Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/580/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 286-1 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
19.10.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12022121090000177 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, заапеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, на вирокНовомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2022, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Прищепівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області, українку, громадянку України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючу, одружену, маючу на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винною та призначено покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 1 року позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покладено на засуджену ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто зОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 4908 гривень 02 копійок.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
За участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6
Згідно вироку суду обвинувачена ОСОБА_6 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за таких обставин.
Так, ОСОБА_6 , 28.05.2022 близько 15 год. 00 хв. рухаючись у світлу пору доби, за межами населеного пункту по автомобільній дорозі від смт. Капітанівка до с. Оситняжка на території Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, порушуючи вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України (п. 2.9 (а) Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (згідно акту огляду - 1,68 ‰), керувала технічно справним автомобілем «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР України (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), не контролюючи свої дії через стан алкогольного сп'яніння, позбавила себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, щоб не наражати на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху.
Під час подальшого руху на вказаному автомобілі, ОСОБА_6 через наявний стан алкогольного сп'яніння, не уважно стежила за дорожньою обстановкою, при цьому грубо порушуючи вимоги п. 12.1 ПДР України (п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), рухаючись із швидкістю, при якій не могла контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, допустила виїзд керованого нею автомобіля за межі проїзної частини дороги, праворуч по ходу свого руху, де у подальшому відбувся наїзд на дерево.
Згідно висновку судової інженерно-транспортної автотехнічної експертизи обставин ДТП № 2914/22-27 від 19.07.2022 вищевикладені дії водія ОСОБА_6 невідповідні вимогам п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д), 2.9 (а), 12.1 ПДР України і знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася та у результаті якої малолітній пасажир автомобіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 63 від 20.07.2022 отримала тілесні ушкодження, які в своїй сукупності мають ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я більше 21 дня.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та юридичної кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_6 звільнити від призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку у 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
При цьому прокурор вказує на те, що відповідно до встановлених фактичних обставин провадження, які не оспорювались сторонами, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Отже, усупереч вимог ч. 1 ст. 75 КК України суд І-ої інстанції, признаючи обвинуваченій ОСОБА_6 покарання звільнив її від призначеного покарання з випробуванням, тобто застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Водночас, ОСОБА_6 має на утриманні трьох малолітніх дітей, одна з яких ще не досягла 7 річного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов'язки відповідно до статті 76 цього Кодексу. Нагляд за засудженими здійснюється уповноваженим органом з питань пробації (ч. 2, 3 ст. 79 КК України).
Тому вважає, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачену ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції, на виконання вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції на предмет його законності, обґрунтованості та вмотивованості відповідно до положень ст. 370 КПК України, в межах апеляційної скарги, підтриманої стороною обвинувачення у провадженні в суді апеляційної інстанції.
Так, оскаржуваним в частині призначення покарання вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2022 ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286-1 КК України ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються, дослідження доказів в суді першої інстанції проводилось в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією вирок суду в цій частині не перевіряється, адже ніким не ставляться під сумнів, у зв'язку з чим колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав обвинувачену винною за вищезазначеною частиною статті кримінального закону.
Натомість, доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає обґрунтованими, з огляду на наступне.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Колегією суддів встановлено допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме суд першої інстанції не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Згідно ч. 1 ст. 79 КК України, у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
Відповідно до абз. 6 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до 7 років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд залежно від ступенясуспільної небезпечності вчиненого, даних про особу засудженої та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання, вправі звільнити таких жінок від відбування покарання з випробуванням як на підставі статті 75 КК України, так і на підставі статті 79 КК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, обираючиОСОБА_6 кримінальне покарання, районний суд виходив з того, що вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії не тяжких злочинів, остання раніше не судима, обставинами, що пом'якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, на її утриманні перебуває троє малолітніх дітей, один з яких ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та ще не досяг 7 річного віку.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, однак безпідставно не застосував положення ст. 79 КК України, яка є спеціальною по відношенню до ст. 75 КК України та покращує становище обвинуваченої ОСОБА_6 .
Тому колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування районним судом кримінального закону, а саме положень ст. 75 КК України при звільненні обвинуваченої ОСОБА_6 від призначеного покарання, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів також враховує, що у обвинуваченої на утриманні перебуває троє малолітніх дітей, а її чоловік на даний час мобілізований до лав ЗСУ, а тому автомобіль їй потрібен для догляду за дітьми, через що реальне позбавлення її права керування транспортними засобами буде значно ускладнювати виховання дітей.
Отже, сукупність всіх вищезазначених обставин щодо особи обвинуваченої, яка раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась, у тому числі і за порушення Правил дорожнього руху, а тому не становить великої суспільної небезпеки, у поєднані з тяжкістю злочину, що визначена законом, вказують на можливість її виправлення та попередження нових злочинів з призначенням іспитового строку також і до додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 79 КК України та як вважає колегія суддів, буде відповідати засадам кримінального судочинства та меті призначення покарання.
З урахуванням наведеного, а саме обставин скоєння злочину, особи винної, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_6 підлягає звільненню від відбування як основного, так і додаткового покарання з випробуванням, однак не на підставі ст. 75 КК України, а на підставі ч. 1 ст. 79 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а саме в частині неправильного застосування районним судом кримінального закону, тобто положень ст. 75 КК України, а вирок суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
ВирокНовомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2022 стосовно ОСОБА_6 - змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 1 ст. 286 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, звільнивши останню на підставі ч. 1 ст. 79 КК України від відбування основного та додаткового покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, а в решті вирок районного суду залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2