господарського суду Хельницької області від 20.07.2022 у справі №924/316/22 та направити справу для розгляду до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю. Судові витрати покласти на позивача.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено правило територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки за загальним правилом (ч. 1. ст. 27 ГПК) позов пред'являється за місцезнаходженням відповідача. Вказує, що місцезнаходження відповідача є м. Київ, тобто справа повинна бути розглянута Господарським судом м. Києва, але місцевим судом в порушення даного правила була прийнята позовна заява та розглянута за місцем знаходження позивача.
Окрім того зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 237 ГПК Господарський суд Хмельницької області при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позовній заяві відсутнє будь-яке посилання на порушення ч.2. ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині порушення 10-відсоткового обмеження такого збільшення.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/316/22/4531/22 від 17.08.2022 матеріали справи №924/316/22 витребувано з Господарського суду Хельницької області.
22.08.2022 матеріали справи №924/316/22 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 у справі №924/316/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2022у справі №924/316/22; розгляд справи призначено на 11.10.2022 об 15:00 год.
Запропоновано позивачу та прокурору у строк до 20.09.2022 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.
Роз'яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали направлено учасникам справи на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи. (а.с. 172).
20.09.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Керівника Хмельницької окружної прокуратури надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2022 у справі №924/316/22, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
04.10.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача - Солобковецької сільської ради про розгляд справи без участі представника.
В судове засідання 11.10.2022 з'явилась прокурор, яка заперечила доводи, викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення щодо суті спору. Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслузавши пояснення прокурора, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
Солобковецькою сільською радою розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-08-13-003934-b щодо закупівлі природного газу обсягом 32020 м. куб. з очікуваною вартістю 634000,00 грн. Строк поставки товарів до 31 грудня 2021 року.
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій учасником процедури закупівлі було, серед інших, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" (а.с. 36).
У протоколі розкриття тендерних пропозицій, звіті про результати проведення процедури закупівлі зазначено, що інформація та документи ТОВ "Укргаз енерго поставка" відповідають кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації (а.с. 34-35).
28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" (постачальник) та Солобковецькою сільською радою (споживач) укладено Договір №21/181-1 постачання природного газу (далі - договір) (а.с. 21-30), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача у 2021 році узгоджені обсяги товару "Код ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо", а споживач зобов'язується прийняти узгоджений природний газ та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Обсяг відбору/споживання газу - 32029 м.куб. (п. п. 1.1, 1.2 договору).
У п. 3.1 договору встановлено, що загальна сума договору становить 614 463, 80 грн.
На момент підписання договору ціна за 1000 кубічних метрів природного газу з ПДВ складає - 19 190, 00 грн.
У п. 3.2 договору сторони передбачили, що узгоджена сторонами ціна може змінюватися виключно за погодженням сторін у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".
При цьому згідно п. 3.3 договору ціна за одиницю товару не може змінюватися в сторону збільшення упродовж першого місяця постачання природного газу, в якому укладено договір.
Споживач зобов'язаний сплатити вартість фактично спожитого обсягу газу на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання-передачі природного газу, але в будь-якому випадку до 28 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу (пп. 4.2.1 договору).
Підпунктами 6.2.1, 6.2.8 договору на постачальника покладено обов'язок забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання; повідомити споживачу про намір внесення змін до договору в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантувати права споживача на дострокове розірвання договору, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними.
Відповідно до п. 11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
У п. 11.2 договору сторони узгодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами), зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Внесення таких змін можливе за наявності пред'явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання зміни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка (експертний висновок) з Торгово - промислової палати України чи її територіального відділення, територіальних підрозділів Головного управління статистики або іншого органу, який має на це повноваження. Документ, що надається Учасником, повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладення договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди (документ, що підтверджує коливання ціни товару на ринку повинен бути виданим не більше 5 календарних днів відносно дати укладення (додаткової угоди). Зміна ціни за одиницю непоставленого товару здійснюються шляхом множення ціни на одиницю товару станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) на індекс (коефіцієнт) зростання вартості товару.
