Справа № 638/4830/22 Суддя - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1461/22 Суддя доповідач ОСОБА_2
13 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2022 року про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , -
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2022 року було задоволено клопотання прокурора та обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60днів до 4 листопада 2022 року.
Визначено суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що судом встановлено існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд обґрунтовує прийняте рішення вагомістю наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 тяжкого кримінального правопорушення проти власності.
Окрім того суд врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується останній та дійшов висновку, що, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Суд також, обгрунтовуючи своє рішення, послався на відомості про особу обвинуваченого - не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, відносно якого на розгляді Дзержинського районного суду м.Харкова перебувають обвинувальні акти за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, останній обвинувальний акт надійшов до суду 30.03.2021 року, ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.12.2022 року. Обвинуваченого було оголошено у розшук, який припинено ухвалою суду від 24.01.2022 року припинено у зв'язку з явкою обвинуваченого до суду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та змінити запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт.
Мотивує дану вимогу тим, що в цьому провадженні запобіжний захід не обирався, за першим викликом слідчого, ОСОБА_8 приходив на допит, в розшук не оголошувався, наміру переховуватись не мав.
На свідків не впливав і наміру немає, відповідні дані відсутні.
Крім того, на думку захисника суд не врахував наявність у обвинуваченого постійного місця проживання - АДРЕСА_1 .
Вважає судове рішення недостатньо мотивованим.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника , який просив задовольнити його апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, судом було належно досліджено дані про особу ОСОБА_8 , який не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, відносно якого на розгляді Дзержинського районного суду м.Харкова перебувають обвинувальні акти за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, останній обвинувальний акт надійшов до суду 30.03.2021 року, ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.12.2022 року ОСОБА_8 було оголошено у розшук, який припинено ухвалою суду від 24.01.2022 року припинено у зв'язку з явкою обвинуваченого до суду.
Також районним судом при розгляді даного клопотання констатовано існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відтак, висновок суду про те, що тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється останній є достатньою підставою вважати, що висновок про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим, а застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою з визначенням застави є неможливим.
Також колегія суддів звертає увагу на наступне.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини,тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути,не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, дають підстави вважати підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За таких обставин, ухвала суду про обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2022 року про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді