Справа № 757/35044/21-ц
Провадження № 2/761/6619/2022
17 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва:
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.
розглянувши у відкритому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
В грудні 2021 р. до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю надійшов позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому позивач просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Позов вмотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був братом позивача, після смерті якого відкрилась спадщина на майно. Позивач зазначає, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , 1911 р.н., є його рідним дядьком. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , оскільки дружини чи дітей в нього не було.
Прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 у шестимісячний строк позивач не зміг з об'єктивних причин внаслідок хвороби.
Вказане стало підставою для зверненню до суду з даним позовом.
У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що поважних причин для пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини не наведено, перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 04.11.2020 р. по 16.11.2020 р. не може бути підставою для встановлення додаткового строку. Звертає увагу, що позивачем не надано доказів звернення до нотаріуса щодо відкриття спадкової справи, відмови нотаріуса у вчинення нотаріальної дії матеріали справи не містять.
У судове засідання позивач не з'явився, в позовній заяві просить про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 30.12.2021 року відкрито провадження по цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано з Шостої Київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи до майна ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 17.10.2022 р. закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1265 ч.1 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № № 453/1115/18 (провадження № 61-6146св20) зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. У справі, яка переглядається, суди не взяли до уваги, що позивач знала про відкриття спадщини і, як спадкоємець за законом першої черги, яка на час смерті спадкодавця не проживала з ним, для прийняття спадщини мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог частини першої статті 1270 ЦК України, однак цього протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не зробила».
Позивач звернувся до суду про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначаючи, що ОСОБА_2 був його двоюрідним братом.
Для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини необхідно встановити, чи є позивач ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та чи були поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини.
На підтвердження факту родинних стосунків позивач надав:
- архівну довідку Державного архіву Харківської області від 29.03.2021 р., за якою в архівному фонді Бюро записів актів громадянського стану районних відділень Управління НКВС УРСР по Харківській області у книзі реєстрації актів про народження по Старовірівській сільській раді Нововодолазького району Харківської області за 1924 рік є запис від 07.07.1924 р (реєстраційний номер 329) про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 : « ОСОБА_4 » (так у документі), батьки якої: « ОСОБА_5 » (так у документі), 48 років, росіянин, та « ОСОБА_6 » (так у документі),, 40 років, росіянка;
- архівну довідку Державного архіву Харківської області від 23.02.2021 р., за якою в архівному фонді Полтавської духовної консисторії в метричній книзі Михайлівської церкви с. Старовірівка Костянтиноградського повіту за 1911 рік є метричний запис №82 про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 та хрещення 21.08.1911 року « ОСОБА_7 », батьки якого « Села Староверовки крестьянинь ОСОБА_9 » и законная жена ОСОБА_10 ; оба православные (так у документі);
- свідоцтво про народження ОСОБА_1 , за яким батьком записаний « ОСОБА_11 », а матір'ю « ОСОБА_4 »
Відповідно до пункту 4.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
Згідно вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
В предмет позову ОСОБА_1 не входило встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з наданих позивачем письмових доказів вказаний факт не вбачається. Судового рішення про встановлення факту родинних стосунків також не надано.
Таким чином, оскільки факт родинних зв'язків позивача із ОСОБА_2 не доведений, відсутні підстави для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Обставини поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини за відсутності доказів родинних стосунків не потребують дослідженню.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 211, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1268, 1269, 1271, 1272 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1
Відповідач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36
Суддя: А.А.Осаулов
Повний текст рішення складено 17.10.2022 року