У договорі наведено формулу зміни ціни за одиницю товару: Цн=Цп*К, де Цн - нова ціна за одиницю товару; Цп - попередня ціна за одиницю товару; К - індекс (коефіцієнт) зростання вартості товару, який визначається за (формулою): К=СРЦ(н)/СРЦ(п), де СРЦ(н) - середньоринкова ціна на товар на момент укладання додаткової угоди (не більше 5 календарних днів відносно дати укладення додаткової угоди). СРЦ(п) - середньоринкова ціна на товар на момент укладання договору (попередньої додаткової угоди).
У разі документально підтвердженого зростання ціни за одиницю товару одночасно здійснюється зменшення кількості товару.
Застосування зміненої ціни за одиницю природного газу для виставлення рахунку за спожитий газ здійснюється з дати підписання сторонами додаткової угоди (пп. 2 п. 11.2 договору).
Також підпунктом 7 п. 11.2 договору передбачена можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Згідно п. 11.4 договору зміна істотних умов може здійснюватися за згодою сторін у випадках, що передбачені ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", про що укладається додаткова угода із подальшим оприлюдненням таких змін відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі".
Сторонами 22 жовтня 2021 року на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", враховуючи пункти 11.2 та 11.4 договору, у зв'язку зі зміною ціни товару на ринку природного газу, що не залежить від волевиявлення постачальника та зумовлено зміною кон'юнктури ринку, стрімким зростанням закупівельних цін на природний газ, що підтверджено довідкою 22-05/1039 від 18.10.2021 Торгово - промислової палати України, укладено Додаткову угоду до договору №1, в якій погоджено змінити ціну на природний газ згідно умов договору (а.с. 31).
Зокрема, викладено п. 3.1 розділу ІІІ договору у редакції: "3.1. Загальна сума договору становить 614 463, 80 грн".
Доповнено п. 3.1 розділу ІІІ договору інформацією такого змісту: ціна товару, який поставлений з моменту укладення договору по 30.09.2021, - 19 190 грн/тис.м.куб., поставлено - 0 тис.куб.м., ціна товару, який буде поставлений з 01.10.2021, - 30 930, 44 грн/тис.м.куб., кількість - 19,8659896 тис.м.куб. Загальна вартість - 614 463, 80 грн.
Також викладено п. 1.2 розділу І договору у новій редакції: "1.2. Річний обсяг відбору/споживання газу - до 19865,9896 куб.м. (19,8659896 тис.куб.м).
У п. 4 додаткової угоди зазначено, що остання є невід'ємною частиною договору.
Згідно з актом приймання-передачі від 12.11.2021 №11 ТОВ "Укргаз енерго поставка" у період жовтня 2021 року передало, а Солобковецька сільська рада прийняла природний газ з ресурсу жовтень 2021 року в кількості 1,0858 тис.куб.м за ціною 25 775, 36 грн/тис.м.куб. (без ПДВ) на суму 33 584, 27 грн (з ПДВ) (а.с. 32).
Відповідно до платіжного доручення від 12.11.2021 №111 Солобковецькою сільською радою сплачено ТОВ "Укргаз енерго поставка" 33 584, 27 грн за газ за жовтень 2021 року згідно з актом від 12.11.2021 №11 за договором від 28.09.2021 №21/181-1.
Матеріали справи містять повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю, а також звіт про виконання договору про закупівлю, в якому, зокрема визначені умови оплати договору (післяоплата), сума оплати за договором про закупівлю (33 584, 27 грн) (а.с. 40-41).
31 жовтня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу №21/181-1 від 28.09.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір на постачання природного газу за згодою Сторін (п. 1 угоди №2) (а.с. 35).
З моменту набуття чинності угодою сторони не вважають себе пов'язаними будь - якими правами та обов'язками, окрім проведення розрахунків до їх повного здійснення за договором (п. 2 угоди №2).
Сторони досягли згоди про те, що відносини та зобов'язання за договором є припиненими (п. 3 угоди №2). Угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами (п. 5 угоди №2).
Відповідно до інформаційно-цінової довідки Хмельницької торгово-промислової палати (від 18.10.2021), наданій ТОВ "Укргаз енерго поставка", середньозважені ціни на природній газ (з ПДВ), які сформувались на основі біржових котирувань ТОВ "УЕБ" по відношенню до поточного місячного ресурсу, становлять (умови оплати - післяплата): 13.09.2021 - 18 046, 83 грн/тис.куб.м, 16.09.2021 - 18 046, 83 грн/тис. куб.м, 28.09.2021 - 18 046, 83 грн/тис.куб.м, 01.10.2021 - 29 088, 93 грн/тис.куб.м.
Згідно з інформаційно-ціновою довідкою Хмельницької торгово-промислової палати (від 29.12.2021), наданій прокурору, середньозважені ціни на природній газ (з ПДВ), які сформувались на основі біржових котирувань ТОВ "УЕБ" по відношенню до поточного місячного ресурсу, становлять (післяплата): 01.09.2021 - 18 046, 83 грн/тис.куб.м, 28.09.2021 - 18 046, 83 грн/тис. куб.м, 01.10.2021 - 29 088, 93 грн/тис.куб.м, 22.10.2021 - 34 063, 14 грн/тис.куб.м.
У довідках зазначено джерело інформації - офіційний сайт Української енергетичної біржі, а також те, що ціна газу в Україні на відкритому оптовому ринку формується на основі біржових котирувань ТОВ "УЕБ" по відношенню до конкретного місячного ресурсу. Довідка носить інформативний характер (а.с. 42-44).
Прокурор звернувся до Солобковецького сільського голови з листом (від 21.01.2022), в якому, зазначаючи про порушення вимог законодавства при укладенні додаткової угоди від 22.10.2021 до договору про закупівлю від 28.09.2021 №21/181-1, з метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просив надати, зокрема документи, що стали підставою для укладення додаткової угоди та інформацію щодо виконання договору (а.с. 45-46).
У відповідь Солобковецька сільська рада, надавши запитувані документи, серед яких інформаційно-цінова довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 18.10.2021, також повідомила, що заходи правового характеру по зазначеному договору постачання природного газу нею не вживались у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору (лист від 28.01.2022) (а.с. 47).
У повідомленні про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (від 11.05.2022), прокурор, враховуючи те, що шляхом укладення додаткової угоди від 22.10.2021 до договору про закупівлю від 28.09.2021 №21/181-1 фактично зменшено кількість предмету закупівлі, а ціну одиниці товару збільшено, а Солобковецька сільська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету, повідомив останню про пред'явлення до суду позовної заяви про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення надміру сплачених коштів в сумі 12 747, 70 грн (а.с. 48-50).
02.06.2022 керівник Хмельницької окружної прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Солобковецької сільської ради Хмельницької області звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" в якому просить визнати недійсною додаткову угоду №1 від 22.10.2021 до договору №21/181-1 від 28.09.2021 про закупівлю товарів, укладену між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно сплачені кошти в сумі 12 747,70 грн.
Господарський суд Хмельницької області, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що збільшення ціни газу у Додатковій угоді по відношенню до погодженої у договорі про закупівлю ціни, здійснено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Даний спір пов'язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.
Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі у будь-якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Аналіз положень частин третьої-п'ятої статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відзначає, що підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).
У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Предметом позову у даній справі є вимоги керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Солобковецької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" про визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 22.10.2021 до договору №21/181-1 від 28.09.2021 про закупівлю товарів, укладену між позивачем та відповідачем та стягненняз відповідача на користь позивача безпідставно сплачених коштів в сумі 12 747, 70 грн.
В обгрунтування підстав для представництва прокурор вказує на невжиття Солобковецькою сільською радою заходів, спрямованих на припинення (визнання недійсною) Додаткової угоди №1 від 22.10.2021 до Договору №21/181-1 від 28.09.2021 про постачання природного газу, укладеної в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (згідно Листа керівника Хмельницької окружної прокуратури №60/1-411-вих.22 від 21.01.2022), на що у відповідь, Листом Вих.№02-21-51 від 28.01.2022 Солобковецька сільська рада повідомила керівника Хмельницької окружної прокуратури про те, що заходи правового характеру по зазначеному договору постачання природного газу нею не вживались у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Повідомленням №50/1-2317вих-22 від 11.05.2022 керівник Хмельницької окружної прокуратури проінформував Солобковецьку сільську раду про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді з тих же підстав.
При цьому, Солобковецькою сільською радою протягом розумного строку не були вжиті жодні заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.
В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає про те, що оспорювана Додаткова угода укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а виконання відповідачем умов Додаткової угоди №1 від 22.10.2021 до Договору №21/181-1 від 28.09.2021. призвело до надмірного витрачання бюджетних коштів, у зв'язку із чим, вказана Додаткова угода підлягає визнанню недійсною. Також вказує на те, що оскільки вказана Додаткова угода укладена з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, то відтак позивачем безпідставно надмірно сплачено відповідачу - 12 747, 70 грн.
Так, колегією суддів враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
За приписами ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Так, колегією суддів встановлено, що за результатами проведених публчних торгів 28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" та Солобковецькою сільською радою укладено Договір №21/181-1 постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача у 2021 році узгоджені обсяги товару "Код ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо", а споживач зобов'язується прийняти узгоджений природний газ та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
У п. п. 1.2, 3.1 договору сторони погодили обсяг відбору/споживання газу - 32029 м.куб.; загальна сума договору становить 61 4463, 80 грн. На момент підписання договору ціна за 1000 кубічних метрів природного газу з ПДВ складає 19 190,00 грн.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення оспореної угоди) передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Сторони Договору №21/181-1 від 28.09.2021 про закупівлю товарів уклали до нього Додаткову угоду №1 від 22.10.2021, у якій погодили викласти п. 3.1 розділу ІІІ Договору у редакції, згідно з якою загальна сума договору становить 614 463, 80 грн; доповнити п. 3.1 розділу ІІІ Договору інформацією, згідно з якою ціна товару, який поставлений з моменту укладення договору по 30.09.2021 - 19 190 грн. за тис. м. куб., поставлено - 0 тис. куб.м., ціна товару, який буде поставлений з 01.10.2021 - 30 930, 44 грн, кількість - 19,8659896 тис. м. куб. Загальна вартість - 614 463, 80 грн; викласти п. 1.2 розділу І договору у редакції, яка передбачає, що річний обсяг відбору/споживання газу становить до 19865,9896 куб. м. (19,8659896 тис.куб.м).
При укладенні Додаткової угоди сторони керувались положеннями п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
При цьому метою закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Законодавство про публічні закупівлі визначає, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.
Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Враховуючи вищевикладене, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
У п. 11.2 договору сторони узгодили, що внесення таких змін можливе за наявності пред'явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання зміни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка (експертний висновок) з Торгово - промислової палати України чи її територіального відділення, територіальних підрозділів Головного управління статистики або іншого органу, який має на це повноваження. Документ, що надається Учасником, повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладення договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди (документ, що підтверджує коливання ціни товару на ринку повинен бути виданим не більше 5 календарних днів відносно дати укладення (Додаткової угоди).
Так, у підтвердження підстав укладення оспорюваної Додаткової угоди та коливання ціни товару на ринку відповідачем надано позивачу інформаційно-цінову довідку Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/1039 від 18.10.2021, в якій зазначено середньозважені ціни на природній газ, які сформувались на основі біржових котирувань ТОВ "УЕБ" по відношенню до поточного місячного ресурсу, на умовах післяплати: 13.09.2021, 16.09.2021, 28.09.2021 - 18 046, 83 грн/тис. куб.м (з ПДВ), 01.10.2021 - 29 088, 93 грн/тис. куб.м (з ПДВ).
Разом з тим, судом першої інстанції було взято до уваги, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).
Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що збільшення ціни пального у Додатковій угоді по відношенню до погодженої у договорі про закупівлю ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Зокрема, з аналізу додаткової угоди слідує, що ціна на газ збільшена сторонами з 19190,00 грн/тис.куб.м до 30930,44 грн/тис.куб.м, тобто на 61,1%, при тому що початково в договорі сторони визначили більшу ціну, ніж та, що існувала на ринку станом на момент його укладення (відповідно до наявних у матеріалах справи інформаційно-цінових довідок середньозважена ціна природного газу на умовах післяплати станом на момент укладення договору 28.09.2021 становила 18046,83 грн/тис.куб.м з ПДВ, у договорі ж сторони визначили ціну 19190,00 грн/тис.куб.м (з ПДВ); станом на 01.10.2022 ціна на умовах післяплати становила 29088,93 грн/тис.куб.м (з ПДВ), у додатковій угоді сторони визначили ціну 30930,44 грн/тис.куб.м (з ПДВ)).
При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що сторони не могли не розуміти особливостей функціонування ринку природного газу; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на пальне, постачання якого він мав намір здійснювати, та гарантував його поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Тобто, встановлюючи наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання додаткової угоди недійсною на момент її укладення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оспорювана додаткова угода суперечить пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", та дійшов висновку про наявність підстав для визнання її недійсною відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність матеріально-правових підстав для визнання угоди недійсною, при цьому застосовує правову позицію Верховного Суду у справі №927/491/19 (постанова від 18.06.2021), відповідно до якої передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни ціни на товар більше, ніж на 10% після підписання Договору та його часткового виконання.
Колегією суддів також враховується, що у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20 звернуто увагу, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
Щодо задоволення Господарським судом Хмельницької області позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів у сумі 12 474, 70 грн. на користь органу місцевого самоврядування, апеляційним господарським судом враховується наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання умов Договору №21/181-1 від 28.09.2021 (безпідставним укладенням Додаткової угоди №1 від 22.10.2021 про збільшення ціни на газ), відповідачем недопоставлено позивачу природній газ, на загальну суму 12 474, 70 грн, виходячи з ціни на газ, узгоджену сторонами в договорі.
Згідно з актом приймання-передачі від 12.11.2021 №11 відповідач у період жовтня 2021 року передав, а позивач прийняв природний газ з ресурсу жовтень 2021 року в кількості 1,0858 тис.куб.м на суму 33 584, 27 грн, які ним повністю оплачені відповідно до платіжного доручення від 12.11.2021 №111.
Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.
Колегією суддів встановлено, що загальна вартість отриманого позивачем природного газу в кількості 1,0858 тис.куб.м становить 20 836, 50 грн (1,0858 тис.куб.м х 19 190, 00 грн). Решта коштів в сумі 12 747, 77 грн (33 584, 27 грн - 20 836, 50 грн) позивачем сплачена відповідно до платіжного доручення від 12.11.2021 №111 за товар, поставка якого відповідачем не здійснена. Доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кошти у сумі 12 747, 70 грн заявлені прокурором до стягнення правомірно та підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Щодо доводів скаржника, наведених в апеляційні скарзі, про порушення Господарським судом Хмельницької області правил територіальної юрисдикцій (підсудності) апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України врегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
Зі змісту частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України випливає, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно п.6.2.1 Договору №21/181-1 від 28.09.2021 про закупівлю товарів, укладену між Солобковецькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка", постачальник зобов'язується забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором.
Відповідно до п.2.13 Договору кількість поставленого газу Споживачу визначається за показниками встановленого у Споживача комерційного вузла обліку та підтверджується газорозподільною організацією шляхом підписання з газотранспортною організацією технічного акту щодо протранспортованого об'єму природнього газу.
Таким чином місцем виконання договору є місце розташування Споживача - село Солобківці, Хмельницького району, Хмельницької області.
Відповідно до ч. 5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Враховуючи те, що місцем виконання договору є с. Солобківці, Хмельницької області, позовну заяву пред'явлено правомірно до Господарського суду Хмельницької області.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, задоволивши позовні вимоги.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз енерго поставка" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2022 у справі №924/316/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
3. Справу №924/316/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "19" жовтня 2022 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Грязнов В.В.